01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2010 р. Справа № 19/172-10
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнет», м. Біла Церква, Київська область
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, Київська область
про визнання права власності
суддя Т. П. Карпечкін
від позивача - Борозинець С. В. (дов. № 76 від 03.09.2010 року);
від відповідача - ОСОБА_2. (дов. від 06.08.2010 року).
обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнет» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27 липня 2010 року та призначено справу до розгляду на 9 серпня 2010 року.
Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 17 вересня 2003 року укладеного між сторонами у справі, відповідач є орендодавцем однієї кімнати в адміністративно-побутовому корпусі, складів та частини корпусу «Модуль», загальною площею 558,9 кв. м., що розташовані за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2. Відповідач користувався зазначеним орендованим майном та в 2008 році за власні кошти добудував до орендованого майна прибудови. Відповідач орендну плату не сплачує. На даний час відповідач продовжує користуватися як орендованим так і добудованим майном. В червні 2010 року за заявою позивача органами технічної інвентаризації КП КОР «Білоцерківське МБТІ»було здійснено технічну інвентаризацію будівель Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнет», що розташовані за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2., за наслідками інвентаризації було виявлено, що відповідачем побудовано наступні прибудови: прибудова літ. К-1, площею 180,9 кв. м.; прибудова літ. Б-1, площею 122,9 кв. м.; прибудова літ. І-1, площею 116,9 кв. м.; прибудова літ. Г 1-1, площею 148,1 кв. м.; прибудова літ. Г 2-2, площею 97,9 кв. м.; будівля літ. Л-1, площею 7,2 кв. м. Також за наслідками інвентаризації, відповідно до акту від 2 червня 2010 року позапланової перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на підставі постанови по справі про адміністративні правопорушення № П-53/1 від 4 червня 2010 року, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за здійснення будівництва без затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт. Приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було рекомендовано узаконити побудовані відповідачем приміщення. Позивач зазначає, що умовами договору оренди нежитлового приміщення від 17 вересня 2003 року не передбачено здійснення будівництва без дозволу орендодавця (позивача), який є власником орендованого майна та не передбачено набуття у власність орендодавцем добудованих будівель та приміщень. Позивач просить суд визнати за ним право власності на добудовані відповідачем приміщення та будівлю.
Відповідач в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві від 9 серпня 2010 року на позовну заяву проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що умовами договору оренди нежитлового приміщення від 17 вересня 2003 року передбачено право орендаря замість внесення орендодавцю орендної плати здійснювати за власні кошти реконструкцію, вдосконалення, перепланування та добудову виробничих та складських приміщень у зв'язку з чим орендна плата не сплачувалась а було здійснено наступні прибудови: прибудова літ. К-1, площею 180,9 кв. м.; прибудова літ. Б-1, площею 122,9 кв. м.; прибудова літ. І-1, площею 116,9 кв. м.; прибудова літ. Г 1-1, площею 148,1 кв. м.; прибудова літ. Г 2-2, площею 97,9 кв. м.; будівля літ. Л-1, площею 7,2 кв. м. Відповідач зазначає, що оскільки будівництво прибудов та будівлі було здійснено за його власні кошти та на підставі частини третьої статті 675 Цивільного кодексу України право власності повинно бути визнано за ним, а не за позивачем. Відповідач просить суд в позові відмовити повністю.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
8 вересня 2010 року відповідно до частини першої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено повний текст рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнет»(за договором - наймодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором - наймач) 17 вересня 2003 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі -договір). За умов договору наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування одну кімнату в адміністративно-побутовому корпусі, склади та частину корпусу «Модуль», загальною площею 558,9 кв. м., що розташовані за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2, наймач зобов'язаний після припинення договору повернути орендоване майно в належному стані (п. 1.1 договору). Приміщення, що надається в оренду, належить наймачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 6 вересня 2005 року за № 8262951 (п. 1.2 договору). Приміщення надається для використання наймачем у своїй діяльності. Наймач самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення (п. 1.3 договору). Наймач зобов'язаний проводити за власний рахунок необхідний поточний ремонт приміщення, що орендується. Здавати приміщення, що орендується, повністю або частково в суборенду третім особам з письмового дозволу наймодавця (п. 3.2 та п. 3.4 договору). За орендоване користування приміщення, що орендується, наймач виплачує наймодавцю договірну орендну плату із розрахунку 12 грн. за 1 кв. м. за рік, або за власні кошти реконструює, вдосконалює, переплановує та добудовує виробничі та складські приміщення відповідно до діючих ДБН та норм законодавства (п. 4.1 договору). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 17 вересня 2012 року (п. 6.1 договору).
Орендоване майно, що є предметом договору належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 6 вересня 2005 року за № 8262951.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею № 18 від 12 лютого 1998 року, позивач є користувачем земельної ділянки площею 1,4014 га, кадастровий номер 06..039..002, що розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 2 наданої у постійне користування для розміщення виробничого та адміністративно-побутового корпусів відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 25 листопада 1997 року № 298.
Як зазначає позивач та підтверджує відповідач, орендна плата за об'єкт оренди останнім не сплачувалась.
Відповідачем було здійснено добудову орендованих нежитлових приміщень, а саме згідно висновків інвентаризації проведеної органами технічної інвентаризації КП КОР «Білоцерківське МБТІ»було здійснено будівництво наступних прибудов: прибудова літ. К-1, площею 180,9 кв. м.; прибудова літ. Б-1, площею 122,9 кв. м.; прибудова літ. І-1, площею 116,9 кв. м.; прибудова літ. Г 1-1, площею 148,1 кв. м.; прибудова літ. Г 2-2, площею 97,9 кв. м.; будівля літ. Л-1, площею 7,2 кв. м.
Відповідач зазначає, що будівництво здійснено за його власні кошти, але на підтвердження зазначено до суду не надано доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
В матеріалах справи наявний Вмсновок Білоцерківського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукального інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про загальний технічний стан будівельних конструкцій прибудов до нежитлових будівель по вулиці Мережна, 2 в місті Біла Церква, Київської області у відповідності до якого технічний стан прибудов та будівлі добрий, але виявлено ряд недоліків та дефектів, які необхідно усунути.
Таким чином будівництво наступних прибудов: прибудова літ. К-1, площею 180,9 кв. м.; прибудова літ. Б-1, площею 122,9 кв. м.; прибудова літ. І-1, площею 116,9 кв. м.; прибудова літ. Г 1-1, площею 148,1 кв. м.; прибудова літ. Г 2-2, площею 97,9 кв. м.; будівля літ. Л-1, площею 7,2 кв. м. було здійснено без відповідних дозволів та затвердженого проекту, що у відповідності до статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом.
Нормами вищезазначеної статті встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Умовами договору передбачено право наймача здійснювати за власні кошти реконструкцію, вдосконалення, перепланування та добудову виробничих та складських приміщень відповідно до діючих ДБН та норм законодавства, але не передбачено набуття права власності наймачем на здійснені добудови нерухомості.
Враховуючи норми статей 316, 328, 332, 376 Цивільного кодексу України та те, що позивач є власником майна, що є предметом договору та правомірно користується земельною ділянкою на території якої було здійснено самочинне будівництво, спірне нерухоме майно придатне для користування, що встановлено судом та зазначено вище, натомість відповідачем не доведено, що будівництво спірного нерухомого майна здійснено за його власні кошти, суд вважає правомірним та обґрунтованим позов задовольнити повністю.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до статті 44, статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнет»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2, код 13703507) право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: прибудова літ. К-1, площею 180,9 кв. м.; прибудова літ. Б-1, площею 122,9 кв. м.; прибудова літ. І-1, площею 116,9 кв. м.; прибудова літ. Г 1-1, площею 148,1 кв. м.; прибудова літ. Г 2-2, площею 97,9 кв. м.; будівля літ. Л-1, площею 7,2 кв. м., що розташовані за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2.
3. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнет»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, б. 2, код 13703507) - судові витрати: 460 (чотириста шістдесят) грн. 00 коп. державного мита та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України -116 (сто шістнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т. П. Карпечкін
Повний текст рішення складено 14.09.2010 року