79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.11.10 Справа№ 22/134
Господарський суд Львівської області у складі:
Суддя Т.Костів
при секретарі О.Щигельська
За участю представників:
від позивача -Костюк В.В.
від відповідача -Богданов О.В.
від третьої особи 1 -Більська Л.В.
від третіх осіб 2, 3 -не з'явився
Розглянув матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Моршин, Львівська область,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент”, м. Львів,
третя особа -1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Київ,
третя особа -2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -відкрите акціонерне товариство “Львівський завод телеграфної апаратури”, м. Львів,
третя особа -3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Комунальне підприємство Львівської обласної ради “Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації”, м. Стрий, Львівська область
про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” (ЄДРПОУ 35382590) частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію “Лаванда”, розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, (ЄДРПОУ 02583780) м. Моршин, Львівська область; скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” (ЄДРПОУ 35382590) на частку спального корпусу санаторію “Лаванда” у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.
Суть спору: позовну заяву подано дочірнім підприємством “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Моршин, Львівська область, до товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент”, м. Львів, за участю третьої особи -1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Київ, третьої особи -2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -відкрите акціонерне товариство “Львівський завод телеграфної апаратури”, м. Львів, третьої особи -3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -товариство з обмеженою відповідальністю “Західно-український іпотечний центр”, м. Львів, третьої особи -4 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Комунальне підприємство Львівської обласної ради “Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації”, м. Стрий, Львівська область про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” (ЄДРПОУ 35382590) частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію “Лаванда”, розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Моршин, Львівська область; скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” на частку спального корпусу санаторію “Лаванда” у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.
Заявою про зменшення позовних вимог, поданою через канцелярію суду 15.09.2010 р. позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” на частку спального корпусу санаторію “Лаванда” у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.
Заявою про збільшення позовних вимог, поданою через канцелярію суду 20.09.2010 р. позивач просить визнати право власності за дочірнім підприємством “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію “Лаванда” за адресою м. Моршин, вул. Франка, 33 у розмірі 1846/10000; витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію “Лаванда”, розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, м. Моршин, Львівська область; скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” на частку спального корпусу санаторію “Лаванда” у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 31.08.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду.
Представникам роз'яснено їх права, передбачені ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заявах, письмових поясненнях. Ствердив, зокрема, що позивач є власником спального корпусу санаторію “Лаванда”. На підставі рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124 ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” оформило за собою право власності на частину вказаного корпусу в розмірі 18,46%, що становить 1846/10000. Верховний Суд України 09.09.2008 р. вказану постанову господарського суду Львівської області скасував і провадження про справі припинив. Відтак, відпали підстави, на яких право власності на спірну частину корпусу було зареєстровано за ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”. Однак, до прийняття рішення Верховним Судом України, ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” встиг відчужити зазначену частину приміщення на користь ТзОВ “Західно-український іпотечний центр”, а той у свою чергу -ТзОВ “Регіональний девелопмент”. Оскільки, право власності продавець не набув, а позивач не є стороною таких договорів про відчуження, такі договори, як нікчемні, не породили у сторін прав та обов'язків. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у відзиві та додаткових поясненнях. Посилається на судові рішення по справі №1/233-21/124, чинні на дату укладення договору купівлі-продажу спірного майна від 06.07.2007 р., якими підтверджено наявність підстав у ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” на дату укладення цього договору відчужити відповідну частку майна. Рішеннями по справі №13/197 ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” було відмовлено у визнанні недійсними договорів про відчуження спірного майна. Посилається на добросовісність набуття права власності, заявляє про застосування позовної давності. Просить у позові відмовити.
Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи триваючий характер порушення права власності позивача, з'ясування позивачем особи -порушника із заяви -пропозиції від ТзОВ “Західно-український іпотечний центр” від 25.07.2007 р. про переважне право купівлі, посилання відповідача на сплив строку позовної давності не заслуговує на увагу.
Третя особа 1 позовні вимоги вважає обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Треті особи 2,3 вимог ухвал суду не виконали, пояснень по справі не надали, участь уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечили, хоча були належно повідомлені про час та місце слухання справи.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
У відповідності до довідки АВ№912792 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, ТзОВ “Західно-український іпотечний центр” припинене та виключене з реєстру 27.03.2008 р..
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2003 р. у справі №1/209-20/209 за позовом Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” до виконавчого комітету Моршинської міської ради про визнання недійсним рішення та спонукання до оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна позов було задоволено та, зокрема, зобов'язано виконавчий комітет Моршинської міської ради в місячний термін розглянути та оформити право власності Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, зокрема, на спальний корпус санаторію “Лаванда”, м. Моршин, вул. Франка, 33.
Рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №238 від 17.09.2003 р. “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” було вирішено оформити вказаній організації право власності, зокрема, на спальний корпус санаторію “Лаванда”, м. Моршин, вул. І. Франка, 33. 19.02.2004 р. було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно Моршинською міською радою, а право власності було зареєстровано Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19.02.2004 р., що підтверджується я витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2870687 від 19.02.2004 р..
Рішенням загальних зборів акціонерів №Зб-11/10 від 25.05.2006 р. “Про структурну перебудову (реорганізацію) дочірніх підприємств на курорті Моршин” було вирішено, зокрема, здійснити припинення (реорганізацію) дочірніх підприємств, зокрема, дочірнього підприємства “Санаторій “Лаванда”, визначивши його правонаступником Прикарпатське дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”. Рішенням загальних зборів акціонерів №Зб-12/5 від 04.10.2006 р. “Про зміну найменування та місцезнаходження Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” і внесення змін до Статуту шляхом викладення його в новій редакції”, було вирішено, зокрема, змінити найменування вказаної особи на Дочірнє підприємство “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.
Згідно із п. 1.3. статуту дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, нова редакція якого зареєстрована 01.03.2000 р. зі змінами зареєстрованими 08.02.2008 р., у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.05.2006 р., вказане підприємство є правонаступником, зокрема, дочірнього підприємства “Санаторій “Лаванда” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”. Згідно із п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. №02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Матеріалами справи підтверджується вжиття фактичних заходів по передачі майна реорганізованого підприємства позивачу. З передавального акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства “Санаторій “Лаванда” прикарпатському дочірньому підприємству ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, вбачається факт передачі позивачу цілісного майнового комплексу, включаючи головний корпус санаторію “Лаванда” в цілому, що підтверджується переліком основних засобів (додаток №7 до акта прийому-передачі майна від 30.09.2007 р.). Зазначене підтверджує факт правонаступництва позивача щодо спірного майна.
Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Постановою господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124 за позовом відкритого акціонерного товариства “Львівський завод телеграфної апаратури” до виконавчого комітету Моршинської міської ради, Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” за участю третьої особи ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, позов було задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради №238 від 17.09.2003 р. “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” в частині оформлення права власності за Прикарпатським ДП ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” на спальний корпус санаторію “Лаванда”; скасовано відповідну державну реєстрацію Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації на зазначену будівлю; визнано за ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” право власності на частку в розмірі 18,46% об'єкту нерухомості -спального корпусу санаторію “Лаванда”. Постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р. (справа №21-1883 во 07) скаргу Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” задоволено частково, ухвалу вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р., постанову господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито. Відтак, відпали правові підстави, з яких право власності на спірну частину корпусу санаторію “Лаванда” - 1846/10000 було зареєстровано за відритим акціонерним товариством “Львівський завод телеграфної апаратури”.
Жодних доказів існування не заборонених законом підстав законного набуття права власності на вказану частину майна відритим акціонерним товариством “Львівський завод телеграфної апаратури” суду надано не було. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Посилання відповідача на факти, встановлені судовими рішеннями в інших справах не звільняють його від процесуального обов'язку, встановленого у ст. 33 ГПК України. Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2008 р. у справі №19/162 за позовом ДП “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця” до відповідачів ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, ТзОВ “Регіональний девелопмент”, ТзОВ “Західно-український іпотечний центр”, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця” про визнання договору купівлі-продажу частки нерухомого майна 1846/10000 у м. Моршин, вул. Франка, 33 від 06.09.2008 р., а також договорів купівлі-продажу цього ж майна від 18.07.2007 р., 06.09.2007 р. недійсними, було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ДП “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця”, однак, постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р. було скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р., а рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2008 р. залишено без змін. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №13/197 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця” до відповідачів ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, ТзОВ “Регіональний девелопмент”, ТзОВ “Західно-український іпотечний центр”, Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи -ДП “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця” про визнання договорів купівлі-продажу від 18.07.2007 р. ат від 06.09.2007 р. недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію “Лаванда” за ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України “Укрпрофоздоровниця”, однак, постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2010 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. було скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №13/197 залишено в силі.
Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, але лише тих, в яких беруть участь ті самі сторони. Як вбачається зі змісту наведених судових рішень, склад сторін у них не збігається із складом сторін по цій справі. Доказів набуття права власності з законних підстав не було доведено відповідачем у встановленому порядку належними доказами. Фактично, право власності у продавців не виникло, оскільки судове рішення, яким визнавалось право власності за ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, було скасоване.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що, зареєструвавши за собою право власності на спірну частину корпусу на підставі пізніше скасованої постанови господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124, ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” уклав договір купівлі-продажу не житлової будівлі із покупцем -ТзОВ “Західно-український іпотечний центр” від 18.07.2007 р. (посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Книш Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №2956), на підставі якого відчужив спірну частину корпусу вказаній особі. На підставі договору купівлі -продажу від 06.09.2007 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я., ТзОВ “Західно-український іпотечний центр” відчужив спірну частину корпусу на користь покупця -ТзОВ “Регіональний девелопмент”.
Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2007 р., право власності на спірну частину корпусу на дату розгляду справи судом зареєстровано за ТзОВ “Регіональний девелопмент”. Доказів добросовісності придбання спірної частини корпусу вказаним суб'єктом суду не надано. При цьому, згідно із ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. З матеріалів справи, зокрема, судових рішень, вбачається, що спірне майно вибуло з володіння власника всупереч його волі на підставі судового рішення, яке було згодом скасоване. Згідно із ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого право чину недійсним судом не вимагається. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 -3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
З урахуванням наведеного, оскільки ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” не довів у встановленому законом порядку належність йому спірної частини спального корпусу, договір купівлі-продажу від 18.07.2007 р. є нікчемним та не породжує правових наслідків.
Як з"ясовано судом, спірна частина приміщення фактично використовується ТзОВ “Регіональний девелопмент”, що унеможливлює його використання позивачем.
Згідно із ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно із п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання індикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача -з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Згідно із п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Враховуючи наведене, позивач не позбавлений права у встановленому порядку звернутись до Стрийського МБТІ щодо прийняття відповідного рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову в цій частині не були доведені позивачем.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 80, 83 - 85 ГПК України, суд
вирішив:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати за Дочірнім підприємством “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905) право власності на будівлю спального корпусу санаторію “Лаванда”, в цілому, розташованого за адресою: Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33.
3.Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” (м.Львів, вул.Героїв УПА,72, ЄДРПОУ 35382590) частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію “Лаванда”, розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905).
4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний девелопмент” (м.Львів, вул.Героїв УПА,72, ЄДРПОУ 35382590) на користь Дочірнього підприємства “Санаторно-курортний комплекс “Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905) 7300,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя Т.Костів
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 04.11.2010 року.