15 липня 2024 року Справа № 160/10172/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
18.04.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Генерального штабу Збройних сил України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльністю - не надання військовою частиною НОМЕР_1 солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідей по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2
- визнати протиправною бездіяльністю - не надання Генеральним штабом Збройних Сил України солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП №227МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України надати солдату в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповіді по суті звернень від 23.10.2023 року, 12.02.2024 року - про дату і підстави переміщення майора ОСОБА_2 із ВП № 227 МО до Збройних Сил України та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовної заяви вказано, що 23.10.2023 року позивачем, разом з іншими військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 направлено звернення до Генерального штабу ЗСУ із проханням надати достовірну інформацію: чи видавався в дійсності наказ командира в/ ч НОМЕР_1 №27 від 17.04.2022 року про призначення інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 на посаду тво командира в/ч НОМЕР_2 - без попереднього вирішення питання Генеральним штабом ЗСУ про його переміщення до лав ЗСУ, про дату і підстави такого переміщення та призначення його на керівну посаду у в/ч НОМЕР_2 . Генеральний штаб ЗСУ відповіді на звернення не надав. Військова частина НОМЕР_1 , листом №3/5616 від 11.11.2023 року не надала обґрунтованої відповіді на поставлені питання щодо часу і підстав переміщення майора ОСОБА_2 до ЗСУ та призначення його на посаду. 17.01.2024 року позивача та інших військовослужбовців СВ ТУ ДБР було допитано в якості свідків по кримінальному провадженню ЄРДР №620224170030000129 за ч.4 ст.410 КК (викрадення зброї шляхом зловживання службовим становищем в умовах воєнного стану) щодо відомих їм обставин організації майором ОСОБА_2 у квітні 2022 року крадіжки значної кількості зброї Військової частини НОМЕР_2 . 12.02.2024 року вважаючи сприйняття посадовими особами військової частини НОМЕР_2 надання відомостей відносно майора ОСОБА_2 як розголошення таємниці слідства, позивач з іншими військовослужбовцями Військової частини НОМЕР_2 повторно направили колективне звернення до Військової частини НОМЕР_2 із проханням надати достовірні дані - чи видавався в дійсності наказ командира в/ ч НОМЕР_1 №27 від 17.04.2022 року про призначення інженера ВП 227 МО майора ОСОБА_2 на посаду тво командира в/ч НОМЕР_2 - без попереднього вирішення Генеральним штабом ЗСУ питання про його переміщення в ЗСУ. Поштове відправлення № 4901000678181 було отримано 28.02.2024 року уповноваженою особою відповідача - Військовою частиною НОМЕР_1 за довіреністю. Позивач зазначає, що відповіді на запит позивачем отримано не було, у зв'язку з чим відповідачами допущену протиправну бездіяльність.
19.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст.160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали від 19.04.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
30.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
15.05.2024 року від Генерального штабу Збройних сил України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що запит (звернення) позивача від 23.10.2023 року зареєстрований Адміністративним управлінням Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2023 Вх. № Ко-82985, який в подальшому було спрямовано (надіслано) відповідачем-2 за належністю, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.11.2023 року № Ко-82985 на адресу командувача Сил Територіальної оборони генерал-майора ОСОБА_3 , з метою належного опрацювання порушених у (запиті) зверненні питань. За результатом опрацювання було визначено поінформувати автора звернення. Оригінали документів встановленим порядком було передано на адресу КСТрО ЗС України. Стосовно звернення позивача від 12.02.2024 року, у відповідності до доручення заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2024 №Ко-30886/1 бригадному генералу ОСОБА_4 було доручено перевірити викладену у зверненні інформацію та у разі необхідності вжити відповідні заходи реагування. За результатом опрацювання надати відповідь заявнику, відповідь позивачу була надана. З огляду на вказане відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
15.05.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що рішення відповідача-2 про передачу звернення для розгляду органу військового управління нижчої ланки (рівня) не було обґрунтованим, позбавлено будь-якої логіки та є порушенням приписів Інструкції №735. Однак представник відповідача-2 не надав чіткої відповіді - чи є за таких обставин порушенням з боку відповідача вимог Інструкції №735 та ст.7 Закону «Про звернення громадян» - пересилання заяв позивача до військового командування нижчого рівня - Сил ТРО.
28.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів у справі.
29.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано заяву позивача про відвід судді у цій справі необґрунтованою.
30.05.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді.
29.05.2024 року від Генерального штабу Збройних Сил України надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких вказано, що запит (звернення) позивача не стосувалось діяльності відповідача-2 в рамках законодавчо покладених на нього обов'язків, так як запитуване стосується діяльності відповідача-1.
19.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про витребування доказів повернуто заявнику без розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2022 року №2 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом осіб рядового та сержантського складу зараховано в списки та призначено до 232 Окремого батальйону Територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади Територіальної оборони Регіонального управління сил Територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » солдата ОСОБА_1 розвідником - телефоністом І розвідувального відділення розвідувального взводу.
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 звернулись до начальника Генерального штабу Збройних сил України з запитом від 23.10.2023 року, в якому просили надати інформацію, чи надходили від РУ СТрО «Схід» дані про видачу, реєстрацію наказу №27 від 17.04.2022 року командира в/ч НОМЕР_1 про призначення провідного інженера ВП №227 МО майора Акуліча на посаду т.в.о командира в/ч НОМЕР_2 .
У зверненні заявники просили також роз'яснити, які саме посадові особи в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 мають нести відповідальність за невидачу їм військових квитків в період з 01.03.2022 року по 04.06.2022 року, а також по сьогодні, відповідальність за не розгляд їх рапортів про переміщення з в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_4 та за їх переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 300 автоматів та гранатометів, щодо яких в Генштаб СТрО подано відомості про списання через втрату в бою.
Запит зареєстровано в Генеральному штабі Збройних Сил України 01.11.2023 року за вх.№Ко-82985.
Відповідно до доручення заступника начальника Генерального штабу від 03.11.2023 року № Ко-82985, командувачу Сил територіальної оборони Збройних Сил України генерал-майору ОСОБА_9 було доручено опрацювати порушені у зверненні питання та за результатами поінформувати автора звернення.
Листом від 11.11.2023 року №3/5616 військова частини НОМЕР_1 , на колективне звернення від 23.10.2023 року громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , яке надійшло з Командування сил територіальної оборони Збройних Сил України, повідомило заявників про наступне:
1. з приводу надходження від РУ СТрО «Схід» до Генерального штабу Збройних Сил України даних про видачу, реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 27 від 17.04.2022р. - у військової частини НОМЕР_1 дана інформація відсутня;
2. з приводу невидачі військових квитків - обов'язку щодо оформлення військового квитка військовослужбовцю військовою частиною законодавство України не містить;
3. з приводу не розгляду рапортів на переміщення з військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_4 - подання клопотань вищому командуванню про переміщення військовослужбовця, який не перебуває в частині, самовільно залишивши її, за рапортом який направлений поштовим зв'язком, без письмового погодження та рекомендації безпосереднього командира не передбачено законодавством України;
4. з приводу переслідування, як свідків розвантаження у квітні 2022 року більше ніж 200 автоматів та гранатометів, щодо яких подано відомості про списання через втрату у бою - звернення не містить достатньої для перевірки інформації та доказів щоб доводили переслідування посадовими особами військової частини. Також зазначено, що оскільки заявники перебувають без поважних причин поза межами військової частини, з приводу переслідування в кожному окремому випадку слід звертатися до правоохоронних органів.
12.02.2024 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 звернулися до начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_10 із заявою в якій зазначили, що до цього часу командувачем Сил ТРО не було розглянуто їх звернення від 23.10.2023 року та відповіді по суті РУ СТрО «Схід» також не надходило. Заявника також повторно наголосили про те, що з 01.03.2022 року їм не видано військових квитків із відповідними відмітками про зарахування до списків особового складу, командиром в/ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_2 , вищестоящим командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 , командиром в/ч НОМЕР_5 (РУ СТрО « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») не розглянуто рапортів про переміщення до НОМЕР_4 (57 ОМБр). До сьогодні командування в/ч НОМЕР_1 продовжує стверджувати, що командиром в/ч НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 офіційно видавався наказ №27 від 17.04.2022 року про призначення майора ОСОБА_2 на посаду ТВО командира в/ч НОМЕР_2 , у зв'язку з яким він став нашим командиром, чиї накази ми повинні були виконувати. Самостійно вдалося отримати відомості про відсутність реєстрації цього наказу в «Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 », акт приймання - передачі посади за підписами перебуваючого станом на 17.04.2022 року на посаді ТВО командира в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_12 , підписом майора ОСОБА_2 , підписом представника старшого командира в/ч НОМЕР_1 , ані про реєстрацію наказу командира в/ч НОМЕР_2 мара ОСОБА_2 від 17.04.2022 року про свій вступ на посаду, як це передбачено ст.ст.61, 62 СВС і п.п. 2.9.1.10, 2.9.1.21 Інструкції №124 МО України.
Також в заяві зазначено, що в період з 01.03.2022 року по 04.06.2022 року майором ОСОБА_2 в статусі командира в/ч НОМЕР_2 видавались та підписувались накази, спрямовані на переслідування і фізичне знищення як свідків вчиненої ним крадіжки значної кількості зброї, зокрема заявників посилали на перший рубіж оборони в/ч НОМЕР_2 із господарськими лопатами без зброї, яку попередньо від дав наказу вилучити.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповідей по суті звернень, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Законом України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).
Відповідно до статті 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно зі статтею 21 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VІ від 13.01.2011 року публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до частини 2 статті 6 Закону України, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно до частин 1, 2 статті 13 вказаного Закону України розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до частин 1-4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону України розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач, зокрема, має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962, щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених в статті 8 Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до підпунктів 1, 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як зазначалось вище, матеріали справи містять лист командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 року №3/5616 на колективне звернення від 23.10.2023 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , з відповідями на поставлені у зверненні питання.
Також, суд зазначає, що колективне звернення від 12.02.2024 року від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , спрямований лише начальнику Генерального штабу ЗСУ генерал-майору ОСОБА_13 та не містить прохальної частини щодо надання інформації.
Отже, наведене виключає обставини бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Генерального штабу Збройних сил України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 22991050) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв