1Справа № 335/8670/21 2/335/2154/2024
08 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну „ Міські теплова мережі” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,-
Концерн „Міські теплові мережі” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, обґрунтовуючи вимоги тим, що Концерн „Міські теплові мережі” у період з 01.07.2015 р. по 30.06.2021 р. надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають відповідачі на загальну суму 52436,49 грн. Споживачами за вказаний період не здійснено оплату за надані послуги.
Концерн „МТМ” по відношенню до відповідачів як споживачів послуг являється виконавцем послуг з централізованого опалення. Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідачів та сплачений судовий збір.
Заочним рішенням суду від 26.11.2021 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у сумі 52436 гривень 49 копійок та понесені судові витрати в розмірі 756 гривень 66 копійок з кожного.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року відповідачу ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2021 у цивільній справі за позовом Концерну „ Міські теплова мережі” до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2021 року у справі №335/8670/21 за позовом Концерну „ Міські теплова мережі” до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води скасовано та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до ОСОБА_3 закрито у зв'язку зі смертю останнього, судовий розгляд в частині позовних вимог Концерну « Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води продовжено.
Представник Концерн „МТМ” в судове засідання не з'явилася, в позові просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Радостєва М.В. проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та день судового засідання був належним чином повідомлений, письмовий відзив на позовну заяву не надав.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що згідно зі статутом концерну «МТМ», основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу концерну. Концерн «МТМ» є власником виробленої теплової енергії.
Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України, власник квартири приватного житлового фонду зобов'язаний оплачувати комунальні послуги.
Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч.4. ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Так, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим, у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров'я (ст. 3 Конституції України) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, стягувач здійснював та продовжує надавати послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов : вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки.
Відповідно дост.322 ЦПК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до відомостей з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя від 13.08.2021 року відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до відомостей Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 17.08.2021 інформація про реєстрацію відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.
З довідки та розрахунку заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що Концерном «Міські теплові мережі» надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 , та за період з 01.07.2015 року по 30.06.2021 року утворилась заборгованість в сумі 52436,49 гривень.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який датований 29.07.2011 року, квартира АДРЕСА_4 належить на праві приватної спільної часткової власності по 1/4 частині ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності №7546 від 21.09.1999 року, виданого ВАТ Запорізький металургійний комбінат « Запоріжсталь» ім.С.Орджонікідзе. Дата прийняття про державну реєстрацію 10.10.2003 року.
Згідно архівної довідки № 1/01-17 від 04.01.2012 року, виданої Державним нотаріальним архівом Запорізької області, в архіві зберігається примірник Договору купівлі - продажу квартири від 17.11.2003 року за реєстровим номером № 2078, де сторонами є: продавці ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , діючий від свого імені та від імені ОСОБА_2 з однієї сторони та покупець ОСОБА_4 . Вищезазначена квартира розташована в м. Запоріжжі в квартирі АДРЕСА_4 , загальною площею 55,08 кв.м., жилою площею 31,96 кв.м.
Після укладання договору купівлі-продажу, всі продавці знялися у встановленому законом порядку з реєстрації в квартирі АДРЕСА_4 і зареєструвалися за новою адресою: АДРЕСА_2 .
Статтями 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, які є підставою вимог або заперечень, покладений на сторону, яка на них посилається.
Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач в обґрунтування заявлених до відповідачів вимог посилався на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 .
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази (ч. 7 ст. 81 ЦПК України). Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Отже, ризик настання наслідків, пов'язаних із ненаданням доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, несе позивач.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 року визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Проте, позивачем не надано актуальних на час розгляду справи доказів на підтвердження того, що відповідачі є власниками чи користувачами квартири або користувачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надаються за вказаною адресою, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно датований 29.07.2021 року.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є необґрунтованими та недоведеними, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 гривень, слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, -
Позовні вимоги Концерну „ Міські теплова мережі” до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складений 08.07.2024 року.
Суддя А.В.Воробйов