Справа № 158/2000/24
Провадження № 2-а/0158/51/24
18 липня 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Польової М.М.,
з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 №359ЛРТЦК.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме у тому, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин.
Зазначену постанову позивач вважає протиправною та незаконною, оскільки йому не вручали повістку про виклик та необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24.05.2024. Матеріали справи про вчинення адміністративного правопорушення не містять жодного доказу того, що йому була вручена під особистий підпис повістка, відсутні фото та відео фіксація. Разом з тим, ні з протоколу про адміністративне правопорушення б/н від 14.06.24. (який ним не був підписаний), ні з постанови №359ЛРТЦК про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП неможливо встановити, яку ж повістку він отримав, чи взагалі він її отримував, чи він можливо отримав дві повістки і для уточнення даних і для проходження медичної комісії. Крім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, складеного о 07 год. 30 хв. 14.06.2024, розгляд справи було призначено того ж дня о 09 год. 00 хв., тобто всупереч вимогам КУпАП (особу має бути повідомлено не пізніше як за три дні про розгляд справи про адміністративне правопорушення). Крім того, у постанові про адміністративне правопорушення №359ЛРТЦК від 14.06.2024 зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення є єдиним доказом вчинення правопорушення. Також зазначає, що розгляд справи було здійснено з порушенням його прав на ознайомлення з матеріалами справи та на отримання професійної правничої допомоги, оскільки відразу після складення протоколу йому було вручено повістку для проходження медичної комісії, яку було фактично розпочато о 09 год. 10 хв. під наглядом працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначений у постанові про адміністративне правопорушення штраф у максимальному розмірі 25 500 грн. нічим не обґрунтований та є безпідставним, оскільки у постанові зазначено, що не було виявлено обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з особливостями, передбаченими статтею 286 КАС України.
Позивач та його представник у судове засідання не прибули, подали до суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 14.06.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення №359ЛРТЦК (а.с.18-19).
Зі змісту вказаної постанови слідує, що громадянин ОСОБА_1 24.05.2024 допустив порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: неявка на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, порушення кваліфікується за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв'язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Також із вказаної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 №359.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративний проступок - це насамперед дія або бездіяльність, що при наявності певних ознак розглядається законом як порушення встановлених правил поведінки громадян у певних сферах громадського життя.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Так, частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною третьою статті 210-1 КУпАП - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Таким чином, вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 порушив вимоги частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, суд звертає увагу, що частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює 5 самостійних обов'язків, а частина перша статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - 3 самостійні обов'язки.
Відтак, посадовою особою у оскаржуваній постанові не конкретизовано порушені норми закону, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Окрім того, з постанови про адміністративне правопорушення неможливо встановити яким чином здійснювався виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24 травня 2024 року. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження отримання ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 24 травня 2024 року.
Також у постанові про адміністративне правопорушення від 14 червня 2024 року №359ЛРТЦК зазначено, що вина особи підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення від 14 червня 2024 року №359.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Окрім того, санкція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до оскаржуваної постанови до позивача застосовано штраф у максимальному розмірі, водночас, не обґрунтовано необхідність застосування такого розміру штрафу. При цьому, у постанові зазначено, що обставин, які обтяжують відповідальність позивача, не встановлено.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, будь-яких доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, відповідачем до суду не надано.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому постанова про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 №359ЛРТЦК підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції №137F-LY17-AYUE від 22.06.2024 (а.с.120).
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 14 червня 2024 року №359ЛРТЦК, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова