01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" вересня 2010 р. Справа № 8/110-10
Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали за позовною заявою позивача: дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу», ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11,
до відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1
третя особа -комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 9,
третя особа -Бабушкінська районна рада, місцезнаходження: 49069, м. Дніпропетровськ, вул. К.Лібкнехта, 70,
про зобов'язання вчинити певні дії, без виклику представників учасників судового процесу, -
Господарським судом Київської області 21 вересня 2010 року порушено провадження у справі № 8/110-10 за позовом дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу»(ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11) (надалі за текстом «Позивач») до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) (надалі за текстом «Відповідач») про заборону вчинення певних дій. Судове засідання призначено на 07 жовтня 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 07 липня 2010 року між Позивачем - дочірнім підприємством «Центр правового консалтингу»та Відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу №1 (надалі за текстом -«попередній договір»), відповідно умов якого Позивач та Відповідач домовились в строк до 07 серпня 2010 року укласти основний договір купівлі-продажу, згідно якого Відповідач зобов'язаний передати за плату Позивачу нерухоме майно -будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А', А”, яке знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна (надалі за текстом «майно»/ «предмет спору»), а Позивач зобов'язаний сплатити Відповідачу кошти у розмірі 30 000 000,00 (Тридцять мільйонів гривень 00 коп.) грн. протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна. 10 липня 2010 року Позивачем було направлено Відповідачу на його адресу проект основного Договору купівлі-продажу, супровідний лист від 09 липня 2010 року №9/12-001, в якому Позивачем запропоновано Відповідачу підписати Основний договір купівлі-продажу 26 липня 2010 року.
Відповідач розглянувши вказаний лист та проект основного Договору купівлі-продажу надала відповідь (лист вих. № 11 від 12 липня 2010 року), згідно якого, Відповідач підтвердив, що дійсно 07 липня 2010 року між дочірнім підприємством «Центр правового консалтингу»та Відповідачем був підписаний попередній договір №1, відповідно умов якого Відповідач зобов'язалась в строк до 07 серпня 2010 року оформити право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору та підписати з Позивачем основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, Відповідач вказала, що на день складання відповіді (12 липня 2010 року) має більш вигідну пропозицію від третьої сторони щодо продажу вказаного Майна за ціною більшою, ніж пропонує Позивач; Відповідач доводить до відома Позивача про те, що після оформлення права власності на Майно, має намір продати його іншій особі, а від виконання умов попереднього договору купівлі-продажу №1 відмовляється, вважає, що за природою підписаний між позивачем та Відповідачем попередній договір є фактичною угодою про наміри, яка не породжує для сторін жодних правових наслідків.
Станом на дату подачі позовної заяви Основний договір купівлі-продажу Майна не підписаний.
На захист своїх прав, Позивач наголошує на обов'язку сторони, передбаченого ст. 193 Господарського кодексу України щодо виконання господарських зобов'язань належаним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та на обов'язку, встановленого ст. 526 Цивільного кодексу України, - належним чином виконувати зобов'язання відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.
Одночасно з позовною завою Позивачем подана Заява про забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам відчужувати та/або передавати в заставу (іпотеку) нерухоме майно - будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А', А'', яке знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна, а також заборони Комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності, в тому числі видавати будь-які документи для продажу або передачі в заставу (іпотеку), на нерухоме майно - будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А', А'', яке знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна, в якій Позивач просить суд про вжиття перелічених заходів для забезпечення позову.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову Позивач посилається на те, що вище зазначені дії Відповідача дають підстави вважати, що Відповідач на дату подачі позовної заяви вчиняє дії, спрямовані на підписання договору купівлі-продажу Майна з іншою особою. Продаж Майна іншій особі на думку Позивача, призведе до того, що така особа вважатимиме себе добросовісним набувачем і матиме право віддавати майно будь-яким іншим особам, і зможе розпоряджатися ним на власний розсуд (передати майно в заставу/іпотеку), що унеможливить виконання судового рішення в даній справі. Крім того, Позивач повідомляє про те, що йому стало відомо про те, що Відповідач звертався до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»з метою отримання необхідних документів (довідок, виписок).
Господарським процесуальним кодексом України у ст. 66 передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Господарським процесуальним кодексом України у ч. 1 ст. 67 встановлено виключений перелік заходів забезпечення позову, до яких також належать: заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів та є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду.
Вищий господарський суд України у п. 10 Інформаційного листа від 15 березня 2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання, якщо позовна заява містить клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову, то чи повинен суддя розглянути таке клопотання під час підготовки до розгляду справи або може зробити це в судовому засіданні з розгляду відповідної справи, відповів таке. Якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом із позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України. Втім, як зазначено у роз'ясненні, за змістом статті 66 названого Кодексу не виключається можливість розгляду відповідного клопотання і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову необхідно враховувати викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".
Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 16.10.2008 р. № 01-8/626 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України»акцентує увагу на тому, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживатися судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23 серпня 1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 у п.п. 1.1. "Про деякі питання практики забезпечення позову" передбачено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову").
Ухвала суду про забезпечення позову є підставою для державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно (ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Розглянувши заяву Позивача з доданими до неї матеріалами, Суд вважає, що:
- причини звернення із заявою про забезпечення позову є достатньо обґрунтованими, доведені Позивачем, зокрема, подані Позивачем документи, в тому числі лист Відповідача (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) (вих. № 11 від 12 липня 2010 року) до Позивача, в якому: 1) Відповідачем безпосередньо підтверджено факт підписання 07 липня 2010 року між Позивачем та Відповідачем попереднього договору № 1, відповідно умов якого Відповідач брав на себе зобов'язання в строк до 07 серпня 2010 року оформити право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору та підписати з Позивачем основний договір купівлі-продажу нерухомого майна; 2) Відповідачем надано відповідь, що на день складання відповіді (12 липня 2010 року) він має більш вигідну пропозицію від третьої сторони щодо продажу вказаного Майна за ціною більшою, ніж пропонує Позивач; 3) Відповідачем безпосередньо доведено до відома Позивача те, що після оформлення право власності на Майно (предмет спору), Відповідач має намір продати його іншій особі; 4) від виконання умов попереднього договору купівлі-продажу № 1 Відповідач відмовляється; поданий попередній договір купівлі-продажу № 1 від 07 липня 2010 року та інші подані Позивачем документи, які є доказами у справі, вказують на те, що наявний високий ступінь вірогідності, що Майно (предмет спору) може бути реалізованим на момент виконання рішення, та на наявність фактичних обставин, з якими пов'язуються заходи забезпечення позову про які просить Позивач, обґрунтованість, необхідність вжиття заходів забезпечення позову про які просить Позивач. Реалізація майна (предмету спору) може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову; захід забезпечення позову, про вжиття якого просить позивач, спроможній забезпечити позов; між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, в тому числі не вжиття казаних заходів може порушити права позивача на придбання у власність Майна (предмету спору) на визначених попереднім договором умовах; нездійснення вказаних заходів по забезпеченню позову може призвести до неможливості отримання Позивачем належного виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача укласти договір купівлі-продажу майна. Заходи по забезпечення позову не перешкоджатимуть господарській діяльності Відповідача та становлять гарантію реального виконання рішення суду;
- на підставі наведеного, суд вважає заходи по забезпеченню позову, про які просить Позивач такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін; вбачає наявність зв'язку між заходами по забезпеченню позову, про які просить Позивач і предметом позовної вимоги, в тому числі спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову,
Враховуючи співвідношення інтересу Позивача про захист якого просить заявник з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії, суд вважає, що заходи по забезпеченню позову, які вимагаються Позивачем відповідають вимогам, на забезпечення яких вимагається його вживання, а тому є адекватними заходами; заходи по забезпеченню позов, про вжиття яких просить заявник співрозмірні із заявленими позивачем вимогами.
Оцінивши обґрунтованість доводів Позивача щодо необхідності вжиття заходів по забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, та інших критеріїв, суд встановив, що подані докази свідчать про те, що Відповідач має намір відчудити Майно, яке є предметом спору та співрозмірні з предметом позову, і враховуючи ту обставину, що невжиття судом заходів по забезпеченню позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.
Згідно ст. 3 та ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»,
Роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 12.12.2006 N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 16.10.2008 р. № 01-8/626 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України», суд -
1. Заяву дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу»(ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11) про забезпечення позову задовольнити повністю.
2. Заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) та будь-яким іншим особам відчужувати та/або передавати в заставу (іпотеку) нерухоме майно -будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А', A”, які знаходяться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна.
3. Заборонити Комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності, в тому числі видавати будь-які документи для продажу або передачі в заставу (іпотеку), на нерухоме майно - будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А', А”, як знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна.
4. Внести відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Єдиного реєстру заборон "Феміда", Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.
5. Ухвалу надіслати учасникам провадження, відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції.
Стягувачем за цією ухвалою є дочірнє підприємство «Центр правового консалтингу»(ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11);
Боржником за цією ухвалою є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер (індивідуальний ідентифікаційний номер) НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1);
Місцезнаходження майна (предмету спору): Запорізьке шосе, буд. 28а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна.
Дана ухвала набирає чинності з дня її винесення судом і виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, та відповідно до ст. 3 та ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” є виконавчим документом.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - три роки.
Суддя