01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" вересня 2010 р. Справа № 7/142-10
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», м.Київ,
до Військової частини А-0473, смт. Дівички, Переяслав-Хмельницький р-н., Київська обл.,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Міністерство оборони України, м. Київ,
2)Головне управління державного казначейства України в Київській області,м. Київ
про стягнення 7 308,05 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Крушинський О.В. -представник за довіреністю б/н від 30.10.2009 року;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи 1): не з'явились;
від третьої особи2):Мільченко Г.В.- представник за довіреністю №14-28/52 від 21.07.2010 року
секретар судового засідання: Яцук Е.В.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», (далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №77 від 19.07.2010 року (вх. №3376 від 27.07.2010 року) до Військової частини А-0473 (далі -відповідач) про стягнення 7 308,05 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням Військової частини А-0473 своїх зобов'язань за договором №102/13 від 09.12.2008 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг, а саме щодо оплати витрат по утриманню та обслуговуванню будівлі за період з лютого 2009 року по травень 2010 року, а тому просить суд стягнути з відповідача 6 562,53 грн. основного боргу, 269,18 грн. пені, 358,06 грн. інфляційних нарахувань та 118,28 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010 року було порушено провадження у справі № 7/142-10, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України і Головне управління державного казначейства України в Київській області та призначено розгляд справи на 07.09.2010 року.
06.09.2010 року через загальний відділ господарського суду Київської області представник відповідача по справі надав відзив №620 від 01.09.2010 року на позовну заяву (вх. 10401), в якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що належним відповідачем у справі повинно виступати Міністерство оборони України. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи..
В зв'язку з неявкою у судове засідання 07.09.2010 року представників третьої особи 1, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення) розгляд справи відкладався на 21.09.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2010 року позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 21.09.2010 року надала письмові пояснення по суті спору, які залучені судом до матеріалів справи.
У судове засідання 21.09.2010 року відповідач та третя особа 1, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.
На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи 1 за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 21.09.2010р. господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, третьої особи 2, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
09.12.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Центра технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв'язку ВАТ «Укртелеком»(балансоутримувач за договором, позивач у справі) та Військовою частиною А-0473 (користувач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №102/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Київська область, м.Переяслав-Хмельницький (надалі -будівля), загальною площею 16965,74 кв.м., а також утримання прибуткової території, а користувач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі та прибуткової території-0,54 кв.м.
Як визначено п.2.1. договору, розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, утримання допоміжних приміщень будівлі та прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Розмір щомісячної плати визначено в додатку №2 до даного Договору.
Згідно пункту 2.2. договору витрати по утриманню та обслуговуванню будівлі та надання комунальних послуг оплачується користувачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно, згідно кошторису витрат за виставленими балансоутримувачем рахунками до 8 числа поточного за звітним місяцем.
Пунктом 2.3. договору зазначено, що користувач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією та на підставі окремого розрахунку балансоутримувача в термін, зазначений в п.2.2 Договору.
У відповідності з п.3.2.2. договору користувач зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, за санітарне обслуговування будівлі та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі та інженерних мереж відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що його укладено строком на один рік від дати підписання з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 6.3. договору).
Господарським судом встановлено, що 10.12.2009 року сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору №102/13, п. 1 якої сторони продовжили дію договору до 31.12.2010 року.
Також, згідно п. 3. додаткової угоди №1, сторони доповнили п 3.2. розділу 3, п. 3.2.5. договору та виклали його в наступній редакції: «Акти виконаних за місяць робіт підписувати протягом доби з моменту їх одержання. Якщо протягом 3-х діб цей акт не підписано і користувач не повідомив балансоутримувача про зауваження, щодо наданих послуг, акт вважається підписаним, а послуга підтвердженою».
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору №102/13 від 09.12.2008 року позивач за період з лютого 2009 року по травень 2010 року здійснив обслуговування, експлуатацію та поточний ремонт будівлі на загальну суму 6 562,53 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт від 27.02.2009 року, від 16.03.2009 року, від 15.04.2009 року, від 25.05.2009 року, від 15.06.2009 року, від 14.07.2009 року, 14.08.2009 року, від 21.09.2009 року, від 19.10.2009 року, від 17.11.2009 року, від 14.12.2009 року, від 25.01.2010 року, від 25.02.2010 року, від 26.02.2010 року, від 24.03.2010 року, від 31.03.2010 року, від 26.04.2010 року (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Всі акти, окрім актів від 27.02.2009 року, від 21.09.2009 року, від 25.01.2010 року та від 25.02.2010 року, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб. Аналізуючи практику взаємовідносин сторін та беручи до уваги умови додаткової угоди №1 до договору, господарський суд дійшов висновку, що акти від 27.02.2009 року, від 21.09.2009 року, від 25.01.2010 року та від 25.02.2010 року (які не підписані зі сторони відповідача) слід вважати підписаними, а надані по них послуги підтвердженими, оскільки відповідачем не було направлено жодних зауважень щодо надання таких послуг балансоутримувачу (позивачу у справі) та не надано суду доказів таких звернень до позивача.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній вартість наданих за період з лютого 2009 року по травень 2010 року послуги не оплатив.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, господарським судом встановлено, що на момент розгляду спору у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 562,53 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»зазначає, що належним відповідачем повинно виступати Міністерство оборони України, однак з такими твердження господарський суд не погоджується з наступних підстав.
Як суб'єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина А-0473 мала право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».
Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
При цьому, військова частина А-0473 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов'язаною стороною за договором №102/13 від 09.12.2008 року та самостійно відповідає за своїми договірними зобов'язаннями. Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що військова частина А-0473 є належним відповідачем у справі та підстави для залучення в якості відповідача Міністерства оборони України відсутні. Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2010 року у справі №9/100 та від 24.12.2009 року у справі №8/30.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факту існування заборгованості перед позивачем, це також підтверджено самим відповідачем у підписаному сторонами 01.06.2010 року акті звірки взаєморозрахунків та відзиві на позовну заяву, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 6 562,53 грн.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором, у разі виконання сторонами п. 3.1. договору, користувач сплачує балансоутримувачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На цих підставах позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання у сумі 269,18 грн.
Однак господарський суд зазначає, що умовами договору (п.4.2.) передбачено нарахування пені з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим, відтак саме з 21 числа місяця наступного за розрахунковим слід нараховувати пеню. Оскільки при здійсненні розрахунку пені позивачем не врахованого даного положення договору, господарський суд вважає поданий позивачем розрахунок невірним.
Здійснивши власний перерахунок суми пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 241,91 грн. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні з відповідача 27,27 грн. пені (269,18 грн.- 241,91 грн.), господарський суд відмовляє.
Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 358,06 грн. та 118,28 грн. 3% річних.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 7 280,78 грн., з яких 6 562,53 грн. сума основного боргу, 241,91 грн. пеня, 358,06 грн. інфляційні втрати та 118,28 грн. 3 % річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А-0473 (08401, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, код ЄДРПОУ 08094087) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(01030, м. Київ, б-р Т. Шевченка, б.18, код ЄДРПОУ 21560766) 6 562 (шість тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 53 коп. основного боргу, 241 (двісті сорок одну) грн. 91 коп. пені, 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 06 коп. інфляційних втрат, 118 (сто вісімнадцять) грн. 28 коп. -3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В. М.
Рішення підписане 24.09.2010 року