16 липня 2024 р.Справа № 520/7544/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 11.06.24 року у справі № 520/7544/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю на виконання судового рішення у справі №520/7544/22, в якій просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №520/7544/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі № 520/7544/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог скарги посилався на те, що висновок суду є необґрунтованим. Вказує, що суд першої інстанції при вирішенні питання про встановлення судового контролю, доводам заявника оцінки не надав, в той же час звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю обумовлене саме неповним виконанням суб'єктом владних повноважень рішення суду, що набрало законної сили. Посилається на те, що частиною третьої статті 242 КАС України встановлені вимоги до судового рішення, при дотриманні яких судове рішення вважається обґрунтованим. Серед таких вимог є надання оцінки аргументам учасника справи. Посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки поясненням відповідача, оскільки вони (пояснення) від відповідача не надходили до суду, що є порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відтак, зазначене, як на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, якою суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , останній виходив з відсутності підстав для встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі №520/7544/23 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ч. ч. 4, 7 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 КАС України (далі по тексту - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а та від 03.07.2023 року у справі №380/25987/21.
Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення згідно ст.382 КАС України можливо як під час ухвалення судового рішення, так і вже після ухвалення рішення по справі, що підтверджується ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №800/592/17 та від 05.07.2018 року у справі №206/3911/17 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №286/766/17.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 20.09.2023 року у справі №9901/116/20.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Верховний Суд в постанові від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Колегія суддів наголошує, що приписи статті 382 КАС України не містять застережень щодо можливості встановлення заходів судового контролю виключно після вжиття позивачем заходів з його примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII.
Звернення позивача до суду на підставі норм статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно.
Колегія суддів вважає необґрунтованими відповідні висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі з мотивів можливості отримати позивачем реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, а також права позивача вимагати від суб'єкта владних повноважень виконання судового рішення, як і посилання на надмірне навантаження судді.
При цьому, як вже зазначалося вище, приписами КАС України встановлене право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Водночас, колегія суддів наголошує, що ухвала суду з питань судового контролю за виконанням рішення, у тому числі, про відмову у вжитті таких заходів, має відповідати вимогам щодо її обґрунтованості.
Як зазначає позивач, з розрахунку, проведеного на виконання рішення суду, вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії, але не виконав рішення суду в контексті виплати пенсії з урахуванням проведеної індексації з 01.03.2022 року, згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" із врахуванням раніше виплачених сум, що означає невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 у даній справі, яке набрало законної сили 17.06.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови виплати пенсії з 01.04.2019 року ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру з урахуванням проведеної індексації з 01.03.2022 року, згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в області здійснити з 01.04.2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведеної індексації з 01.03.2022 року, згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" із врахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, з наявної в матеріалах справи довідки №4574 від 19.12.2023, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що відповідачем при перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосовано обмеження максимального розміру пенсії, а саме - 24008,13 грн., хоча основний розмір пенсії з урахуванням індексації попередньо обраховано як 28869,27 грн. (а.с.63)
Суд першої інстанції при вирішенні питання про встановлення судового контролю, доводам позивача оцінки не надав, в той же час як звернення останнього до суду із заявою (клопотанням) про встановлення судового контролю на виконання судового рішення у справі №520/7544/22 обумовлене неповним виконанням суб'єктом владних повноважень рішення суду, що набрало законної сили.
Нормою статті ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене вище, з огляду на ненадання судом першої інстанції оцінки обставинам, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття заходів судового контролю, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення контролю за виконанням судового рішення у справі №520/7544/23 шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до п. п.1, 4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на приписи ч.1 ст.382 КАС України згідно якої повноваження із вжиття заходів судового контролю надані суду, який ухвалив судове рішення, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок неповного з'ясування судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм процесуального права оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відтак, скарга ОСОБА_1 за наслідками апеляційного перегляду даної справи підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року у справі №520/7544/23 скасувати.
Направити справу №520/7544/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 18.07.2024 року