"18" жовтня 2010 р.Справа № 9/62-1504
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області, 47724
до Приватного підприємства "Теребовлянський шляховик", вул. С. Стрільців, 69, м.Теребовля, Тернопільська область, 48100
про cтягнення 16 429 грн. заборгованості
За участю представників сторін:
позивача: Пшик В.М., доручення №01-196 від 27.04.2009р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Теребовлянський шляховик", вул. С. Стрільців, 69, м. Теребовля, Тернопільська область про стягнення 16 429 грн. заборгованості.
Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями : довіреності на отримання асфальту №ЯНК 078042 від 31.07.2009р., товарно-транспортних накладних серії 17№15 від 17.07.2009р. та серії 20 №8 від 20 липня 2009р., накладної №0000000757 від 17.07.2009р., та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 17.09.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 05.10.2010 р. Судове засідання відкладалось в порядку ст. 77 ГПК України на 18.10.2010р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві від 08.09.2010р. (вх№ 1646(н) від 15.09.2010р. згідно журналу вхідної кореспонденції суду) та стверджує, що відповідач -ПП “Теребовлянський шляховик”, м.Теребовля отримав товар (асфальт) через представника Конок Т.В., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями Довіреності на отримання товару згідно товарно-транспортних накладних серії 17№15 від 17.07.2010р., серії 20№8 від 20.07.2010р. на заявлену суму 16551,65 грн., проте, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 121,72 грн.
Таким чином, сума заборгованості з врахуванням часткової сплати становить 16429,93 грн., що вбачається і з представленого позивачем акту звірки складеного, станом на 05.10.2010р.
Проте, позивачем в позовній заяві суму заявлену до стягнення визначено в розмірі 16429 грн.
У п.14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році"на запитання, чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог, дається така відповідь. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої особи), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
А тому, у відповідності до зазначеного та враховуючи, що від позивача не поступало будь-яких клопотань чи уточнень суми позовних вимог, суд розглядає спір про стягнення з ПП " Теребовлянський шляховик " 16429 грн. боргу.
Крім того, в процесі розгляду справи представник позивача супровідним листом №756 від 15.10.2010р. надав Довідку АА №170173 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається, що 24.09.2010р. Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області (ідент код 05398154) перереєстровано у Публічне акціонерне товариство "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області (ідент код 05398154), про що 30.09.2010р. зроблено відповідний запис в реєстраційній книзі.
В підтвердження зазначеного, надав копію Статуту ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", затверджений Загальними зборами акціонерів "Тернопільського комбінату по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" протоколом від 03.09.2010р. №1 та зареєстрований Державним реєстратором 24.09.2010р. за № 16511050019000400.
А тому, в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" в тому числі за укладеною угодою, що є предметом розгляду у справі. В зв'язку з чим, суд вважає ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області (ідент код 05398154) належним позивачем у справі.
Відповідач участь уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання відповідачем ухвал суду.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Як стверджує позивач, між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання Відповідачем, як Покупцем, умов угоди, згідно якої Продавець зобов'язався відпускати асфальт типу В2 марки 1 по ціні 545,00 грн. з ПДВ за 1 тону, а Покупець зобов'язався отримати цей асфальт та провести оплату за фактично отриманий товар (асфальт).
З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з купівлі -продажу товару (асфальту), які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У судовому засіданні позивач підтвердив, що відпуск товару відбувся на підставі усної домовленості між ВАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" з ПП "Теребовлянський шляховик" щодо купівлі-продажу асфальту, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 17 №15 від 17.07.2009р. на відпуск Приватному підприємству "Теребовлянський шляховик" товару (гарячого асфальту) в кількості 21,040 т. та товарно-транспортною накладною серії 20 №8 від 20.07.2009р. на відпуск Приватному підприємству "Теребовлянський шляховик" товару (гарячого асфальту) в кількості 9,330 т. Товар відпускався представнику відповідача на підставі довіреності серії ЯНК №078042 від 17.07.2009р. виданої на ім'я Конок Тараса Васильовича.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання щодо погашення заборгованості за одержаний асфальт Відповідач виконав частково, здійснивши оплату в сумі 121,72 грн.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, розглянувши матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині розрахунків за отриманий товар не в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар (асфальт), з врахуванням часткової сплати, станом на час розгляду спору, становить 16429 грн. 00 коп.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем надано суду докази про те, що ним з метою досудового регулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія (б/н, б/д) з вимогою погасити заборгованість до 31 січня 2010 року (доказом на підтвердження направлення претензії є копія фіскального чека № 24 від 21.01.2010р.), проте, останнім претензія залишена без відповіді, а протермінована заборгованість в зазначений строк неоплаченою.
Разом з тим, позивач представив суду довідку за підписом головного бухгалтера ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" Саломон Н.Я., на підтвердження того, що станом на 17.07.2009р. і по теперішній час кошти від ПП "Теребовлянський шляховик" на погашення суми боргу не поступали.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що у позивача виникло право в порядку ст. 530 ЦК України вимагати виконання обов'язку боржником -відповідачем у справі.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представлено), а тому доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", смт.Велика Березовиця, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Теребовлянський шляховик", м.Теребовля, Тернопільська область 16429 грн. 00 коп. боргу.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" заявлено до стягнення 16429 грн., тоді як згідно платіжного доручення №612 від 08.09.2010р., що знаходиться у матеріалах справи за звернення до суду сплачено 165 грн. державного мита.
У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - ПАТ "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів" з Державного бюджету України - 0 (нуль) грн. 71 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, п.п. 1-1 ст.80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Теребовлянський шляховик", вул. С. Стрільців, 69, м.Теребовля, Тернопільська область (ідент. код 33687791), р/р №336877919140 в Теребовлянському відділенні "Приватбанку", на користь Публічного акціонерного товариства "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області (ідент код 05398154) на р/р №2600930013310 у Відділенні "Ватра" АКБ УСБ м.Тернопіль, МФО 338017 -16429 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп. боргу, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 29 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів", вул. Микулинецька, 76, смт.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільська області (ідент код 05398154) на р/р №2600930013310 у Відділенні "Ватра" АКБ УСБ м.Тернопіль, МФО 338017 з Державного бюджету України - 0 (нуль) грн. 71 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 25 жовтня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя