01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" вересня 2010 р. Справа № 20/097-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України
2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»
до Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль -Пантус»
про розірвання договору та стягнення 321955,40 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від прокуратури: Лесько Г.Є., посв. № 753
від позивача 1: Порайко А.М., довір. № 220/422/д від 13.11.2009 р.
від позивача 2: Маркевич А.М., довір. № 15 від 15.12.2009 р.
відповідача: Ігнатюк Д.В. - директор
Обставини справи:
Заступник військового прокурора Київського гарнізону (далі -прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль -Пантус»(далі -відповідач) про розірвання договору та стягнення 321955,40 грн.
Прокурор в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»звертається з позовом на захист інтересів держави в особі Міністерства оборони України (далі -позивач-1) та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(далі -позивач-2).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов контракту № 31 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 р., зокрема, щодо недопоставки 2-х комплектів ліфтового обладнання позивачу-2, у зв'язку з чим прокурор просить суд розірвати контракт № 31 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 р., укладений між ДП МО України «Укрвійськбуд»та СКП «Бориспіль -Пантус», стягнути з відповідача 166000,00 грн. попередньої оплати, 97768,00 грн. інфляційних втрат, 14062,40 грн. 3% річних, а також 47125,00 грн. збитків у вигляді різниці у вартості ліфтового обладнання, придбаного ДП МО України «Укрвійськбуд»у інших постачальників, та непоставлених відповідачем.
Розгляд справи відкладався.
06.08.2010 р. у судовому засіданні СКП «Бориспіль -Пантус»було надано суду пояснення № 64/8-10 від 06.08.2010 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що згідно з умовами контракту № 31 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 р., СКП «Бориспіль-Пантус»зобов'язувалося передати у власність ДП МО Україна «Укрвійськбуд»ліфтове обладнання в кількості 4-х одиниць, проте у зв'язку з відсутністю складських приміщень, які могли б забезпечити зберігання ліфтового обладнання такого об'єму, СКП «Бориспіль-Пантус»було прийнято рішення щодо поставки ліфтового обладнання на склад ДП МО України «Укрвійськбуд»в м. Бориспіль.
Водночас, за твердженням відповідача, СКП «Бориспіль-Пантус»не є виробником ліфтового обладнання, а являється дилером заводу - виробника ліфтів ТОВ «Карат-Ліфткомплект», в якого відповідач закупив та отримав ліфти для передачі їх замовнику - ДП МО України «Укрвійськбуд».
СКП «Бориспіль-Пантус»повинно було передати ДП МО України «Укрвійськбуд»зазначене обладнання за актом прийому-передачі, але бухгалтерський облік, на переконання відповідача, не заперечує передачі товару за накладною.
Відповідач зазначає, що ліфтове обладнання було прийнято ним від ТОВ «Карат-Ліфткомплект»та передано позивачу-2 на підставі видаткової накладної № 3 від 30.06.2006 р.
При цьому, за твердженням відповідача, ДП МО України «Укрвійськбуд»на підставі довіреності погодилося на отримання ліфтового обладнання від СКП «Бориспіль-Пантус»за вищевказаною накладною, про що свідчать оригінали підписів на накладній головного бухгалтера та особи, яка здійснила приймання товару.
20.08.2010 р. у судовому засіданні відповідач надав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що відповідно до статей 257 та 261 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Контрактом № 31 від 06.03.2006 р. встановлено, що поставка ліфтового обладнання здійснюється у терміни, обумовлені в додатку «Специфікації», при умові оплати обладнання. Також умовами контракту № 31 встановлено, що оплата за обладнання здійснюється замовником у вигляді 100 % передплати за 60 днів до моменту поставки.
Оплата в розмірі 100 % була здійснена ДП МО України «Укрвійськбуд»21.08.2006 р., відповідно, поставка згідно умов контракту № 31 повинна була здійснитись через 60 днів від 21.08.2006 р., а саме -20.10.2006 р.
Таким чином, на думку СКП «Бориспіль-Пантус», строк позовної давності розпочався 20.10.2006 р. та закінчився 20.10.2009 р.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позов подано прокурором після спливу строку позовної давності, про застосування якої до вимоги про стягнення вартості недопоставленого ліфтового обладнання відповідач і заявляє суду.
Крім того, як зазначає відповідач, у позові неправомірно ставиться питання про застосування частини 2 статті 625 ЦК України та стягнення з СКП «Бориспіль-Пантус»інфляційних втрат в розмірі 94768,00 грн. та 3% річних в розмірі 14062,40 грн., оскільки умови контракту № 31 щодо поставки ліфтового обладнання не є грошовим зобов'язанням для відповідача, у зв'язку з чим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Водночас, представник позивача-2 у судовому засіданні 20.08.2010 р. надав суду пояснення, відповідно до яких зазначив, що позивач-2 свою частину зобов'язань за контрактом № 31 від 06.03.2006 р. виконав у повному обсязі, проте, ліфтове обладнання було поставлено лише частково, замість 4 передплачених одиниць ліфтового обладнання було поставлено лише 2 одиниці.
Згідно з контрактом № 31 він діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач-2 неодноразово звертався до керівництва СКП «Бориспіль-Пантус»з вимогою виконати умови контракту - допоставити ліфтове обладнання. Так, на лист № 816/3 від 03.07.2007 р., в якому позивач-2 просив надати пояснення щодо виконання відповідачем свого зобов'язання за контрактом № 31, надійшла відповідь без дати і номера від СКП «Бориспіль-Пантус», в якій відповідач підтвердив, що обладнання не було поставлене в повному обсязі і заявив про свою неспроможність виконати умови контракту в повному обсязі.
Щодо посилань відповідача на застосування позовної давності, позивач-2 зазначив, що обчислення трирічної позовної давності починається, на його переконання, з дня, коли відповідач у своєму листі визнав борг перед позивачем і заявив про неспроможність виконати умови контракту, тобто не раніше 03.07.2007 р. Таким чином, строк позовної давності пропущений не був, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом 02.07.2010 р.
Щодо тверджень відповідача про виконання ним умов контракту № 31, позивач-2 зазначив, що згідно з умовами контракту № 31 датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, яка зазначається в акті прийому-передачі. Приймання обладнання за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному даним контрактом та чинним законодавством України.
На думку позивача-2, накладні, на які посилається відповідач, щодо поставки ліфтового обладнання в повному обсязі, не можуть слугувати належним доказом виконання умов контракту, так як контрактом передбачена інша форма оформлення приймання обладнання.
ДП МО України «Укрвійськбуд»здійснило повну передплату обладнання тільки 21.08.2006 р. Тільки після цього відповідач поставив і змонтував 2 комплекти ліфтового обладнання - у грудні 2006 року і лютому 2007 року. Накладна № 3 датована 30.06.2006 р., а на цей час позивачем ще не було виконано зобов'язання щодо передплати обладнання згідно контракту, а тому відповідач згідно умов контракту не міг здійснити поставку обладнання 30.06.2006 р.
Як стверджує позивач-2, і накладна № 3 від 30.06.2006 р., і акт від 14.02.2007 р. були оформлені без фактичної передачі обладнання.
У судовому засіданні 09.09.2010 р. представник позивача-2 надав суду заяву, в якій просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів.
Строк розгляду справи закінчується 09.09.2010 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2010 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 24.09.2010 р.
У судовому засіданні 17.09.2010 р. представником позивача-1 було надано суду пояснення, відповідно до яких Міністерство оборони України підтримує у повному обсязі позовні вимоги та просить їх задовольнити.
17.09.2010 р. у судовому засіданні представник позивача-2 надав суду додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що поставку і встановлення одного ліфту (недопоставленого відповідачем) було здійснено ДП «Ліфтпром-Україна», що підтверджується договором № 355/ПМ, укладеним між ДП «Ліфтпром-Україна»та ДП МО України «Укрвійськбуд».
Оплата ліфтового обладнання за договором № 355/ПМ була здійснена згідно платіжних доручень № 41 від 27.02.2009 р. на суму 121720,00 грн. та № 58 від 05.03.2009 р. на суму 18170,00 грн.
В свою чергу, оплата ще одного недопоставленого відповідачем позивачу-2 комплекту ліфтового обладнання, поставленого згідно накладної № ДП-0000020 від 05.05.2010 р. ДП «135ДБК»ТОВ «Реноме», була здійснена відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2010 р.
За твердженням позивача-2, зазначеними документами підтверджується, що ДП МО України «Укрвійськбуд»фактично понесло витрати на придбання двох спірних комплектів ліфтового обладнання у інших постачальників у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту № 31 відповідачем, та зазнало збитків у загальній сумі 47125,00 грн.
Позивач-2 не заперечує факт поставки СКП «Бориспіль-Пантус»двох комплектів ліфтового обладнання згідно контракту № 31 за накладними № 10 від 27.12.2006 р., № 1 від 13.02.2007 р., які були змонтовані відповідачем у лютому 2007 року, що підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків між генпідрядником будівництва - філії «Виробничо-будівельне управління №1»ДП «135ДБК»ТОВ «Реноме»і підрядником - СКП «Бориспіль-Пантус».
Проте, накладна № 3 від 30.06.2006 р. на поставку ще 2-х ліфтів, є безтоварною, ліфти по ній не передавались, накладна не оформлена належним чином, в ній відсутні підписи посадових осіб СКП «Бориспіль-Пантус».
Також позивач-2 зазначив, що 30.06.2006 р., були оформлені дві накладних - №3 і №4, на отримання ДП МО України «Укрвійськбуд»2-х ліфтів на 9 зупинок, які є предметом даного спору, і 2-х ліфтів на 16 зупинок, які були предметом спору у справі № 4/084-10 і в якій накладна № 4 визнана неналежним доказом виконання зобов'язань за контрактом. Обидві накладні об'єднані довіреністю № 708758, копія якої є в матеріалах справи, у зв'язку з чим аналогічно зі справою № 4/084-10, позивач-2 просить суд визнати накладну № 3 від 30.06.2006 р. неналежним доказом виконання СКП «Бориспіль-Пантус»умов контракту № 31.
Представники прокуратури, позивачів у судовому засіданні 17.09.2010 р. позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
У судовому засіданні 17.09.2010 р. представник відповідача проти позову заперечував.
У судовому засіданні 17.09.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
06.03.2006 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(замовник) та Спеціалізованим комунальним підприємством «Бориспіль -Пантус»(постачальник) був укладений контракт № 31 на поставку ліфтового обладнання, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника ліфтове обладнання на будівництво житлового будинку по вул. Горького, м. Бориспіль, в кількості чотирьох одиниць: ліфт ПП-0471 на 9 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг -4 комплекти.
Згідно з п. 2.1 контракту ціна одиниці комплекту ліфта складає 83000,00 грн. Всього вартість контракту складає 332000,00 грн.
У відповідності з п. 2.3 контракту оплата за обладнання здійснюється замовником 100% передоплатою за 60 днів до моменту поставки.
Пунктом 3.1 контракту передбачено, що поставка ліфтового обладнання здійснюється у термін, обумовлений в Додатку (Специфікації) при умові оплати обладнання.
Датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що зазначається в акті прийому-передачі (п. 3.2 контракту).
Відповідно до п. 6.5 контракту у випадку порушення умов контракту сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 10.1 контракту контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
На виконання умов контракту, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 332000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за комплекти ліфтів згідно контракту № 31 від 06.03.2006 р.», що підтверджується платіжними дорученнями № 344 від 06.04.2006 р. на суму 166000,00 грн., № 1044 від 01.08.2006 р. на суму 130000,00 грн., № 52 від 21.08.2006 р. на суму 36000,00 грн.
Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за контрактом № 31 від 06.03.2006 р. виконав частково, поставив лише 2 комплекти ліфтового обладнання ДП МО України «Укрвійськбуд», що підтверджується накладними № 10 від 27.12.2006 р. та № 1 від 13.02.2007 р.
Як встановлено судом, у зв'язку з недопоставкою решти ліфтового обладнання, Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»було надіслано на адресу Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль -Пантус»лист від 03.07.2007 р. № 816/3.
Відповідно до п. 1 вказаного листа позивач просив надати в письмовій формі роз'яснення стосовно виконання відповідачем зобов'язань за контрактом № 31 від 06.03.2006 р. на поставку 4-х ліфтів на 9 зупинок на 209 кв. ж.б. по вул. Горького, 40 в м. Борисполі, та зазначав, що 22.01.2007 р. СКП «Бориспіль -Пантус»отримано лист за вхідним № 1/1-01 про недопоставку ліфтів на будмайданчик, однак ні відповіді, ні ліфтів до цього часу не отримано.
СКП «Бориспіль -Пантус»було надано ДП МО України «Укрвійськбуд»лист б/н, б/д у відповідь на лист № 816/3 від 03.07.2007 р., згідно з яким повідомлено про те, що Спеціалізоване комунальне підприємство «Бориспіль-Пантус»має фінансової труднощі, у зв'язку з чим просить перезаключити з ТОВ «Ліфтпром-Україна»контракт на подальше виконання зобов'язань за контрактом № 31 на поставку ліфтового обладнання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач недопоставив ДП МО України «Укрвійськбуд»2 комплекти ліфтового обладнання на суму 166000,00 грн.
Відповідач, зазначаючи, що ним було виконано зобов'язання за контрактом № 31 від 06.03.2006 р. у повному обсязі та заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що позивач-2 отримав спірне майно, що підтверджується накладною № 3 від 30.06.2006 р. та актом передачі обладнання від 14.02.2007 р.
Проте, суд, проаналізувавши накладну № 3 від 30.06.2006 р., встановив, що вона не містить обов'язкових реквізитів - підпису посадових осіб постачальника (відповідача), а саме - директора та особи, що передала ліфти, а отже не може бути належним доказом поставки ліфтів.
Суд також вважає неналежним доказом акт передачі обладнання від 14.02.2007 р. у зв'язку з його невідповідністю вимогам Наказу Мінстату «Про затвердження типових форм первинного обліку» № 352 від 29.12.1995 р. Типова форма № 03-1 - Акт приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів, а саме - відсутністю підпису членів комісії, зазначення місцезнаходження об'єкта в момент приймання, перелік технічної документації тощо.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про поставку позивачу-2 двох ліфтів на суму передоплати в розмірі 166000,00 грн.
Крім того, зміст зазначеного вище листування між сторонами підтверджує ті обставини, що 2 комплекти ліфтового обладнання фактично не було поставлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність факту передачі 2-х спірних ліфтів відповідачем позивачу-2.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У цьому разі боржник відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Підставою відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини особи, яка порушила зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні ним зобов'язань за контрактом № 31 та поставку недопоставлених ліфтів на суму 166000,00 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недопоставлених ліфтів є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому судом відхиляється заява відповідача про застосування до цієї частини позовних вимог позовної давності з огляду на таке.
Заявляючи про застосування позовної давності, відповідач посилався на приписи ст.ст. 257, 261 ЦК України, якими встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Пунктом 3.1 контракту встановлено, що оплата за обладнання здійснюється замовником у вигляді 100 % передплати за 60 днів до моменту поставки.
Оплата в розмірі 100 % була здійснена ДП МО України «Укрвійськбуд»21.08.2006 р.
Виходячи з наведеного, поставка відповідно до умов контракту № 31 повинна була здійснитись через 60 днів від 21.08.2006 р., а саме - 20 жовтня 2006 року.
Таким чином, на переконання відповідача, строк позовної давності розпочався 20 жовтня 2006 року та закінчився 20 жовтня 2009 року.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Кодексу).
Згідно з приписами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як слідує з матеріалів справи, строк позовної давності у даному випадку переривався внаслідок обміну листами між ДП МО України «Укрвійськбуд»та СКП «Бориспіль -Пантус»(лист № 816/3 від 03.07.2007 р. та відповідь на зазначений лист СКП «Бориспіль -Пантус»щодо неможливості виконання останнім договірних зобов'язань).
Відповідно, посилання відповідача на застосування до позовних вимог у даній справі позовної давності у 3 роки, у зв'язку з її закінченням, є необґрунтованим.
Крім того, прокурор просив суд розірвати контракт № 31 від 06.03.2006 р. на поставку ліфтового обладнання, укладеного між ДП МО України «Укрвійськбуд»та СКП «Бориспіль -Пантус».
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з приписами п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов контракту № 31 від 06.03.2006 р. на поставку ліфтового обладнання в частині неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, які дають підстави для його розірвання судом.
Окрім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача 94768,00 грн. інфляційних втрат та 14062,40 грн. 3% річних за період з 01.08.2007 р. до 01.06.2010 р. на суму 166000,00 грн., проте вказана вимога не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, як свідчать матеріали справи, у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем-2 не виникло.
Також позов містить вимогу про стягнення з відповідача збитків, у вигляді різниці у вартості ліфтів на суму 47125,00 грн., придбаних позивачем-2 у інших постачальників, та недопоставлених відповідачем.
Як встановлено судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за контрактом № 31, ДП МОУ «Укрвійськбуд»було замовлено 2 комплекти ліфтового обладнання у інших постачальників, що підтверджується договором № 355/ПМ від 18.02.2009 р., укладеним між позивачем-2 та ТОВ «Ліфтпром-Україна»на суму 145890,00 грн., який був оплачений ДП МОУ «Укрвійськбуд», що підтверджується платіжними дорученнями № 41 від 27.02.2009 р. на суму 121720,00 грн. та № 58 від 05.03.2009 р. на суму 18170,00 грн.
Також ДП «135ДБК»ТОВ «Реноме»було поставлено ДП МОУ «Укрвійськбуд»ще один комплект ліфтового обладнання на суму 88125,00 грн., що підтверджується угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеною між ДП МОУ «Укрвійськбуд»та Дочірнім підприємством «135 Домобудівельний комбінат»ТОВ «Реноме»(накладна № ДП-0000020 від 05.05.2010 р.).
Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Судом встановлено, що прокурором доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, доведено наявність збитків як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем, а саме -недопоставкою ліфтового обладнання, яка спричинила придбання позивачем-2 ліфтового обладнання у інших постачальників на суму 213125,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 41 від 27.02.2009 р. та № 58 від 05.03.2010 р., а також угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2010 р., що перевищує на 47125,00 грн. суму, передбачену контрактом № 31 від 06.03.2006 р. за поставку 2 комплектів ліфтового обладнання.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача збитків у розмірі 47125,00 грн. підлягає задоволенню.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог майнового та немайнового характеру.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати контракт № 31 на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, кор. 20, код ЄДРПОУ 24308300) та Спеціалізованим комунальним підприємством «Бориспіль -Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105).
3. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль -Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, кор. 20, код ЄДРПОУ 24308300) -166000 (сто шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. вартості недопоставленого обладнання, 47125 (сорок сім тисяч сто двадцять пять) грн. 00 коп. збитків.
4. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль -Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) в доход Державного бюджету України:
на р/р 31118095700001, банк У ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу ГУ ДКУ в Київській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито в сумі 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 25 коп.
на р/р 31217264700001, банк ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, одержувач платежу державний Київська область, код бюджетної класифікації 22050003, 141 (сто сорок одну) грн. 60 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. У решті позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення - 17.09.2010 р.