01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" вересня 2010 р. Справа № 12/008-10
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ»
до державного підприємства “Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца”
про стягнення боргу у розмірі 4 142,24 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Бушуєв О. В.- юрисконсульт (довіреність від 25.06.2010р.);
від відповідача: Толкачов Я. С.- представник (довіреність № 08/10-1 від 27.08.2010р.);
09 серпня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ»(далі -позивач) до державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца»(далі -відповідач) про стягнення боргу у розмірі 4 142,24 грн.
В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов'язання, оскільки відвантажений товар згідно з накладною № 766 від 23.02.2010 року відповідач прийняв, а вказану суму не сплатив.
У зв'язку з цим, позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 02-04/113 від 03.06.10 року про оплату поставленого позивачем товару. На зазначену вимогу відповіді або заперечень на адресу позивача відповідач не направив, доказів про сплату заборгованості не надав.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 4 142,24 грн. за поставлений товар.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 11 серпня 2010 року, справу призначено до розгляду 27 серпня 2010 року.
27 серпня 2010 року відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
На адресу суду відповідач направив клопотання, в якому просив суд повернути позовну заяву позивачу у зв'язку з тим, що ним не отримано копії позовної заяви з доданими до неї документами, а також видачею довіреності представнику 27 серпня 2010 року (у день судового засідання).
Доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи документами: фіскальним чеком № 7091 від 05.08.2010р. з описом, що підтверджує направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами, а також повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали про порушення провадження у справі), вручене йому 16 серпня 2010 року.
Таким чином, представник відповідача мав можливість отримати довіреність та ознайомитись з матеріалами справи раніше.
За таких обставин, зазначене клопотання задоволенню не підлягало.
У зв'язку з неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 09 вересня 2010 року.
У судовому засіданні 09 вересня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими. У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 16 вересня 2010 року.
16 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи, завірені належним чином копії листа-вимоги № 02-04/113 від 03.06.2010р., а також документів, що підтверджують направлення листа-вимоги та одержання його відповідачем. Оригінали зазначених документів були оглянуті судом, завірені копії долучені до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вбачає:
23 лютого 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІЗОФОРМ” (далі - позивач) поставило згідно з видатковою накладною №766 державному підприємству “Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца” (надалі - відповідач) товар на загальну суму 4 142,24 грн.
Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, прийнявши товар, поставлений позивачем, у відповідача виникло зобов'язання його оплатити.
16 вересня 2010 року в судовому засіданні представник позивача надав суду оригінал видаткової накладної №766 від 23.02.2010 року, яка підтверджує, що позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Жодних претензій у зв'язку з недостатками поставленого товару відповідач позивачу не направляв, товар не повертав.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 02-04/113 від 03 червня 2010 року, в якому просив сплатити борг в сумі 4 142,24 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 2987 від 10 червня 2010 року.
Відповідач зазначений лист-вимогу одержав 12 червня 2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення. Разом з тим, відповіді на зазначену вимогу або доказів сплати відповідачем заборгованості позивач не отримував.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч.ч. 1, 7 ст. 193, Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82-85, 116, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗОФОРМ” до державного підприємства “Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца“ задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства “Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца“ (вул. Радянська, буд. 4, с. Капітанівка, Києво-Святошинський район, Київська область, ідентифікаційний код 19408382) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗОФОРМ” (вул. Панфіловців, буд 17, м. Київ, ідентифікаційний код 34937637) 4 142, 24 грн. (чотири тисячі сто сорок дві грн. двадцять чотири коп.) суми боргу; 102,00 грн. (сто дві грн.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 16.09.2010 року