17 липня 2024 року № 320/39348/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту також відповідач, Мін'юст), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 22.09.2023 №2248/4 «Про залишення скарги у сфері державної реєстрації без розгляду по суті»;
- зобов'язати відповідача розглянути по суті скаргу від 14.08.2023 вх. №СК-3231-23 на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення Університету державної фіскальної служби України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним була подана до Мін'юсту скарга на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення Університету державної фіскальної служби України (далі по тексту також УДФСУ). Спірним наказом скаргу залишено без розгляду по суті у зв'язку з тим, що скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваною дією у сфері реєстрації не порушено.
На думку позивача, законодавчо зобов'язано відповідача розглянути по суті скаргу на реєстраційну дію, яка порушує права скаржника у будь-який спосіб, а не лише «в розумінні реєстраційного законодавства».
Позивач наголошує, що реєстраційною дією реєстратора від 01.08.2023 №1003571120059004323 порушено його права через те, що при реорганізації УДФСУ суб'єкт владних повноважень (Міністерство фінансів України) не виконав свій обов'язок - не прийняв рішення стосовно передачі державного житлового фонду у комунальну власність і протиправно затвердив передавальний акт від 26.01.2022, який суперечить вимогам законодавства. Таким чином, заінтересовані особи, зокрема, і позивач, могли здійснити передбачену законодавством приватизацію житла лише за допомогою органу приватизації місцевої ради після передачі житла до комунальної власності. Враховуючи означене, позивач вказує на порушення його прав внаслідок незаконних дій реєстратора, наслідком чого є неможливість здійснити передбачену законодавством приватизацію житла за допомогою органу приватизації місцевої ради.
На переконання позивача, відповідач повинен був розглянути його скаргу по суті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 призначено судове засідання у справі.
Позивачем подано до суду пояснення з приводу письмових доказів, в яких зазначено, що університетом не виконувались умови контракту в частині надання позивачу житла. Означені умови було виконано лише на підставі судового рішення у справі №367/8092/14 від 22.05.2015. Проте, отримавши житло, позивач не зміг його приватизувати, незважаючи на наявність на це права.
Позивач наголошує на порушенні процедури передачі майна УДФСУ передавальним актом від 26.01.2022 та зазначає, що в силу законодавчо встановлених вимог при реорганізації УДФСУ державний житловий фонд, у тому числі і квартира позивача, мав бути переданий до комунальної власності місцевої ради. Проте, всупереч вимогам законодавства таке майно було передано правонаступнику - ДПУ.
На думку позивача, відповідач повинен був прийняти рішення про задоволення його скарги та анулювання реєстраційної дії щодо припинення УДФСУ через наявність підстав для відмови у державній реєстрації, оскільки надані для вчинення такої реєстраційної дії документи суперечать вимогам Конституції України. Тобто, дія відповідача щодо задоволення скарги була обов'язковою та юридично значимою.
Враховуючи означене, позивач, посилаючись на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, просить визнати протиправним та скасувати спірний наказ, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення про задоволення скарги.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Мін'юст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності реєстратора. Тобто, відповідач під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або не спростовує факт набуття чи припинення майнових корпоративних прав.
Відповідач наголошує на правомірності спірного наказу з огляду на те, що позивач не є особою, права якої у розумінні реєстраційного законодавства порушено оскаржуваною реєстраційною дією.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, поданій позивачем до суду, зазначено повторно про порушення його прав спірним наказом з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях.
У запереченнях на відповідь позивача, поданій відповідачем до суду, зазначено, що твердження позивача про порушення його прав протирічить законодавчим нормам, якими чітко визначені рамки повноважень Мін'юсту.
Відповідач наголошує, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації, ним встановлюються обставини, якими обґрунтовано скаргу, та інші обставини, які мають значення для її об'єктивного розгляду. У висновку колегії зазначено, що реєстратором проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи УДФСУ. Відомості про зареєстровані права позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні в Державному реєстрі прав. Крім того, скаржником у скарзі не наведено та не підтверджено належними засобами доказування жодних обставин, які б підтверджували факт порушення саме його прав.
Відповідач вважає безпідставними доводи позивача щодо бездіяльності, яка полягає у неприйнятті чи невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, оскільки скарга позивача була належним чином розглянута та за результатами її розгляду видано спірний наказ.
Присутні у судовому засіданні 04.06.2024 представники позивача та відповідача заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі наведеного, у судовому засіданні 04.06.2024 судом була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Позивачем подано до Мін'юсту скаргу від 14.08.2023 на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення УДФСУ з проханням визнати вчиненою з порушенням законодавства та анулювати реєстраційну дію №1003571120059004323 від 01.08.2023 про державну реєстрацію припинення УДФСУ через наявність підстав для відмови у державній реєстрації - надані документи суперечать вимогам Конституції України. Скарга мотивована тим, що передавальний акт від 26.01.2022 суперечить Конституції України.
Наказом Мін'юсту від 22.09.2023 №2248/7 скаргу ОСОБА_1 щодо УДФСУ залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваною дією у сфері державної реєстрації не порушено.
Підставою вказано висновок центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту від 04.09.2023 за результатами розгляду скарги позивача від 14.08.2023, зареєстрованої в Мінюсті 14.08.2023 за №СК-3231-23 (далі по тексту - висновок).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту також - Закон №1952).
За визначенням термінів, зазначених у частині першій статті 2 Закону №1952:
державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження;
реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
За змістом частини першої статті 10 Закону №1952 нотаріус є державним реєстратором.
Частиною третьою статті 10 Закону №1952 визначено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 272 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяження;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва, майбутньому об'єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;
7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.
91) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 11 Закону №1952).
Статтею 37 Закону №1952 передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Зокрема, положеннями частини першої статті 37 Закону №1952 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
В силу положень пункту 1 частини другої статті 37 Закону №1952 Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Згідно частини четвертої статті 37 Закону №1952 скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.
До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа засвідчена у встановленому порядку.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №1952 за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду;
7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані;
8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 37 Закону №1952).
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації) визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (далі по тексту також - Порядок №1128).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (абзац 1 пункту 3, пункт 4 Порядку №1128).
Відповідно до пункту 13 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Системний аналіз означених норм дає підстави для висновку про наділення відповідача повноваженнями з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав. При цьому, у випадку подання скарги особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено, на відповідача за результатами її розгляду покладено обов'язок прийняти рішення про залишення скарги без розгляду по суті.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано до Мін'юсту скаргу від 14.08.2023 на проведену реєстратором державну реєстрацію припинення УДФСУ з проханням визнати вчиненою з порушенням законодавства та анулювати реєстраційну дію №1003571120059004323 від 01.08.2023 про державну реєстрацію припинення УДФСУ через наявність підстав для відмови у державній реєстрації - надані документи суперечать вимогам Конституції України. Скарга мотивована тим, що передавальний акт від 26.01.2022 суперечить Конституції України.
До скарги долучено передавальний акт; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 18.04.2021 №253189207; звернення №Б-328.2 від 06.02.2023 до ВО Ірпінської міської ради; відповідь ВО Ірпінської міської ради від 23.02.2023 №Б-328.2.
Наказом Мін'юсту від 22.09.2023 №2248/7 скаргу ОСОБА_1 щодо УДФСУ залишено без розгляду по суті, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваною дією у сфері державної реєстрації не порушено.
Підставою вказано висновок центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту від 04.09.2023 за результатами розгляду скарги позивача від 14.08.2023, зареєстрованої в Мінюсті 14.08.2023 за №СК-3231-23 (далі по тексту - висновок).
У висновку зазначено, що Реєстраційною дією приватного нотаріуса Клімішиної М.І. від 01.08.2023 №1003571120059004323 зареєстровано припинення УДФСУ в результаті його реорганізації. Шляхом перевірки відомостей ЄДР, Колегією встановлено, що скаржник на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії не був керівником та/або представником Університету, головою/членом комісії з припинення Університету чи керівником/представником засновника Університету. Відтак, Колегія дійшла висновку, що зазначену скаргу подано особою, права якої в розумінні реєстраційного законодавства оскаржуваною реєстраційною дією не порушено.
Враховуючи означене, Колегією рекомендовано залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 14.08.2023 щодо УДФСУ, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваною дією у сфері державної реєстрації не порушено.
Так, з передавального акта від 26.01.2022 вбачається, що комісія з реорганізації УДФСУ склала цей акт про те, що всі зобов'язання УДФСУ перед кредиторами, усі права та обов'язки, а також усі активи і пасиви переходять до правонаступника - Державного податкового університету. До переліку матеріальних цінностей, переданих означеним актом правонаступнику - Державному податковому університету, - увійшла, зокрема, за №12 квартира 3-х кімнатна №27 ( АДРЕСА_2 ) (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія САЕ №079464 від 30.12.2017).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна від 18.04.2021 №253189207 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано з Університетом державної фіскальної служби України.
З тексту заяви позивача до ВО Ірпінської міської ради від 06.02.2023 №Б-328.1 вбачається, що ОСОБА_1 просив перевірити інформацію, що міститься у передавальному акті на предмет відповідності вимогам Конституції України та законів України, а також відмовити в державній реєстрації припинення УДФСУ через невідповідність передавального акту вимогам Конституції України.
Листом ВО Ірпінської міської ради від 23.02.2023 №Б-3282 повідомлено, що станом на 20.02.2023 до відділу державної реєстрації ВО Ірпінської міської ради не надходило звернень щодо державної реєстрації припинення УДФСУ.
Дослідивши зміст поданих позивачем до Мін'юсту разом із скаргою додатків, судом встановлено, що вони не містять жодної інформації про те, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності/користуванні позивача, як і відсутні докази, якими б підтверджувалась порушення прав позивача у зв'язку з оскаржуваною дією у сфері державної реєстрації.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що скарга позивача була обґрунтовано залишена відповідачем без розгляду по суті у зв'язку з її поданням особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідних вимог зобов'язального характеру про зобов'язання відповідача розглянути по суті скаргу з виходом за межі позовних вимог шляхом зобов'язання її задовольнити.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, судові витрати суд залишає за позивачем.
Стосовно поданих під час розгляду справи клопотань про постановлення окремих ухвал суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої-третьої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Таким чином, постановлення окремих ухвал є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується ним на власний розсуд за наявності відповідних передумов. У даній справі таких передумов судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.