Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6228/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
17 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6228/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2015 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позов мотивовано тим, що у позивача змінився сімейний стан, у 2016 році у нього народилась ще одна дитина, у зв'язку з чим він утримує двох дітей, а тому зменшилась матеріальна можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу). Враховуючи викладене просив задовольнити позов.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що дружина позивача припинила підприємницьку діяльність та знаходиться на утриманні у позивача, крім того, у позивача народилася ще одна дитина у 2016 році. А тому, виходячи з інтересів та потреб усіх дітей, рівності обов'язку батьків по їх утриманню, буде справедливим зменшити розмір стягнутих аліментів. Такий розмір відповідатиме ст. 183 СК України та забезпечить баланс учасників сімейних відносин. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 11.01.2011.
На підставі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2015 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову - 17.12.2014 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2023 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині з 16.12.2022.
З копії проміжної виписки із медичної карти стаціонарного хворого №12333 від 23.05.2023 вбачається, що ОСОБА_1 отримав вибухову травму, закриту травму грудної клітини. Правобічний пневматоракс. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 09.06.2023 захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідно до розрахунку заборгованості виданого Козятинським ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 відповідно до виконавчого листа №296/11462/14-ц від 09.02.2015 станом на 31.03.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 12710,81 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначений рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22.01.2015 розмір аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) є мінімальним розміром аліментів. Позивач є працездатною особою (доказів протилежного суду не надано), має можливість заробляти на життя своєю працею, а зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення дитини ОСОБА_5 та суперечитиме його інтересам.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частин першої та другої ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною першою ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 міститься висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись із позовом про зміну розміру аліментів, на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_1 посилався на те, що на його утриманні знаходиться дружина, яка припинила підприємницьку діяльність та донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стаття 192 СК України передбачає можливість змінити раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №565/2071/19, від 28 травня 2021 року в справі №715/2073/20 викладений правовий висновок щодо застосування ст. 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».
Верховний Суд у постанові від 11 березня 2020 року в справі №759/10277/18 зазначив, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи, а саме розрахунків заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що матеріальний стан позивача, після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина покращився.
Таким чином, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану та неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів враховує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Крім того, припинення дружиною позивача - ОСОБА_4 підприємницької діяльності з 2019 року у зв'язку з встановленням обмежених заходів з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції та введення воєнного стану в Україні через збройну агресію російської федерації не може бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання дитини.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без зміна апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 липня 2024 року.
Головуючий
Судді