вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.07.2024 Справа № 917/802/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) бюро України
про стягнення 160 000,00 грн
без виклику представників сторін
установив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка” з позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Саламандра” про стягнення 160 000,00 грн страхового відшкодування, визначеного у страховому акті № 15954416187 від 25.01.2024, страховий поліс № 217644220, виданий ПрАТ "Страхова компанія "САЛАМАНДРА".
Позивач в обґрунтування прозову посилається на те, що 10.01.2024 о 07:27 год в м. Києві на вул. С.Скляренка, в районі будинку №5, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Rav 4» д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та "МАЗ 215069" д/н KA3903BE, яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ПрАТ "СК "САЛАМАНДРА" за полісом № 217644220. За страховим випадком виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 161 984,04 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10.01.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 217644220, ПАТ «СК «Уніка» набуло право вимоги до ПрАТ «СК «Саламандра».
Ухвалою від 20.05.2024 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 46).
Ухвала від 20.05.2024 була вручена відповідачу 20.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 20.05.2024 до електронного кабінету відповідача у системі «Електронний суд» (а.с. 48). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 04.06.2024.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа надала пояснення від 10.07.2024 (вхід. № 9560 від 10.07.2024; а.с. 59-60), в яких повідомила, що у МТСБУ відсутній обов'язок відшкодовувати шкоду за Страховика. який не визнаний банкрутом у зв'язку з чим до МТСБУ не зверталися з заявою про виплату страхового відшкодування та МТСБУ не здійснювала регламентну виплату на рахунок позивача, просить задовольнити позовні вимоги та повідомила суду, що планує понести судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України в розмірі 1 000,00 грн.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
У цій справі суд вчинив такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/802/24 (а.с. 44).
Ухвалою від 20.05.2024 (а.с. 46) суд відкрив провадження у справі № 917/802/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвала від 20.05.2024 була вручена позивачу, представнику позивача та відповідачу 20.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 20.05.2024 до електронного кабінету у системі «Електронний суд» (а.с. 48-49).
Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, ухвала від 20.05.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.
Ухвалою від 26.06.2024 (а.с. 50-51) суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (далі - позивач, Страховик, ПАТ «СК «Уніка») та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030147/4615/0000027 від 15.10.2023 (далі - Договір, а.с. 10-19), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Згідно з п. 5 Договору серед страхових ризиків вказано ДТП - дорожньо-транспортна пригода.
Строк дії Договору встановлено з 16.10.2023 до 15.10.2024 (п. 13 Договору).
Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП (а.с. 24-25), 10.01.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та транспортного засобу "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП (а.с. 24-25), схеми місця ДТП (а.с. 27), протоколу по адміністративне правопорушення від 10.01.2024 (а.с.30). постанови Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2024 по справі № 756/1078/24 (а.с. 29), довідки по справі № 756/1078/24 (а.с. 28) вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 Правил дорожнього руху.
11.01.2024 страхувальник - ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «СК «Уніка» із заявою на виплату страхового відшкодування, до якої надані усі необхідні документи (а.с. 20).
ПАТ «СК «Уніка» в акті огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.01.2024 (а.с. 31) зафіксувало наявність пошкоджень задньої частини транспортного засобу «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до відповіді Національної поліції України про ДТП (а.с. 24-25), у транспортного засобу «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП встановлені пошкодження задньої центральної, лівої та правої частин.
СТО - ТОВ «Автосаміт на Столичному» стосовно ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 виставило рахунок № НОМЕР_3 від 24.01.2024 (а.с. 32) на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 161 984,04 грн.
ПАТ «СК «Уніка» склало страховий акт № 15954416187 від 25.01.2024 (а.с. 33), в якому позивач визнав подію страховим випадком і прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 161 984,04 грн одержувачу - СТО - ТОВ «Автосаміт на Столичному».
Надалі ПАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування одержувачу - ТОВ «Автосаміт на Столичному» в розмірі 161 984,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 139521 від 29.01.2024 (а.с. 34).
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10.01.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 217644220 (а.с. 23).
Позивач у позові вказує, що оскільки, відповідач є страховиком за вказаним полісом, то позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до ПрАТ «СК «Саламандра».
Поліс ЕР № 217644220 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 23), передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 160 000,00 грн.
Позивач у позові заявив до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн та повідомив суд, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, оскільки є не обов'язковими в даній категорії справ.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
ПАТ «СК «Уніка» на підставі страхового акту № 15954416187 від 25.01.2024 (а.с. 33) сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 161 984,04 грн за платіжною інструкцією № 139521 від 29.01.2024 (а.с. 34).
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки наявний перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що характеризується заміною кредитора: потерпілий, яким є страхувальник передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного) законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10.01.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 217644220 (а.с. 23).
ПАТ «СК «Уніка» за заявою страхувальника сплатило суму страхового відшкодування у розмірі 161 984,04 грн та набуло право вимоги до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність винного водія забезпеченого транспортного засобу, - до ПрАТ «СК «Саламандра».
Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик (в даному випадку відповідач) в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п.12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже ПрАТ «СК «Саламандра» (як страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність водія "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер KA3903BE) має відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічну правову позицію зазначив Верховний суд у постанові від 12.03.2018 року , справі № 910/5001/17, а також у постанові від 06.02.2018 року по справі № 910/3867/16 та постанові від 01.02.2018 року по справі № 910/22886/16.
ТОВ «Автосаміт на Столичному» стосовно ремонту транспортного засобу «Toyota Rav 4» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 виставило рахунок-фактуру № ST24001334 від 24.01.2024 (а.с. 32) на оплату ремонтних робіт та запчастин на загальну суму 161 984,04 грн, яку позивач оплатив.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "МАЗ 215069" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 10.01.2024 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з полісом ЕР № 217644220 (а.с. 23), який передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 160 000,00 грн.
З огляду на це, позивач у позові обґрунтовано визначив суму страхового відшкодування, належного до сплати відповідачем позивачу, у розмірі 160 000,00 грн.
Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідач вказаний розрахунок збитків не спростував, свого розрахунку до матеріалів справи не надав, відзив із запереченнями в цій частині не направив.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, відповідач повинен виплатити позивачу 160 000,00 грн страхового відшкодування.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону страховик (відповідач) керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Пункт 36.2. ст. 36 Закону зазначає, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження і розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 ці Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
При цьому слід зауважити, що відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 2 липня 2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Така ж позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28 серпня 2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 4 листопада 2014 року.
Крім того, у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Тому, у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
ПАТ «СК «Уніка» звернулося до відповідача у в межах річного строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вищевикладене, наявність обставин, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.
Матеріалами справи підтверджуються позовні вимоги ПАТ «СК «Уніка» про стягнення 160 000,00 грн. Тому суд задовольняє позов повністю.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору та на професійну правову допомогу.
Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 2422,40 грн судового збору за платіжною інструкцією № 4853 від 05.03.2024 (а.с. 9). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 07.03.2024 (а.с. 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України вказаний судовий збір покладається на відповідача повністю.
Як зазначено у частинах 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок судових витрат, згідно якого поніс 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с. 3).
У підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до справи долучений договір про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 (а.с. 35-36), укладений між позивачем (Клієнтом) та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» (Адвокатське бюро).
За умовами п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 позивач доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
За п. 1 додатку № 1 від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 (а.с. 39) за надання Адвокатським бюро клієнтові правової (правничої) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі, фіксована сума гонорару сплачується на підставі виставленого рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом п'яти робочих днів на рахунок Адвокатського бюро.
Позивач долучив розрахунок витрат на правову допомогу (а.с. 40) та акт надання послуг № 36 від 13.05.2024 (а.с. 42), в якому сторони підтвердили вартість правничих послуг, наданих адвокатом, у цій справі у сумі 7000,00 грн.
Позивач сплатив Адвокатському бюро 7000,00 грн платіжною інструкцією № 4865 від 11.03.2024 із зазначенням призначення платежу «надання прав. допомоги згідно договору № 1/20ю від 31.12.20р по справі №035132 Стр.акт № 15954416187, рах № 36 від 28.02.2024».
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 7000,00 грн у цій справі.
Вказані витрати на представництво адвоката в суді є пов'язаними з розглядом справи. Матеріалами справи підтверджується дії адвоката щодо підготовки та подачі позовної заяви у цій справі.
Положеннями ч. 6 ст. 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення вказаних витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подав. Також відповідач не заявляв суду про неспіврозмірність вказаних витрат.
З огляду на викладене та відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України вказані витрати покладаються на відповідача повністю.
Третя особа заявила, що вона планує понести судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 1000,00 грн, але доказів понесення цих витрат на дату рішення не надала. Отже, у суду на цей час відсутні підстави для вирішення зазначеного питання про відшкодування.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Саламандра” (вул. Колективна, буд. 10, м. Полтава, 36019; ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (вул. Олени Теліги, буд. 6-В, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 20033533) 160 000 грн 00 коп. страхового відшкодування, 2422 грн 40 коп. - відшкодування витрат зі сплати судового збору, 7000 грн 00 коп. - відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 18.07.2024.
Суддя Т. М. Безрук