ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2024Справа № 910/2779/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
про стягнення 5 774 089,93 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники:
від позивача - Завойська Т.В., Василенко М.О.;
від відповідача - Регеша А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (далі - позивач, ТОВ "СЕА Електронікс Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - відповідач, ТОВ "Регіональна газова компанія") про стягнення 5 774 089,93 грн на підставі Договору поставки № 13А160-469-22 від 18.02.2022 та Додаткової угоди № Д4-1/13А160-469-22 від 15.08.2022 (далі - Договір), з яких: 4 899 074,40 грн основного боргу, 710 826,31 грн пені, 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних.
Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 06.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 позовну заяву ТОВ "СЕА Електронікс Україна" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
13.03.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "СЕА Електронікс Україна" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2779/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2024 о 14:20 год.
20.03.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заяву про вступ у справу як представника та ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
22.03.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 25.03.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення на виконання ухвали суду від 18.03.2024.
02.04.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 03.04.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.
05.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 08.04.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.
11.04.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 12.04.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заперечення на відповідь на відзив.
18.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 19.04.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення у справі.
У підготовче засідання, призначене на 22.04.2024, з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні 22.04.2024 суд долучив до матеріалів справи, подані учасниками справи через відділ діловодства суду заяви по суті справи та з процесуальних питань.
Судом оголошено перерву до 20.05.2024 о 10:20 год.
23.04.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" повідомлення №3438 про сплату судового збору та надання доступу до запису судового засідання за допомогою "Електронного кабінету".
16.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 17.05.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про огляд та дослідження оригіналів електронних листів.
16.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 17.05.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" додаткові пояснення.
16.05.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано 17.05.2024 в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про огляд та дослідження оригіналів електронних листів.
20.05.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання, призначене на 20.05.2024, з'явились представники позивача. Представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 20.05.2024 суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення подані представником позивача.
Суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про огляд та дослідження оригіналів електронних листів.
Суд протокольною ухвалою зобов'язав позивача надати в наступному підготовчому засіданні технічні засоби необхідні для дослідження електронних листів.
Суд розглянув та задовольнив клопотання, подане 20.05.2024 через відділ діловодства суду представником відповідача, про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 03.06.24 о 14:00 год.
У підготовче засідання, призначене на 03.06.2024, з'явились представники позивача, відповідача.
Судом оголошено перерву до 17.06.2024 о 14:20 год.
У підготовче засідання, призначене на 17.06.2024, з'явились представники позивача, відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.06.2024, суд дослідив оригінали електронних доказів та встановив, що електронні докази відповідають паперовим копіям, що містяться в матеріалах справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.06.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2024 о 12:00 год.
У судове засідання, призначене на 15.07.2024, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 15.07.2024 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
У судовому засіданні 15.07.2024 судом встановлено, що станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є наступна адреса: Україна, 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1.
У судовому засіданні 15.07.2024 судом заслухане вступне слово позивача та відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні 15.07.2024 судом здійснювалось з'ясування обставини справи та дослідження доказів. Учасники справи з дозволу суду ставили запитання один одному.
Після закінчення з'ясування обставини справи та дослідження доказів суд перейшов до судових дебатів. Представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.07.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд
18.02.2022 між ТОВ "СЕА Електронікс Україна" (далі - постачальник, позивач) та ТОВ "Регіональна газова компанія" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 13А160-469-22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати та/або виготовити друковані плати із встановленими електронними компонентами та комплектуючими, згідно із конструкторською документацією, що належить покупцю та надана покупцем постачальнику, та передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов Договору суму коштів.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що постачальник виготовляє товар відповідно до конструкторської документації (креслень) покупця. Конструкторська документація передається покупцем в електронному вигляді.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що найменування (асортимент) товару та вимоги щодо комплектності товару визначаються у: або погоджених сторонами специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору та містять посилання на нього; або рахунку-фактурі та видатковій накладній.
Постачальник забезпечує виготовлення товару із використанням комплектуючих, опис яких зазначено в конструкторській документації (кресленнях) покупця, що мають бути новими, придатними для використання за призначенням, відповідати характеристикам, згідно документів про якість комплектуючих від виробника (п. 1.5 Договору).
Якість виготовленого товару має відповідати вимогам виробничої (технічної, конструкторської) документації (кресленням) покупця. Товар має бути придатним для використання (п. 1.6 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони узгодили, що загальна вартість (ціна) за цим Договором становить 1 000 000,00 грн з ПДВ, яка складається з сукупної вартості всіх партій товару, що будуть поставлені протягом строку дії Договору та прийняті покупцем у порядку, встановленому Договором. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у рахунках-фактурі.
У подальшому, сторони уклали Додаткову угоду № Д4-1/13А160-469-22 від 15.08.2022 до Договору, якою змінили п. 2.1 Договору, виклавши його у такій редакції: "2.1. Загальна вартість (ціна) за цим Договором становить 15 000 000,00 грн з ПДВ, яка складається з сукупної вартості всіх партій товару, що будуть поставлені протягом строку дії Договору та прийняті покупцем у порядку, встановленому Договором. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у рахунках-фактурі".
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату 50% протягом 5 днів з дати виставлення рахунку та решту 50% вартості протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.
Пунктом 3.1 Договору узгоджено, що поставка товару, визначеного у специфікації або рахунку-фактурі, здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.
Підпунктами 3.1.1 - 3.1.3 пункту 3.1 Договору узгоджено також такі умови:
3.1.1. Поставка партії товару здійснюється постачальником на підставі письмового замовлення покупця або Графіку поставок від покупця, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та видаткові накладні, які є невід'ємною частиною Договору.
3.1.2. Замовлення надсилаються покупцем та приймаються постачальником з використанням засобів електронного зв'язку за реквізитами, зазначеними у Договорі. Замовлення повинно містити наступну інформацію: найменування, одиниці вимірювання, ціну, кількість товару.
3.1.3. Якщо в специфікації зазначений термін поставки товару покупець зобов'язаний здійснити замовлення, а постачальник поставку всього обсягу товару протягом терміну, зазначеного в специфікації. У випадку, якщо покупець не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно специфікації по кількості протягом значного терміну, постачальник має право вимагати сплати вартості товару, а покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з дати вимоги. Постачальник зобов'язаний передати товар покупцю протягом 2 днів з дати отримання оплати, зазначеній в даному пункті.
У п. 3.2 Договору встановлено, що постачальник здійснює поставку за адресою, вказаною в заявці покупця, протягом 15 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця згідно п. 3.1 Договору.
Пунктом 3.5 Договору передбачено, що доставка товару на адресу, зазначену в п. 3.2. Договору, повинна здійснюватись в робочий день протягом робочого часу (з 9 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.). Постачальник зобов'язаний не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до дати запланованої доставки товару на склад покупця направити на e-mail: office@lvgas.com.uа або по факсу на № 0322591101 вн. 7505 повідомлення про заплановану дату та час доставки товару, які підлягають погодженню з покупцем. У разі неповідомлення постачальником про доставку та/або непогодження з покупцем дати та часу доставки товару, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару.
Пунктом 3.9 Договору передбачено, що у випадку, якщо в процесі приймання товару, будуть виявлені недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам Договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п. 3.4. Договору покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.
Пунктом 3.11 Договору передбачено, що у разі настання зазначених у п. 3.9 Договору випадків, покупець має права відмовитись від прийняття та оплати або усієї партії поставленого товару, або тієї частини товару, що не відповідає умовам Договору,
Пунктом 3.13 Договору узгоджено, що одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною.
Пунктом 3.14 Договору узгоджено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару покупцю в порядку, встановленому п. 3.13 Договору, несе постачальник.
Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов'язується прийняти товар, крім випадків встановлених п. 3.5, 3.11 Договору, та оплатити його вартість у порядку, визначеному п. 2.3 Договору.
Згідно з п. 6.2 Договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця у встановлений в п. 3.2 Договору строк.
Відповідно до п. 9.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з п. 10.6 Договору покупець має право відмовитись від Договору в разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в п. 3.2 Договору, а також в разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, п. 1.5, п. 1.6 Договору.
Згідно з п. 10.7 Договору покупець має право відмовитись від Договору у випадках, передбачених п. 10.6 Договору, шляхом направлення письмового повідомлення на вказану у Договорі адресу постачальника.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив наступне.
28.07.2022 позивач виставив на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 12645 на загальну суму 15 423 012,00 грн, який містив найменування, характеристику, кількість, термін поставки, ціну за одиницю та загальну вартість товару, який позивач мав виготовити за умовами Договору.
13.09.2022, 19.09.2022 та 26.09.2022 трьома платежами на загальну суму 7 711 506,00 грн відповідач здійснив передоплату 50% вартості товару, вказаного у рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, що підтверджується виписками по рахунку.
Позивач відповідно до умов Договору виготовив весь обсяг товару, найменування (асортимент) та вимоги до комплектності якого визначено у рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, а саме: плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(CounterBoard) - 17 000 штук, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(GPRS_board) - 17 000 штук, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(HallBoard) - 17 000 штук.
10.05.2023 позивач засобами електронної пошти отримав від відповідача Графік поставки, в якому було зазначено асортимент та кількість товару, яка підлягала поставці помісячно до кінця 2023 року, що підтверджується скриншотом електронної пошти, надісланої від представника відповідача Лашко Андрія Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На підставі наведеного Графіку поставки позивач поставив відповідачу у період з 23.05.2023 по 21.11.2023 17 (сімнадцять) партій товару, вказаного в рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, на загальну суму 9 798 148,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у додатку № 1 до позовної заяви, копії яких додано до позовної заяви. Чотири з таких видаткових накладних, а саме №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, не були підписані відповідачем.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату 50% протягом 5 днів з дати виставлення рахунку та решту 50% вартості протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.
Позивачем була врахована сума здійсненої відповідачем передоплати як оплата 50% вартості пропорційно по кожній із 17 партій, що складає 4 899 074,40 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача становить 4 899 074,40 грн (9 798 148,80 грн - 4 899 074,40 грн), яка складається із суми решти несплачених 50% вартості товару по кожній із 17 партій, які згідно з пунктом 2.3 Договору належало сплатити після їх отримання. При цьому, залишок передоплати 2 812 431,60 грн (7 711 506,00 грн - 4 899 074,40 грн), що є попередньою оплатою згідно п. 2.3. Договору, на думку позивача, має бути зарахований в рахунок майбутньої поставки товару, що знаходиться на складі позивача та готовий до відвантаження. Загальна вартість такого готового до відвантаження товару складає 5 624 863,20 грн.
Щодо поставки товару відповідачу за видатковими накладними №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, які не підписані відповідачем, позивач зазначив наступне:
- поставка всіх партій товару згідно Графіку поставки (у тому числі і тих, по яким відповідачем не підписані видаткові накладні) здійснювалась в однаковий спосіб, погоджений сторонами - пересилання "Новою поштою";
- факт поставки товару відповідачу за видатковими накладними, які не були підписані останнім, підтверджується наступними експрес-накладними "Нової пошти": ЕН 59001000788393 до видаткової накладної №14901 від 31.07.2023, ЕН 59001047192523 до видаткової накладної № 22295 від 06.11.2023, ЕН 59001049958853 до видаткової накладної № 22726 від 10.11.2023, ЕН 59001054163695 до видаткової накладної № 23538 від 21.11.2023;
- у зв'язку з неотриманням від відповідача підписаних видаткових накладних, позивачем складено бухгалтерську довідку від 21.03.2024, що підтверджує господарську операцію з реалізації товару за цими видатковими накладними, а також відомостями обліку МПЗ (матеріально-виробничих запасів) окремо по кожній номенклатурній позиції у вказаних видаткових накладних;
- позивач звернув увагу, що відповідач не заперечував факт отримання товару за видатковою накладною №14901 від 31.07.2023, що підтверджується листом відповідача № 160-сл-304-1123 від 21.11.2023;
- в подальшому, листом № 160-СЛ -318-1223 від 13.12.2023 відповідач повідомив позивача, що товар за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 буде повернуто, причиною повернення зазначено те, що на ринку України складається кризова ситуація, що обсяги реалізації продукції відповідача впали на 80%;
- листом № 160-СЛ -321-1223 від 20.12.2023 відповідач повідомив позивача про те, що товар за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, який не одержано відповідачем відповідно до умов п. 3.13, 3.14 Договору, направлено (повернуто) позивачу "Новою поштою";
- позивач звернув увагу, що підстави для відмови від прийому товару чітко зазначено в п. 3.9, 3.11. Договору, а саме виявлені недостача, недоліки/дефекти товару, некомплектність, невідповідність фактично поставленого товару умовам Договору та/або документації на товар, відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, які мають супроводжувати товар. Пунктом 10.6. передбачено, що покупець має право відмовитись від Договору в разі порушення постачальником строків поставки (п. 3.2 Договору), а також у разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, 1.5, 1.6 Договору;
- позивач зазначив, що оскільки, жодна із вище перелічених підстав відповідачем не зазначалась, а повідомлення про повернення товару не супроводжувалось належним чином оформленими документами, передбаченими п. 3.9 Договору, позивач відмовився від приймання товару, який повернув відповідач; даними трекінгу "Нової пошти" за експрес-накладною ЕН 59001075632496 підтверджується, що вантаж отримано відповідачем 09.01.2024;
- таким чином, на твердження позивача, товар за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 одержано відповідачем, підстави для його повернення відсутні, а не підписання і не повернення вказаних видаткових накладних, на думку позивача, є намаганням відповідача уникнути виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару.
З огляду на наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду, в межах якого, крім суми основного боргу у розмірі 4 899 074,40 грн, також просив суд стягнути з відповідача 710 826,31 грн пені на підставі п. 7.1 Договору, 100 326,46 грн інфляційних витрат та 63 862,76 грн 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши таке:
- Договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору), Договір не містить жодних умов, які б передбачали пролонгацію його дії;
- позивачем направлено відповідачу товар, стягнення грошових коштів за який стало предметом спору у даній справі, після закінчення строку дії Договору, у 2023 році;
- тобто, обов'язки у сторін Договору в частині поставки товару та виплати коштів виникли виключно після завершення дії Договору;
- по закінченню строку дії Договору жодна зі сторін не виконала його та не висловлювала такого наміру ні щодо його продовження, ні щодо його виконання в частині, яка розглядається судом у даній справі, а тому, на думку відповідача, не виникало зобов'язальних правовідносин у сторін цього правочину;
- як стверджує відповідач, позивачем не було виконано зобов'язання передати (поставити) відповідачу товар у зумовлені Договором строки;
- не виникало у позивача зобов'язання передати (поставити) також протягом строку дії Договору, враховуючи наступне:
як доказ ініціювання відповідачем поставки товару позивач надає у додатках до позовної заяви скриншот електронного листа від Andrii.Lashko@rgc.ua з прикріпленою у додатках до електронного листа табличкою формату «.xlsx», однак такий доказ, на думку відповідача, не може бути взятий судом до уваги;
згідно п. 3.1.2 Договору замовлення надсилаються покупцем та приймаються постачальником з використанням засобів електронного зв'язку за реквізитами, зазначеними в пункті 10.13 Договору, відповідно до яких повноважними представниками сторін за Договором є: від постачальника - Кушнікова Ю.C., електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покупця ОСОБА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
наданий позивачем доказ отримання ним від відповідача графіку поставок за Договором було направлено не відповідальною особою відповідача за Договором, зазначеною Договорі, не керівником відповідача чи представником, відомості про якого внесено до ЄДРПОУ, а співробітником відповідача, який наразі є звільненим;
умовами пункту 3.1. Договору вказано на те, що заявка покупця на постачання товару має бути саме письмовою, а не у вигляді таблички формату «.xlsx» без накладеного КЕП або скан-копії з підписом уповноваженої особи, печаткою;
відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про порушення останнім умов пункту 3.5 Договору і відмову від приймання і оплати товарів та про їх зберігання у відповідача після присилання позивачем без замовлення згідно умов Договору, наразі такі товари продовжують знаходитись на зберіганні у відповідач після їх безрезультатної відправки службою доставки позивачу та поверненням зі спливом строку зберігання;
позивач не надав жодних належних та достатніх доказів, які б підтвердили дотримання ним пункту 3.5 Договору.
Отже, оскільки позивач здійснив поставку товарів відповідачу за неналежною заявкою, отриманою після закінчення строку дії Договору, без заявки на постачання від відповідача (від уповноваженого представника відповідача, визначеного Договором), без погодження дати та часу доставки і без належного повідомлення відповідача про таку доставку, відповідач зазначив, що скористався своїм правом, передбаченим пунктом 3.5. Договору, та відмовився від прийняття та оплати товару.
Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача:
- позивач спростовує позицію відповідача, що зобов'язання сторін припиняються закінченням строку дії Договору;
- позивач вважає, що наданий скриншот електронної пошти (лист з Графіком поставок) є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, який в сукупності з іншими доказами підтверджує обґрунтованість позовних вимог;
- припущення відповідача щодо можливої фальсифікації Графіку поставок не відповідають дійсності, позивач зі свого боку прийняв даний Графік поставок до виконання, як належний, передбачений Договором, спосіб замовлення товару;
- на підтвердження погодження між сторонами початку постачання товару відповідно до Графіку надається роздруківка електронного листування від 16.05.2023 між сторонами, в якій позивач повідомляв повноважного представника відповідача ОСОБА_1 про готовність розпочати відвантаження товару, а відповідач надав реквізити відповідного відділення "Нової пошти" та дані представника відповідача, уповноваженого на отримання товару;
- подальшими, після надсилання Графіку поставки, діями, а саме отриманням партій товару у відповідності до вказаного Графіку, підписанням видаткових накладних, відповідач підтвердив належність виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором;
- всі партії товару відповідачем було прийнято, що підтверджується підписами уповноваженої особи на видаткових накладних (окрім чотирьох, які не повернуті позивачу), позивач не отримував від відповідача документів, передбачених п. 3.9 та 3.11. Договору, якими мало бути оформлено повернення або відмова від товару, відповідач не повідомляв позивача про відмову від товару в порядку, передбаченому п. 10.6 Договору;
- щодо листів, якими відповідач, починаючи з листопада 2023 повідомляв про відсутність потреби у вже замовленому товарі з причин того, що на ринку України складається кризова ситуація, що обсяги реалізації продукції відповідача впали на 80%, то позивач звернув увагу, що вказана підстава не передбачена Договором для звільнення від виконання зобов'язань з отримання та оплати товару;
- на думку позивача, у відповідача відсутні достатні правові підстави відмовитись від прийняття товару, в тому числі передбачені статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України, наразі позивачем належним чином виконано умови Договору, як наслідок, настав строк оплати відповідачем отриманого товару.
Відповідач у запереченнях на відзив наголосив, що:
- позивач не надав жодного доказу дотримання ним умов пункту 3.5. Договору;
- Договір не було змінено в частині, зокрема, способу обміну інформацією та уповноважених осіб, реквізити повноважних представників є вичерпними та узгодженими сторонами у Договорі;
- відповідач не ініціював поставку товару (в частині не прийнятого та не оплаченого товару) за Договором, в тому числі шляхом подання письмової заявки, замовлення чи Графіку поставки в порядку розділу 3 Договору;
- електронний лист з табличкою формату ".xlsx" від неуповноваженої статутом відповідача, довіреністю та/або Договором особи без кваліфікованого електронного підпису та/або без скан-копії письмової заявки з достатніми реквізитами письмового документу, не може вважатись письмовою заявкою у розумінні Договору, як і не дає змогу встановити учасників листування та підтверджувати доводи сторін, з огляду на не належність такої переписки до листування сторін Договору.
Позивач у додаткових поясненнях, сформованих в системі "Електронний суд" 18.04.2024 та 16.05.2024, зазначив, що:
- саме відповідачем було обрано спосіб замовлення шляхом надання Графіку поставок всього обсягу товару помісячними партіями на період до кінця 2023 року, а не кожної партії окремим замовленням;
- саме за вказаними відповідачем реквізитами («надсилайте на представника ТОВ «РГК» Мельник Олександр Сергійович, код ЄДРПОУ 37401646, ном. тел. НОМЕР_1 , м. Хмельницький, відділення №32») було поставлено всі 17 партій товару, які отримувались представником відповідача без будь-яких заперечень, в тому числі стосовно п. 3.5 Договору;
- аналогічно всім попереднім, партії товару за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, також було отримано представником відповідача в дати, вказані в експрес-накладних "Нової пошти";
- на думку позивача, аргументи відповідача (зокрема, щодо недотримання умов про повідомлення про поставку товару згідно п. 3.5 Договору, щодо формату замовлення та відсутності електронного підпису) не спростовують невиконання останнім умов п. 2.3. Договору в частині сплати решти 50% вартості протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару Покупцем в сумі 4 899 074,40 грн;
- на підтвердження виготовлення всього обсягу товару в кількості 17 000 штук кожного найменування друкованих плат, який мав постачатись згідно Графіку поставок позивач надав Відомості матеріально-виробничих запасів по кожному найменуванню вказаних плат (а.с. 208- 210 т. 1);
- станом на день звернення до суду з даним позовом, на складі позивача знаходиться залишок виготовлених згідно Договору плат друкованих з монтажем: Smart_Mitter_(CounterBoard) - 6 200 штук, Smart_Mitter_(GPRS_board) - 6 200 штук, Smart_Mitter_(HallBoard) - 6 200 штук, на загальну суму 5 624 863,2 грн, 50% якої у сумі 2 812 431,60 грн було сплачено відповідачем як передоплату по рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022. Вказаний товар не відвантажено відповідачу в зв'язку із невиконанням ним обов'язку прийняти і оплатити попередні партії товару;
- виробництво товару у кількості 17 000 шт. кожного найменування відбувалось згідно погодженої відповідачем Специфікації на виріб (а.с. 211-213 т. 1), у відповідності до конструкторської документації наданої відповідачем;
- на підтвердження обставин щодо замовлення відповідачем 17 000 комплектів товару, узгодження технічних та виробничих деталей виготовлення товару в означеній кількості позивач додатково надав електронні копії електронних листів представників сторін: 1) лист від 26.09.2022, в якому відповідачем погоджується специфікація на виріб із вкладеним файлом із специфікацією (електронна копія листа з темою: Smart Metter комплект 17000 шт.); 2) лист від 01.02.2023, в якому представники сторін (серед яких присутній ОСОБА_1 ) узгоджують запуск виробництва серії після проходження тестування; 3) лист від 13.04.2023 від ОСОБА_1 щодо тестування плат (а.с. 211-217 т. 1);
- позивач вважає, що надані документи та листування підтверджують те, що сторонами однаково та однозначно розумілись умови Договору щодо загальної кількості замовленого товару, періоду та порядку поставки партій;
- позивач вважає, шо ним були виконані зобов'язання за Договором щодо виготовлення товару, який мав постачатись в кількості 17 000 штук кожного найменування, які відповідач зобов'язаний був прийняти та оплатити;
- одночасно із запереченням Графіку поставок як належного, передбаченого Договором замовлення, відповідач не надав підтвердження існування замовлень в іншій формі, які були підставою для поставки партій товару, по яким наявні підписані з його боку видаткові накладні.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 13А160-469-22 від 18.02.2022 свідчить про те, що даний договір містить елементи договорів поставки та підряду, тобто є змішаним договором. Отже, права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених договором виготовлення/поставки товару та їх оплати визначають умови даного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54, параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні за змістом положення містяться у ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Предметом позову в даній справі є вимоги позивача, зокрема, про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 4 899 074,40 грн, яка є сумою решти несплачених 50% вартості товару, поставленого позивачем на замовлення відповідача.
Судом встановлено, що за умовами п. 3.1.1 Договору поставка партії товару здійснюється постачальником на підставі письмового замовлення покупця або Графіку поставок від покупця, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації.
При цьому, умови Договору передбачають обов'язок постачальника здійснити поставку замовленого товару після проведення покупцем передоплати у розмірі 50% з подальшою оплатою покупцем решти 50% вартості одержаного товару (п. 2.3 Договору).
По матеріалам справи судом встановлено, що 28.07.2022 позивач виставив на оплату відповідачу рахунок-фактуру № 12645 на загальну суму 15 423 012,00 грн, який містив найменування, характеристику, кількість, термін поставки, ціну за одиницю та загальну вартість товару, який позивач мав виготовити та поставити відповідачу за умовами Договору (а.с. 24 т. 1).
На виконання умов п. 2.3 Договору, відповідач здійснив передоплату у сумі 7 711 506,00 грн, що становить 50% вартості товару, вказаного у рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, що підтверджується виписками по рахунку за 13.09.2022, 19.09.2022 та 26.09.2022 (а.с. 25, 26 т. 1).
Оскільки відповідач здійснив попередню оплату 50% вартості товару, вказаного у рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, то у позивача відповідно до умов Договору виник обов'язок виготовити та поставити відповідачу весь товар, визначений у наведеному рахунку-фактурі, а саме: плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(CounterBoard) - 17 000 штук на загальну суму 7 602 400,00 грн, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(GPRS_board) - 17 000 штук на загальну суму 4 959 920,00 грн, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(HallBoard) - 17 000 штук на загальну суму 290 190,00 грн.
10.05.2023 позивач засобами електронної пошти отримав від відповідача Графік поставки, в якому було зазначено товар ("смарт лічильники під ТМ RGC METERING") та його кількість (17 000 комплектів товару), який підлягав виготовленню позивачем та поставці помісячно до кінця 2023 року, що підтверджується скриншотом електронної пошти, надісланої від представника відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а.с. 13-14 т. 1).
Обставини щодо замовлення відповідачем 17 000 комплектів товару, узгодження сторонами технічних та виробничих деталей виготовлення товару в означеній кількості, узгодження адреси для поставки товару підтверджуються наявними в матеріалах справи паперовими копіями електронних листів представників сторін, зокрема, листом від 26.09.2022, в якому відповідачем погоджується специфікація на виріб із вкладеним файлом із специфікацією (електронна копія листа з темою: Smart Metter комплект 17000 шт.); листом від 01.02.2023, в якому представники сторін узгоджують запуск виробництва серії після проходження тестування; листом від 13.04.2023 від ОСОБА_1 щодо тестування плат; листом від 17.07.2023, яким сторони погодили адресу поставки товару (а.с. 211-217 т. 1).
Суд дослідив оригінали зазначених електронних листів та встановив, що досліджені електронні докази відповідають паперовим копіям, що містяться в матеріалах справи.
Щодо тверджень відповідача про те, що наданий позивачем скриншот електронного листа від Andrii.Lashko@rgc.ua з прикріпленою у додатках табличкою формату «.xlsx» (лист з Графіком поставки) не може бути взятий судом до уваги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).
Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов'язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).
Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Умовами п. 3.1, п. 3.1.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. Поставка партії товару здійснюється постачальником на підставі письмового замовлення покупця або Графіку поставок від покупця.
Судом досліджено, що електронний лист від 10.05.2023, який містив Графік поставки, надійшов з електронної пошти (Andrii.Lashko@rgc.ua) співробітника відповідача ОСОБА_2 , із зазначенням в якості отримувачів копії вказаного листа, в тому числі представника покупця (відповідача), вказаного в Договорі як контактна особа - ОСОБА_1 . Даний лист надійшов на електронну адресу позивача. ОСОБА_2 був Начальником Управління повірки та обслуговування ЗВТ ТОВ "Регіональна газова компанія" та мав належні повноваження на здійснення господарських операцій в рамках виконання Договору від імені відповідача, підтвердженням чого є, зокрема, той факт, що всі видаткові накладні на товар, який постачався позивачем згідно умов Договору на підставі Графіку поставок, підписано від імені покупця (відповідача) Начальником Управління повірки та обслуговування ЗВТ ТОВ "Регіональна газова компанія" Лашко А.В. (на підставі довіреності № 19 Др-26-0323 від 09.03.2023)
Враховуючи викладене, наданий позивачем скриншот електронного листа від 10.05.2023 з Графіком поставок, який є електронним доказом у розумінні ст. 96 ГПК України, приймається судом у якості належного, допустимого та достовірного доказу у справі у розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України, тоді як доводи відповідача проти такого доказу судом відхиляються як безпідставні.
Враховуючи умови п. 3.1.1 Договору, на підставі отриманого від відповідача Графіку поставки, позивач у період з 23.05.2023 по 21.11.2023 здійснив поставку відповідачу товару сімнадцятьма партіями на загальну суму 9 798 148,80 грн, що підтверджується 17 видатковими накладними, перелік яких наведено у додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 5 т. 1), копії яких додано до позовної заяви (а.с. 27-43 т. 1). Наведені видаткові накладні, окрім видаткових накладних №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, підписані відповідачем. Підписання відповідачем видаткових накладних підтверджує факт отримання ним за цими накладними товару без жодних заперечень щодо його кількості, комплектності, якості, ціни за одиницю, загальної суми, тощо.
Суд відзначає, що подальшими, після надсилання Графіку поставки, діями, а саме отриманням партій товару відповідно до вказаного Графіку поставки, підписанням видаткових накладних, відповідач підтвердив належність виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором.
Щодо непідписаних відповідачем видаткових накладних №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 судом встановлено наступне.
Поставка всіх партій товару згідно Графіку поставки здійснювалась у погоджений сторонами спосіб - шляхом пересилання "Новою поштою", що не заперечувалось відповідачем.
Видаткова накладна №14901 від 31.07.2023 (а.с. 29 т. 1) не підписана відповідачем, проте факт отримання товару за цією видатковою накладною відповідач не заперечував, що підтверджується листом останнього № 160-сл-304-1123 від 21.11.2023 (а.с. 46 т. 1). Факт поставки позивачем товару відповідачу за вказаною видатковою накладною підтверджується даними, які містяться в експрес-накладній "Нової пошти" ЕН 59001000788393, згідно яких вантаж отримано представником відповідача 02.08.2023 (на звороті а.с. 29 т. 1).
Видаткові накладні № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 (а.с. 41, 42, 43 т. 1) не підписані відповідачем, проте факт поставки позивачем товару відповідачу за цими видатковими накладними підтверджується експрес-накладними "Нової пошти", а саме: ЕН 59001047192523, ЕН 59001049958853, ЕН 59001054163695 (на звороті а.с. 41, 42, 43 т. 1), згідно яких вантаж був отриманий представником відповідача 06.11.2023, 09.11.2023 та 20.11.2023.
Подальші дії відповідача щодо повернення позивачу товару, який фактично був прийнятий відповідачем за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, однак видаткові накладні не були підписані з посиланням на кризову ситуацію, що склалася на ринку України, та зниженням обсягів реалізації продукції відповідача, суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до умов п. 3.11 Договору покупець (відповідач) має право відмовитись від прийняття та оплати усієї партії поставленого товару або тієї частини товару, що не відповідає умовам Договору, у разі настання зазначених у п. 3.9 Договору випадків, а саме: недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам Договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п. 3.4. Договору. При цьому умовами п. 3.9 Договору передбачено, що покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.
Крім того, пунктом 10.6 Договору передбачено, що покупець має право відмовитись від Договору в разі порушення постачальником строку (строків) поставки, визначеного в п. 3.2 Договору, а також у разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, п. 1.5, п. 1.6 Договору.
Жодна із перелічених підстав, передбачених Договором, не була зазначена відповідачем при одержанні товару 06.11.2023, 09.11.2023, 20.11.2023, а лист відповідача № 160-СЛ -321-1223 від 20.12.2023 про повернення товару згідно видаткових накладних х№ 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 (а.с. 80 т. 1) не супроводжувався документами, передбаченими п. 3.9 Договору (акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару).
З огляду на наведене, позивач обґрунтовано відмовився від приймання повернутого відповідачем товару. Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що товар за видатковими накладними № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 р. від 21.11.2023 одержано відповідачем 09.01.2024 та на даний час цей товар знаходиться у відповідача.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки відповідачу товару за Договором на загальну суму 9 798 148,80 грн, а відповідач такий товар одержав.
Сума передоплати, врахована позивачем як оплата 50% вартості поставленого товару, складає 4 899 074,40 грн (50% вартості по кожній із 17 партій поставленого товару: 9 798 148,80 грн х 50%).
За таких обставин, враховуючи умови п. 2.3 Договору, у відповідача виник обов'язок здійснити оплату решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій (згідно відповідної видаткової накладної) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару.
Щодо доводів відповідача, який посилаючись на п. 9.1 Договору, ст. 631,712 ЦК України, ст. 180, 265 ГК України, стверджує, що зобов'язання сторін з поставки та оплати товару за Договором виникли після закінчення строку дії Договору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору, зокрема для договорів підряду, поставки.
Таким чином, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ід 09.04.2020 у справі № 910/4962/18, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18).
З огляду на наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про припинення зобов'язань сторін по закінченню строку дії Договору.
Матеріалами справи підтверджується, що у строк, встановлений п. 2.3 Договору, відповідач не здійснив оплату решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій поставленого позивачем та одержаного відповідачем товару. Загальна сума заборгованості відповідача з оплати 50% вартості поставленого товару становить 4 899 074,40 грн (9 798 148,80 грн - 4 899 074,40 грн).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати заборгованості за поставлений товар у сумі 4 899 074,40 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 899 074,40 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 710 826,31 грн пені.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо оплати заборгованості за поставлений товар у загальній сумі 4 899 074,40 грн, а відтак допустив порушення зобов'язання (щодо оплати решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій поставленого позивачем товару).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі прострочення покупцем встановленого п. 2.3 Договору строку оплати вартості товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Приписами частини 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення оплати, не можуть розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.
У даному випадку, іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, сторонами у Договорі не визначено, а умова за кожен день прострочення платежу, не може розцінюватися як установлення іншого строку, відтак правомірним є нарахування пені за порушення строків сплати вартості отриманого товару протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано за спірною видатковою накладною.
Позивач при визначенні періоду нарахування пені за видатковими накладними № 9922 від 23.05.2023, № 13973 від 18.07.2023, № 14901 від 31.07.2023, № 15436 від 07.08.2023, № 15899 від 14.08.2023 не врахував приписи частини 6 статті 232 ГК України, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості по кожній із цих накладних за період, який перевищує 6 місяців.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 81-87 т. 1) з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, судом встановлено, що пеня у спірному випадку є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в сумі 688 559,19 грн. Тоді як позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 267,12 грн пені визнаються судом необгрунтованими з наведених вище підстав, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 90-93 т. 1), суд визнає такі розрахунки обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА" та стягнення з ТОВ "РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ" 4 899 074,40 основного боргу, 688 559,19 грн пені, 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних.
Суд наголошує, що в межах даної справи судом розглядались виключно позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві. При розгляді даної справи суд не виходив за межі заявлених позивачем позовних вимог (ч. 1 ст. 14 ГПК України, ч. 2 ст. 237 ГПК України) та не досліджував інші взаємовідносини сторін по цьому Договору, що не є предметом даного спору.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом, втім наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з 86 611,35 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, на відповідача покладається судовий збір в сумі 86 277,34 грн.
Керуючись ст. 13, 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236-241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ" (Україна, 03134, місто Київ, пр. Корольова Академіка, будинок 1, ідентифікаційний код 37401646) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА" (Україна, 02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ КРАКІВСЬКА, будинок 13-Б, корпус 2, ідентифікаційний код 38013262) 4 899 074,40 грн (чотири мільйони вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят чотири гривні 40 коп.) основного боргу, 688 559,19 грн (шістсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 19 коп.) пені, 100 326,46 грн (сто тисяч триста двадцять шість гривень 46 коп.) інфляційних витрат, 63 862,76 грн (шістдесят три тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 76 коп.) 3% річних, 86 277,34 грн (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят сім гривень 34 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 17.07.2024
Суддя Оксана ГУМЕГА