01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"17" вересня 2010 р. Справа № 19/184-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ;
до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м. Славутич;
про стягнення 42555,88 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача -Тупікін І.Є. (дов. № 7 від 01.01.2009 р.);
від відповідача - Гарнага П.А. (дов. № 23-ВТС від 24.11.2009 р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»(надалі -відповідач) про стягнення 42555,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за отриманий на підставі Договору № 09-0295-2 поставки товару від 14.12.2009 р. товар, в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 40527,13 грн., за прострочення оплати якої нараховані інфляційні збитки в сумі 1342,57 грн. та 3% річних у сумі 686,18 грн.
Ухвалою від 02.08.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/184-10 та призначив її розгляд на 16.08.2010 р.
У судовому засіданні 16.08.2010 р. представник відповідача надав докази сплати суми боргу та відзив на позовну заяву, в якому просить суд звільнити ДСП «Чорнобильська АЕС»від відповідальності у вигляді втрат від інфляції в сумі 1342,57 грн. та 3% річних у сумі 686,18 грн., оскільки прострочення платежу виникло внаслідок відсутності фінансування з Державного бюджету України, за рахунок якого фінансується відповідач.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.09.2010 р. для надання сторонам можливості врегулювати спір.
Ухвалою від 06.09.2010 р. суд відклав розгляд справи на 17.09.2010 р., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Присутній у судовому засіданні 17.09.2010 р. представник позивача позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1342,57 грн. та 3% річних у сумі 686,18 грн. підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Між товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір»(за договором -постачальник) та державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС»(за договором - покупець) 14.12.2009 р. було укладено Договір № 09-0295-2 поставки товару, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору за рахунок коштів Державного бюджету. Предметом постачання є наступний товар -приладдя канцелярські. Загальна сума договору становить 40527,14 грн. Товар повинен бути поставлений до 18 грудня 2009 року. Розрахунок за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів після постачання товару на склад покупця (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 7.1. договору).
На виконання умов договору, позивач за видатковою накладною № КЦ-01698 від 17.12.2009 р., копія якої залучена до матеріалів справи, поставив відповідачеві товар на загальну суму 40527,13 грн. Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреністю № 431 від 14.12.2009 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей Відповідач за одержаний товар у визначений договором строк не розрахувався.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Після порушення провадження відповідач платіжним дорученням № 711 від 05.08.2010 р. перерахував на рахунок позивача заборгованість в сумі 40527,13 грн. Таким чином, на день розгляду справи предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних збитків у сумі 1342,57 грн. та 3% річних у сумі 686,18 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за час протсрочення платежу. При цьому, господарський суд чинним законодавством не наділений правом зменшувати інфляційні збитки та річні за користування коштами.
Отже, правомірною є вимога позивача про стягнення інфляційних збитків у розмірі 1342,57 грн. та 3% річних у сумі 686,18 грн., нарахованих за період з 01.01.2010 р. по 23.07.2010 р. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки суму основного боргу було сплачено після порушення провадження у справі..
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1; код ЄДРПОУ 14310862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-б, код ЄДРПОУ 25394112) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн. 57 коп. -збитків від інфляції, 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 18 коп. -3% річних, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 55 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення основного боргу в сумі 40527,13 грн. провадження у справі припинити.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя
Рішення підписано: 20.09.2010 р.