01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"13" вересня 2010 р. Справа № 19/163-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО», с. Софіївська
Борщагівка Києво-Святошинського району;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж», м. Бориспіль;
про стягнення 5885034,25 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача -Кушнір Н.Ф. (дов. б/н від 02.08.2010 р.);
від відповідача - Сингаївський С.М. (дов. б/н від 07.09.2010 р.).
Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»(далі -відповідач) про стягнення 5885034,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору безпроцентної позики № 3-П від 25.10.2007 р. не повернув повністю суму наданої позики у визначений строк, в зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 4900000,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 445900,00 грн., втрати від інфляції -343000,00 грн. та 3% річних у сумі 196134,25 грн.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги визнає та посилається на те, що внаслідок кризи у фінансовій та будівельній галузях України немає на даний час можливості погасити борг, який виник перед позивачем.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд. -
Між товариством з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»(за договором -позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»(далі -позичальник) було укладено Договір безпроцентної позики № 3-П від 25.10.2007 р., за умовами договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю. Сума позики за договором становить 5300000,00 грн. За цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються. Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позичальника. Строк повернення позики -24 жовтня 2008 року. (п.п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.2., 4.1. договору).
На виконання умов договору, позивач платіжним дорученням № 178 від 25.10.2007 р. перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 5300000,00 грн.
20.10.2008 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору безпроцентної позики № 3-П від 25.10.2007 р., якою внесено зміни до п. 4.1. договору та визначено строк повернення по зики -24 квітня 2009 року.
Згідно п. 5.1. договору, позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) протягом 2-х банківських днів з моменту настання строку повернення позики, встановленого в п. 4.1. договору.
В порушення умов договору, відповідач лише частково повернув позику в сумі 400000,00 грн. На день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 4900000,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4900000,00 грн. підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 6.2. договору, у випадку несвоєчасного повернення позичальником позики, останній зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,05% від суми позики за кожен день прострочення її повернення.
За порушення договірних зобов'язань позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 445900,00 грн. у відповідності з п. 6.2. договору за 182 дня.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом при перевірці розрахунку пені встановлено, що розмір пені, розрахованої відповідно до п. 6.2. договору, менший, ніж пеня розрахована з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року. Проте, суд не має права виходити за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 445900,00 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом розмір яких, за розрахунком позивача, складає 343000,00 грн. -інфляційні втрати та 196134,25 грн. грн. -3 % річних.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що під час розрахунку втрат від інфляції було допущено арифметичні помилки. Проте, суду не надано право виходити за межі позовних вимог, а тому, з урахуванням наведених вище підстав, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню в сумі 343000,00 грн. за період з травня 2009 року по липень 2010 року.
Також, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3%, починаючи з 29.01.2009 р., тоді як строк повернення позики настав тільки 24.04.2009 р.
Таким чином, 3% річних підлягають задовольню в сумі 183246,57 грн. за період з 29.04.2009 р. по 28.08.2010 р. (4900000,00 грн. х 3% х 455 дня : 100 : 365 = 183246,57 грн.).
Виходячи з вищенаведених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Імідж»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14; код 35033589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАН ТАО»(08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 51; код 32067946) 4900000 (чотири мільйони дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп. -боргу, 343000 (триста сорок три тисячі) грн. 00 коп. -втрат від інфляції, 183246 (сто вісімдесят три тисячі двісті сорок шість) грн. 57 коп. -3% річних, 445900 (чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. -пені, 25444 (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 16 коп. -державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 48 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя
рішення підписано: 20.09.2010 р.