79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.03.10 Справа№ 6/42
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оберіг-Сервіс”, м.Львів
про: стягнення 7625467грн. 15коп.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Гелей Ю.Р.
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством “Піреус Банк МКБ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оберіг-Сервіс” про стягнення 4000000грн. 00коп. заборгованості за кредитом, 457260грн. 27коп. пені за заборгованістю по тілу кредиту, 1142942грн. 20коп. несплачених відсотків за користування кредитом, 22674грн. 10коп. пені за заборгованістю по відсотках та 2002590грн. 58коп. штрафів.
Ухвалою суду від 09.03.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.03.2010р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з”явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2010р. №5096369 ( вручене 23.03.2010р.).
Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Між ВАТ “Міжнародний комерційний банк” (правонаступником якого є ВАТ “Піреус Банк МКБ” (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оберіг-Сервіс” (позичальник) 21.02.2007р. був укладений Генеральний кредитний договір №К/З-07 про надання кредиту у формі відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 000 000грн. 00коп. (три мільйони гривень) для фінансування поточної діяльності на строк до 20.02.2012р.
Транш в сумі 3 000 000грн. 00коп. на строк до 20.02.2008р. був виданий на підставі додаткового договору №00143-СL від 21.02.2007р. до генерального кредитного договору №К/3-07 від 21.02.2007р.
Згідно з додатковою угодою від 23.11.2007р. №00143-СL/1 до генерального кредитного договору №К/3-07 від 21.02.2007р. позивачем збільшено відповідачу максимальну суму кредитної заборгованості до 4 000 000грн. 00коп. (чотирьох мільйонів гривень 00 коп.) з 23.11.2007р. Відповідний транш в сумі 1 000 000грн. 00коп. (один мільйон гривень 00 коп.) на строк до 20.02.2008р. був виданий на підставі додаткового договору від 23.11.2007р. №00143-СL/2 до Генерального кредитного договору №К/3-07 від 21.02.2007р.
Згідно з додатковим договором від 20.02.2008р. №1 банк продовжив відповідачу термін повернення суми кредиту в розмірі 4 000 000грн.00коп. до 20.02.2009р.
За умовами кредитного договору відповідач зобов”язувався:
- у строки, в порядку, та на умовах визначених кредитним договором та/або додатковими договорами в повному обсязі повернути Позивачу суму кредитних коштів (п.2.3.1.);
- у строки, в порядку, та на умовах визначених кредитним договором та/або додатковими договорами в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитними коштами (траншами) (п.2.3.2.) за ставкою 20,5% (двадцять цілих п'ять десятих відсотків) річних, шляхом перерахування на рахунок №2068601001603, відкритий у позивача, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, за який нараховуються проценти (п.1.4.1.3);
- надавати позивачу достовірну інформацію про свій фінансовий стан (п.2.3.3.), щоквартально, не пізніше 25-го числа першого місяця кварталу наступного за звітним, надавати позивачу належним чином посвідчені копії наступних документів: бухгалтерський баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2), довідку про рух коштів по всіх рахунках, відкритих в інших банках, довідку про стан виконання зобовязань по кредитних договорах, укладених з іншими банками. Річну звітність надавати банку не пізніше двадцятого числа другого місяця року, що слідує за звітним із всіма додатками, передбаченими міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (п.2.3.5.);
- сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої сплати, що обчислюється із суми неповернутих (несвоєчасно повернутих) кредитних коштів та/або несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів за кожен день прострочення (п.4.1.);
- сплатити штраф у розмірі 5000грн.00коп (п'ять тисяч гривень 00 коп.) за кожний випадок невиконання або неналежного виконанння зобов'язань п.2.3 розділу 2 ( п.4.5.);
- сплатити штраф у розмірі 40% від суми простроченого платежу у випадку допущення простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками понад 60 днів (п.4.6.).
Позивачем свої зобов'язання за кредитним договором виконано повністю та на поточний рахунок відповідача №2600030001603 за період з 21.02.2007р. по 23.11.2007р. було перераховано 4 000 000грн. 00коп. Однак, відповідач починаючи з жовтня 2008 р. припинив сплату відсотків за користування кредитом та не повернув кредитні кошти в строк до 20.02.2009р. Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач також систематично не виконував умови кредитного договору в частині надання інформації, передбаченої п.п. 2.3.5., 2.3.7. Тому позивач не має можливості отримати інформацію про справжній фінансовий стан і активи відповідача.
Строк кредитування минув, однак станом на 22.02.2010р. кредит не повернено.
Позивачем 27.01.2010р. та 09.02.2010р. надіслано відповідачу претензії від 26.01.2010р. №35 та від 08.02.2010р. №67, які були йому вручені (до матеріалів справи долучено копії повідомлень про вручення поштових відправлень), які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором майновим поручителем - ВАТ “Львівська макаронна фабрика” (ідентифікаційний код 00382355, місцезнаходження: 79022, м.Львів, вул.Городоцька,170) було надано в іпотеку склад (літ.Є-2) загальною площею 708,3 кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,170, заставною вартістю 1534561грн. 00коп. Договір іпотеки від 21.02.2007р., посвідчений Кошулинською Н.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим №603. Договір про внесення змін до договору іпотеки від 29.11.2007р. посвідчений Кошулинською Н.М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим №4769 (за яким збільшено розмір основного зобов'язання).
Позивач покликається на те, що відповідно до витягів з Єдиного реєстру заборон №24283470 від 04.08.2009р. та з державного реєстру іпотек №24283525 від 04.08.2009р., наданих приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я.: будь-які відомості про реєстрацію обтяження вказаного складу (Є-2) по вул.Городоцькій,170 у м.Львові на користь ВАТ “Міжнародний комерційний банк” у реєстрах відсутні. Натомість наявні інші обтяження: 06.12.2008р. іпотека від 12.02.2008р. №870 - ВАТ “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства”; 03.04.2009р. арешт нерухомого майна - Франківський ВДВС м.Львова; 03.06.2009р. арешт всього нерухомого майна - Залізничний ВДВС м.Львова; 15.07.2009р. арешт всього нерухомого майна - Залізничний ВДВС м.Львова.
Представник позивача в судовому засіданні та у позовній заяві стверджує, що ним не вчинялось жодних дій по зняттю заборони відчуження предмету іпотеки та не надавався дозвіл на наступну іпотеку. За таких обставин, позивач втратив пріоритет на стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки. Як стверджує представник позивача, за даним фактом прокуратурою Львівської області 28.09.2009р. порушено кримінальну справу.
В зв”язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов”язань, позивач просить суд стягнути з відповідача: пеню за несплату відсотків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану за період з 01.08.2009р. по 21.02.2010р.; пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану за період з 22.02.2009р. по 20.08.2009р.; штраф у розмірі 40 % від суми простроченої понад 60 днів суми кредиту (станом на 21.04.2009р.); штраф у розмірі 40% від суми простроченого понад 60 днів платежу по відсотках (станом на 21.12.2009р.); штраф у розмірі 10000,00 грн. за 2 випадки порушення п.2.3.2., а саме: несплату в строки, визначені договором, в повному обсязі суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Всупереч умовам кредитного договору Відповідач не сплатив відсотки за користування кредитом, зокрема до строків чергової сплати - 3 3 грудня 2009 р. та 31 січня 2010р. (п.4.5., п.2.2.7.); штраф у розмірі 10000грн. 00коп. за два випадки порушення п.2.3.3., 2.3.5. а саме: ненадання інформації про фінансовий стан відповідача за 9 місяців 2009 р. та річної звітності за 2009 р. (п.4.5., п.2.2.7.).
Станом на 22.02.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором становить 4000000грн. 00коп. заборгованості за кредитом, 457260грн. 27коп. пені за заборгованістю по тілу кредиту, 1142942грн. 20коп. несплачених відсотків за користування кредитом, 22674грн. 10коп. пені за заборгованістю по відсотках та 2002590грн. 58коп. штрафів. Загальна сума заборгованості станом на 22.02.2010р. становить 7625467грн.15коп. та підтверджується долученими до матеріалів справи довідкою про заборгованість з обгрунтованим розрахунком неустойки та зведеними меморіальними ордерами, що підтверджують факт та розмір заборгованості.
При прийнятті рішення у даній справі, суд керувався наступним:
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.
Частиною 3 зазначеної статті визначено, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
- з акту управління господарською діяльністю;
- з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать;
- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України
Стаття 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 та ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов”язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610,612,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 173,174,175,193, 216,230 ГК України, ст.ст.33,43,49,75,82,84 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Обергі-Сервіс”, м.Львів, вул.Городоцька, буд.170 ( ідентифікаційний код 32327584) на користь Відкритого акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м.Київ, Контрактова площа, 4 ( ідентифікаційний код 20034231) 4000000грн. 00коп. заборгованості за кредитом, 457260грн. 27коп. пені за заборгованістю по тілу кредиту, 1142942грн. 20коп. несплачених відсотків за користування кредитом, 22674грн. 10коп. пені за заборгованістю по відсотках та 2002590грн. 58коп. штрафів, 25500грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя