18.07.2024
ЄУН №337/3965/24
Провадження № 1-кс/337/465/2024
18 липня 2024 року слідчий суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВП № 5 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024082070000705 від 14.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
16.07.2024 року слідчий ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, вказавши, що досудовим розслідуванням встановлено, що 13.07.2024 до Відділу поліції № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області звернувся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 із заявою про те, що 13.07.2024 приблизно о 18:00 годині, перебуваючи біля магазину «Бабурочка», що розташований біля буд. за АДРЕСА_2 , відомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого та незаконного збагачення, у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, відкрито, погрожуючи застосуванням фізичної сили, шляхом ривку, заволодів мобільним телефоном марки «Moto G24» в корпусі сірого кольору з прозорому силіконовому чохлі з імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення у невідомому напрямку. Таким чином, чоловік на ім'я ОСОБА_6 , спричинив ОСОБА_5 матеріального збитку, розмір якого наразі встановлюється. (ЖЄО за № 11812 від 13.07.2024).
Відомості за вказаним фактом 14 липня 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082070000705 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану
13 липня 2024 року в період часу з 22 години 50 хвилин до 22 години 56 хвилин в ході огляду місця події за участю ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон «Moto G24» в корпусі сірого кольору в прозорому силіконовому чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який в подальшому упаковано до паперового конверта. Як пояснив в ході проведення огляду ОСОБА_7 , вказаний мобільний телефон йому продав відомий йому ОСОБА_8 за грошові кошти в розмірі 1000 гривень.
Вилучений мобільний телефон в ході огляду місця події визнаний в ході досудового розслідування речовим доказом, про що винесена відповідна постанова.
Вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом, який має суттєве значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення та є тимчасово вилученим майном.
Власником вказаного телефону являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_3 .
Вилучений в ході огляду місця події мобільний телефон має суттєве доказове значення для подальшого досудового розслідування та необхідний для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, так як даний мобільний телефон є предметом вчинення кримінального правопорушення, оскільки ІМЕІ-номери на коробці від свого викраденого телефону, яку надав раніше потерпілий, та ІМЕІ-номери в самому мобільному телефоні, що було вилучено за участю ОСОБА_7 , співпадають між собою.
Також, в подальшому необхідно провести судову товарознавчу експертизу вказаного мобільного телефону з метою встановлення його ринкової вартості, а також провести додатковий огляд мобільного телефону за участю самого потерпілого ОСОБА_5 задля того, щоб потерпілий наочно показав у ньому раніше зазначені відомості, файли та матеріали.
Оскільки тимчасово вилучене під час огляду предметамайно у разі його повернення, може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження речових доказів, що, у свою чергу є завданням арешту, наявні підстави для накладення арешту на таке майно.
Слідчий вважає, що є підстави вважати, що вилучене майно має важливе значення для досудового розслідування і буде в подальшому використане як докази, з метою всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин цього кримінального провадження, призначення судових експертиз, обставин вчинення вказаного правопорушення, механізму, способу його вчинення та інше, при цьому існує реальна загроза приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна.
Просить задовольнити клопотання та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, яке було вилучено під час огляду місця події таналежить потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме мобільного телефону «Moto G24» в корпусі сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в частині позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В судове засідання слідчий та прокурор не прибули, подали заяву про розгляд клопотання без їх участі, клопотання підтримують в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 до суду не з'явився повідомлявся шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі суду.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступних висновків.
Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту слідчий суддя, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При дослідженні матеріалів, доданих до клопотання документів, слідчим суддею встановлено, що 14.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024082070000705 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану
13.07.2024 року в ході огляду місця події за участю ОСОБА_7 було вилучено мобільний телефон «Moto G24» в корпусі сірого кольору в прозорому силіконовому чохлі, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .
15.07.2024 року відповідно до протоколу огляду предмету, у присутності потерпілого ОСОБА_5 було оглянуто мобільний телефон «Moto G24» .
Постановою слідчого від 14.07.2024 року мобільний телефон «Moto G24» в корпусі сірого кольору в прозорому силіконовому чохлі (ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) - визнано речовим доказом та передано на зберігання до камери збереження речових доказів ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, про накладення арешту на майно шляхом заборони відчужувати, розпоряджатися майном, відповідає вимогам встановленим ст. 170-173 КПК України.
Відповідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим доведено, що зазначене майно має значення речового доказу, але не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що його перебування у користуванні власника чимось загрожуватиме збереженню майна, що є речовим доказом, беручи до уваги, що не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Таким чином, враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт на вказане майно, але лише шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження без позбавлення права користування ним.
Керуючись ст. 107 ч.1, 98, 170-173,309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого ВП № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладання арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024082070000705 від 14.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження, без позбавлення права користування на мобільний телефон «Moto G24» в корпусі сірого кольору в прозорому силіконовому чохлі (ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ), вилучений під час огляду місця події 13.07.2024 року за участю ОСОБА_7 , який належить потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передавши мобільний телефон «Moto G24» в корпусі сірого кольору в прозорому силіконовому чохлі (ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) на зберігання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Попередити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
В решті клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Копію ухвали направити слідчому, прокурору та заінтересованим особам.
Виконання ухвали покласти на слідчого СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1