"19" жовтня 2010 р.Справа № 11/73-1466
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", вул. Грушевського,70, смт. Козова Тернопільської області.
За участю представників сторін:
Позивача: ОСОБА_2 -представник.
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", вул. Грушевського,70 смт. Козова Тернопільської області -17 365 грн. 87 коп., із них: 15762 грн. 55 коп. заборгованості та 593 грн. 66 коп. пені.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач всупереч умов договору № 27/9 від 27.10.2009 року не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за транспортні послуги, внаслідок чого заборгував позивачу 15762,55 грн. В підтвердження своїх позовних вимог позивач надав господарському суду належним чином засвідченні копії договору №27/9 від 27.10.2009 року; товаротранспортних накладних; виставлених для оплати рахунків, акт звірки взаємних розрахунків; розрахунок пеня та інші документальні докази.
Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, а тому справа розглядається згідно за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:
27 жовтня 2009 року між позивачем СПД-ФО ОСОБА_1 (далі Повірений) та відповідачем ТзОВ "Тернополіс" (далі Замовник) був укладений договір №27/9 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі Договір). Згідно даного Договору Замовник зобов'язується надавати, а Повірений приймати до перевезення вантажі в об'ємах узгоджених сторонами. Замовник зобов'язується оплатити Повіреному вартість перевезення у відповідності з умовами договору, розмір і терміни оплати за виконані перевезення визначається сторонами у транспортному замовленні.
На виконання своїх зобов'язань згідно Договору позивач здійснив перевезення вантажу по маршруту м. Козова, Україна до м. Білослів'є, Польща, що підтверджується товарно-транспортною накладними міжнародного зразка CMR №196522 від 14.05.2010 року та CMR №065380 від 18.06.2010 року.
Для оплати за надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки № 2/5 від 17.05.2010 року на суму 7920,83 грн. та № 3/6 від 22.06.2010 року на суму 7841,72 грн.
Відповідач свої зобов'язання по Договору належним чином не виконав та не оплатив вартість послуг по перевезенню вантажу, внаслідок чого заборгував позивачу 15762,55 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується товарно-транспортними накладними та актом звірки взаємних розрахунків від 16.08.2010 року, підписаного між сторонами по справі.
Відповідно до ст.ст. 909, 916, 923, 929, 930, 931 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 17.08.2010 року з вимогою погасити заборгованість, однак відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.
За порушення строків оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період 02.06.2010 року по 06.09.2010 року в сумі 593,66 грн.
Розглянувши позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за надані транспортні послуги, суд встановив:
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору № 27/9 від 27.10.2009 року не передбачено нарахування пені за порушення строків оплати, а відтак господарський
суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені, як заявленого безпідставно.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 600 грн. витрат на правову допомогу та добові.
Відповідно до ст.44,48 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.
Позивачем в підтвердження витрат на правову допомогу надано угоду від 25.01.2009 року про надання юридичних послуг, та квитанцію про оплату 600 грн. за надання юридичних послуг №4 від 04.10.2010 року.
Розглянувши подані документальні докази судом встановлено, що угода про надання юридичних послуг укладена з приватним підприємцем, який не є адвокатом в розумінні ст.2 Закону України "Про адвокатуру".
З огляду на викладене суд відмовляє, в стягненні з відповідача 600 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та добові.
Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 15762,55 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернополіс", вул. Грушевського,70, м. Козова Тернопільської області, ідентифікаційний код 31974152 на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 -15 762 грн. 55 коп. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів; 157 грн. 63 коп. в повернення сплаченого державного мита та 214 грн. 21 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті частині позову відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -26 жовтня 2010 року) через місцевий господарський суд.
Суддя