"27" жовтня 2010 р.Справа № 22/138-10-3548
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
в особі, якою є Одеська обласна філія Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ";
про звернення стягнення на предмет іпотеки 6091038,41грн.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ";
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі, якою є Одеська обласна філія Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк";
за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_1
про розірвання договору іпотеки
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Яковлева А.О. -представник за довіреністю № 02-04/609 від 29.09.2010р.;
Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: не з'явився.
Від третьої особи за зустрічним позовом на стороні зустрічного позивача ОСОБА_1: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: позивач Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі, якою є Одеська обласна філія Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ" про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 6091038,41 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2010р. порушено провадження у справі № 22/138-10-3548 та прийнято позовну заяву до розгляду.
Відповідач за первісним позовом відзив на позов не надав, проти позову заперечує.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ" звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі, якою є Одеська обласна філія Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", за участю третьої особи за зустрічним позовом на стороні зустрічного позивача ОСОБА_1, про розірвання договору іпотеки.
«29»вересня 2010р. ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ" до спільного розгляду з первісним позовом у справі №22/138-10-3548.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом відзив на зустрічний позов надав, проти зустрічного позову заперечує.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:
25.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк»09.03.2010 року перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства», та ОСОБА_1 укладений Договір невідновлювальної кредитної лінії № 670/52-302, відповідно до якого банк відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 690 000,00 (шістсот дев'яносто тисяч) доларів США з порядком повернення заборгованості відповідно до п. 1.1.2. Договору кредиту, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 24.07.2017 року або достроково у випадках, передбачених Договором кредиту, зі сплатою 12,5 процентів річних щомісячно не пізніше 5-го числа.
Свої зобов'язання, визначені п.п. 3.1.1., 3.1.2. Договору кредиту, банком виконано належним чином в повному обсязі: Позичальнику відкрито позичковий рахунок в Київському відділенні Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк»та надано кредит відповідно до листа-заявки на кредит/транш № 1 від 26.07.2007 року.
Як доказ виконання умов кредитного договору, банком надані виписки з рахунку банку ОСОБА_1 з 26.07.2007 р. по 13.10.2010 р. Вказані виписки приймається судом, як належний доказ виконання банком умов пунктів 3.1.1. та 3.1.2. кредитного договору.
Відповідно до п. 3.3.2.2. Договору кредиту, банк має право у разі невиконання Позичальником своїх обов'язків за Договором кредиту вимагати від Позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за Договором кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків погашення кредиту та/або сплати процентів, комісій, Позичальник сплачує Позивачу пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період невиконання зобов'язань за Договором кредиту, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення починаючи з наступного дня за днем прострочення.
У якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором кредиту між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО СТРИМ»26.07.2007 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., та зареєстрований в реєстрі за номером 2144, згідно з умовами якого ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»передало в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру загальною площею 301,7 кв. м, житловою площею 68,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Госпітальний, 14, кв. 7.
Предмет іпотеки належить товариству з обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ" на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 12.10.2005р. Федорченко Т.М. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за номером 6226, зареєстрованого в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»в книзі: 24м/с-169 за № 1008, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.10.2005 року за № 8620657.
Відповідно до п.п. 1.4.1. -1.4.4. Іпотечного договору іпотекою забезпечуються: повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом, комісій, сплата пені, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням.
Таким чином, ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»виступило перед банком майновим поручителем і зобов'язався у випадку невиконання боржником зобов'язання за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії відповідати перед банком у відповідності до ст. 583 ЦК України. Пунктами 2.4.3. та 4.1. Іпотечного договору передбачено, що банк має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання.
Згідно з п. 4.5. Іпотечного договору, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:
4.5.1. на підставі рішення суду; або
4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або
4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або
4.5.4. шляхом ппродажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або
4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Крім того п. 4.6 Іпотечного договору передбачає, що у разі звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація Предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:
4.6.1. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені буді-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»;
4.6.2. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
В зв'язку з невиконанням Позичальником умов Договору кредиту, 28.10.2009 року банком надіслано Позичальнику та ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»лист-претензію з вимогою терміново сплатити заборгованість. Проте, дану вимогу не виконано.
Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань Позичальником призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, суд визнає надані Банком розрахунки заборгованості за кредитним договорами обґрунтованими. Суд встановив, що загальний розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки за Договорами станом становить 6 091 038,41 гривень, з яких:
- заборгованість за кредитом -631 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.04.2010 року (1 долар США = 7,9258 гривень) складає 5 001 179,80 гривень;
- заборгованість за процентами -118 762,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.04.2010 року складає 941 287,19 гривень;
- пеня за невиконання умов Договору кредиту -148 571,42 гривень.
Первісний відповідач та 3-я особа на стороні зустрічного позивача заперечень щодо наданих Банком розрахунків суду не надали. Суд визнає, що зазначена заборгованість є значною для Банку.
Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
До відношень, встановлених по кредитному договору, застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає з положень кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном , що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ст. 3 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення .
Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Пунктом 1 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Згідно статей 589 та 590 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення стягнення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.
У статті 41 Закону України "Про іпотеку" передбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.
Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (ч 2 п. 1 ст. 614 ЦК, п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для накладення відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк»в особі, якою є Одеська обласна філія ПАТ "Укрсоцбанк", обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогами чинного законодавства України, а усні заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наданими доказами та наявними матеріалами справи, крім того, відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх заперечень.
Розглянувши зустрічну позовну заяву та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:
В своєму позові ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»посилається на то, що Іпотечний договір від 26.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., та зареєстрований в реєстрі за номером 2144, згідно з умовами якого ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»передало в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру загальною площею 301,7 кв. м, житловою площею 68,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Госпітальний, 14, кв. 7, має бути розірваний судом, у зв'язку з істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору.
Як зазначив зустрічний позивач, він надаючи відповідачу в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором майно у іпотеку не міг передбачити можливість настання негативних наслідків у зв'язку з виникненням кризових явищ у фінансово-економічній сфері України, викликаних наслідками світової фінансово-економічної кризи; доклав усіх можливих зусиль, які від нього вимагалися, щодо усунення цих негативних наслідків; з суті договору іпотеки та звичаїв ділового обороту не випливає, що на позивача покладено ризик настання негативних наслідків у зв'язку з виникненням кризових явищ у фінансово-економічній сфері України, викликаних наслідками світової фінансово-економічної кризи, крім того у договорі іпотеки та в кредитному договорі такий ризик взагалі не передбачено.
У зустрічній позовній заяві ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»зазначає, що відповідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, зобов'язання на території України між резидентами укладаються та виконуються виключно в національній валюті -гривні, а не валюті Сполучених Штатів Америки. Тому викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують права Позичальника та прямо суперечать нормам прямої дії Конституції України та цивільного законодавства. Зустрічний позивач стверджує, що умови кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків у доларах США є способом зловживання правом, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України Банк перекладає виключно на Позичальника за кредитним договором.
При цьому, представник первісного позивача та зустрічного відповідача посилався у запереченнях на те, що укладаючи зазначений договір ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»усвідомлювало, що до нього, у разі невиконання зобов'язання боржником, ПАТ «Укрсоцбанк»може пред'явити вимоги щодо повернення боргу за боржника і, якщо ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ» не зможе виконати ці зобов'язання, банк може звернути стягнення на належне йому квартиру, яку ТОВ «АГЕНТСТВО СТРИМ»передало у заставу. Також банк вважає, що для розірвання Іпотечного договору мають бути усі передбачені частиною 2 статті 652 ЦК України підстави, що зустрічним позивачем не доведено. Крім того, банк зазначає у запереченнях, що відповідно до Договору не відновлювальної кредитної лінії № 670/52-302 від 25.07.2007 р. ПАТ «Укрсоцбанк»надав Бужор Марині Анатоліївні у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 690 000,00 доларів США. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Чинним законодавством передбачено право комерційним банкам здійснювати валютні операції, в т.ч. видавати кредити у iноземнiй валюті юридичним та фізичним особам. Банк посилається на позицію НБУ з цього приводу, зазначену у листі № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р., а саме: згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України «Про банки і банківську діяльність. Банк зауважує, що на момент надання кредиту, на 25.07.2007 р., в ПАТ «Укрсоцбанк»проводилось кредитування клієнтів в різних валютах, а саме: доларах США, гривнях, Євро. А згідно заяви на отримання кредиту ОСОБА_1 забажала отримати кредит саме в доларах США. Позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит. Оскільки курс валют встановлюється НБУ, то й відповідні ризики існують для Банку також, оскільки зниження курсу валюти призведе до негативних фінансових результатів Банку. Таким чином, немає підстав вважати, що кредитний договір містить дискримінаційні умови щодо Позичальника, оскільки ризики знецінення національної валюти України покладаються як на Позичальника, так і на Банк.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені в ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Так, згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінилися, то такий договір може бути розірвано за рішенням суду.
Стаття 652 Цивільного кодексу України також передбачає зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Тобто у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Суд не може погодитися з доводами позивача за зустрічним позовом щодо наявності одночасно всіх обставин, перелічених у ст. 652 Цивільного кодексу України, які є підставою для розірвання договору. Так, на думку позивача за зустрічним позовом, в момент укладення договору іпотеки сторони виходили з того, що зростання курсу валюти Долар США по відношенню до національної валюти, не настане. Але на момент встановлення офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют, в тому числі до долару США (02.09.1996 р.), курс вказаної валюти по відношенню до національної валюти України -гривні складав 1 долар США = 1,76 грн., станом на момент отримання кредиту 25.07.2007 р. вказаний курс складав 5,05 грн., тобто за період з 02.09.1996 року по 25.07.2007 року сталося подорожчання долару США по відношенню до гривні на 287%. На момент подання позовної заявити вказаний курс складав 7,91 грн., таким чином за період з 25.07.2007 року по 29.09.2010 року сталося подорожчання євро на 157%.
Вказане свідчить про те, що обидві сторони, укладаючи договір іпотеки, усвідомлювали можливість виникнення курсових різниць валюти кредиту.
Зростання курсу долара США -валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
У свою чергу п. З ч. 2. ст. 652 ЦК України передбачає, що для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин справи необхідно, щоб «виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору».
Також виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
З суті договору іпотеки вбачається, що він укладається з метою забезпечення виконання вимог іпотекодержателя до боржника за рахунок майна іпотекодавця. Таким чином цей договір має лише одну заінтересовану сторону - іпотекодержателя. У всякому разі лише заставодержатель має інтерес, що підлягає захисту згідно закону.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновки що законодавцем визначено не тільки певну процедуру розірвання договорів, але й умови за яких вони можуть бути розірвані.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами ст.627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вбачається з норми ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банку та банківську діяльність», кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Крім того, в листі Національного Банку України від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612 зазначено наступне: уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо: на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.
При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
В якості доказу наявності у банку права на здійснення операцій з валютними цінностями банк надав суду копії банківських ліцензій, що діяли на момент укладення спірного іпотечного договору, тобто на 26.07.2007 р.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день внесення грошових сум, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом. Коливання офіційного курсу валюти може відбуватись як в бік збільшення так у бік зменшення, але ціна кредиту при цьому не змінюється, вона чітко зазначена у договорі кредиту.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.
Як вбачається з матеріалів справи жодна із сторін не порушувала умови Іпотечного договору від 26.07.2007 року, істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, не відбувалось.
З п.6.1. зазначеного Іпотечного договору вбачається, що зміни, доповнення умов цього договору, його розірвання проводяться за згодою сторін і підлягають нотаріальному посвідченню.
Зустрічний позивач не надав доказів надіслання пропозиції зустрічному відповідачу щодо розірвання даного договору іпотеки, тобто відсутні істотні умови та порушена процедура розірвання цього договору.
Оскільки відсутні обставини, які можна було б вважати істотними, або, які збільшували б розмір та межі відповідальності іпотекодавця, а також умови для розірвання договору, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, то у суду не було підстав для розірвання договору іпотеки.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-яки фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справив їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, згідно ст. 44, 49 ГПК України на відповідачів покладаються витрати по держмиту та на ІТЗ судового процесу.
З урахуванням викладеного слід задовольнити первісний позов з віднесенням судових витрат на первісного позивача згідно із ст.т.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на зустрічного позивача згідно із ст.т.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі, якою є Одеська обласна філія Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити повністю.
2. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії (п/р 29092683099001 в Одеській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк”, МФО 328016, ЄДРПОУ 09328015, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 6) заборгованість за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 670/52-302 в сумі 6 091 038,41 гривень (шість мільйонів дев'яносто одна тисяча тридцять вісім грн. 41 коп.), шляхом звернення стягнення на чотирикімнатну квартиру загальною площею 301,7 кв. м, житловою площею 68,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Госпітальний, 14, кв. 7, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство Стрим» (код в ЄДРПОУ 31358318, місцезнаходження: вул. Гоголя, 1/3, кв. 1, м. Одеса, 65082), та перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк»на умовах Іпотечного договору від 26.07.2007 року, реєстраційний № 2144, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство Стрим» (код в ЄДРПОУ 31358318, місцезнаходження: вул. Гоголя, 1/3, кв. 1, м. Одеса, 65082), на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії (п/р 29092683099001 в Одеській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк”, МФО 328016, ЄДРПОУ 09328015, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші, 6) державне мито у розмірі 25 500,00 гривень, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 236,00 гривень.
4. У задоволені зустрічного позову Товариствуз обмеженою відповідальністю "АГЕНТСТВО СТРИМ" відмовити повністю.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.
Суддя Торчинська Л.О.
Повне рішення складено 01.11.2010р.