01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" вересня 2010 р. Справа № 7/115-10
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «АНАСТАСІЯ Т», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край», с. Безпечна, Сквирський район, Київська область,
про стягнення 2 637,06 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:Наливайко Ю.О. -представник за довіреністю б/н від 30.12.2009 року;
від відповідача: Грищенко І.С. -представник за довіреністю №18/10 від 06.01.2010 року,
секретар судового засідання: Яцук Е.В.
Обставини справи:
Приватне підприємство «АНАСТАСІЯ Т»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №73 від 23.06.2010 року (вх. №2953 від 01.07.2010 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»(далі -відповідач) про стягнення 2 637,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №1426 від 27.04.2006 року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 2 253,67 грн., пеню в розмірі 230,37 грн., інфляційні втрати в розмірі 119,22 грн. та 3% річних -33,81 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2010 року було порушено провадження у справі №7/115-10 та призначено її розгляд на 27.07.2010 року.
У судове засідання 27.07.2010 року представники сторін з'явились. Представник відповідача у справі подав відзив №2336 від 26.07.2010 року на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, як стверджує відповідач, обов'язок оплати поставленого товару виникає в нього лише після реалізації такого товару та виставлення позивачем рахунків-фактур на його оплату та накладних. На думку відповідача, враховуючи, що Приватне підприємство «АНАСТАСІЯ Т» відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору поставки №1426 від 27.04.2006 року рахунків-фактур не виставило, то у відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Край», не виник обов'язок оплати товару. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.
Господарським судом у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.09.2010 року.
За клопотанням сторін від 27.07.2010 року з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи було продовжено строк вирішення спору.
У судове засідання 14.09.2010 року представники сторін з'явились та надали суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2010 року, який залучений судом до матеріалів справи.
Господарським судом у судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 16.09.2010 року.
У судовому засіданні 16.09.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник відповідача у справі заперечив проти задоволення вимог позовної заяви з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 16.09.2010 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:
27.04.2006 року між Приватним підприємством «АНАСТАСІЯ Т»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №1426 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (додаток №1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.
Пунктами 2.9., 2.10. договору визначено, що постачальник буде вважатись такий, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та цьому договору. Часткова поставка товарів, зазначених у замовленні, дозволяється лише за умови попередньої письмової згоди на це покупця.
Сторонами п. 3.1. договору визначено, що постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у прайс-листі (додаток №2), затвердженому сторонами.
Постачальник має право за згодою покупця змінювати перелік товарів, що поставляються, і ціни на них шляхом внесення змін до прайс-листу, повідомивши про це покупця щонайменше за 5 днів до введення таких змін в дію, а якщо товари зазначені у листівках Край -повідомивши про це покупця щонайменше за 20 днів до внесення таких змін. Повідомлення надсилається покупцеві по факсу або рекомендованим листом з повідомленням про отримання і вважається одержаним за умови, якщо воно підписане уповноваженим представником постачальника, і якщо можливо ідентифікувати повідомлення як таке, що надійшло від постачальника. Постачальник має дати покупцеві новий прайс-лист або має відправити його рекомендованим листом з підтвердженням про одержання одразу ж після відправлення повідомлення із змінами цін. Новий прайс-лист набуває чинності за умови підписання його покупцем і заміняє додаток №2 прайс-лист. Постачальник виставляє рахунки за усі поставки за цінами, згідно з діючими на момент здійснення замовлення додатками №2 прайс-лист, а для поставок за листівками Край -за цінами, діючими на момент одержання товарів. (п. 3.6. договору).
Згідно п. 3.3. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. додатку №3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.
Пунктом 1.1. Додатку №3 до договору «Спеціальні умови»передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.
Даний договір, відповідно до п. 8.1., укладений строком до 31 грудня 2006 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.
Оскільки ні позивачем, ні відповідачем у справі не надано суду доказів звернення один до одного з заявами про намір припинення дії договору, в порядку положень п. 8.1. договору, господарський суд дійшов висновку, що договір поставки №1426 був продовжений сторонами і є чинним на момент розгляду справи у господарському суді.
З наявних матеріалів справи, а саме акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2009 року, акту звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2010 року та видаткових накладних №А-26366 від 14.09.2009 року, №А-26520 від 18.09.2009 року, №А-26734 від 28.09.2009 року та №А-27193 від 16.10.2009 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, вбачається, що на виконання умов договору постачальник, позивач у справі, поставив покупцю, відповідачу, товар на загальну суму 16 409,96 грн.
Як стверджує позивач та підтверджується відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків та відзиві на позовну заяву, останній частково розрахувався за отриманий та реалізований товар, а саме сплативши Приватному підприємству «АНАСТАСІЯ Т»14 156,29 грн.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Край»не сплатило позивачу повну вартість поставленого товару у сумі 2 253,67 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті звірки взаєморозрахунків станом на 27.08.2010 року зазначає, що загальна вартість поставленого позивачем і неоплаченого відповідачем товару становить 2 168,58 грн., а не 2 253,67 грн. Господарський суд погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.
Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у прайс-листі (додаток №2), затвердженому сторонами.
З наявної в матеріалах справи копії специфікації до договору, яка була направлена на адресу відповідача листом Приватного підприємства «АНАСТАСІЯ Т»б/н від 20.02.2009 року і підписана як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, судом встановлено, що сторони узгодили, зокрема, ціну на фісташки солоні ТМ Condor 70г*30 ПЕТ (згідно порядкового номеру 23 Специфікації) в розмірі 7,40 грн. без ПДВ за 1 шт. і 8,88 грн. разом з ПДВ та на фісташки солоні ТМ Condor 200г*10 ПЕТ (згідно порядкового номеру 24 Специфікації) в розмірі 20,88 грн. без ПДВ за 1 шт. і 25,06 грн. разом з ПДВ. Однак, як вбачається з копії видаткової накладної №А-27193 від 16.10.2009 року фісташки солоні ТМ Condor 70г були поставлені відповідачу за ціною 9,02 грн. без ПДВ., фісташки солоні ТМ Condor 200г згідно накладної №А-25182 від 31.07.2009 року -за ціною 25,55 грн. без ПДВ.
Проте господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3.6. договору, постачальник (позивач у справі) має право за згодою покупця змінювати перелік товарів, що поставляються, і ціни на них шляхом внесення змін до прайс-листу, повідомивши про це покупця щонайменше за 5 днів до введення таких змін в дію, а якщо товари зазначені у листівках Край -повідомивши про це покупця щонайменше за 20 днів до внесення таких змін. Новий прайс-лист набуває чинності за умови підписання його покупцем і заміняє додаток №2 прайс-лист.
Оскільки позивачем не надано суду доказів надсилання відповідачу і узгодження останнім нового прайс-листа, з визначенням в ньому нових цін на вказаний товар, у відповідності до вимог договору, господарський суд дійшов до висновку, що згідно п. 3.1. договору відповідач у справі зобов'язаний оплатити товар за цінами, які зазначені саме у специфікації від 23.02.2009 року.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини справи та умови договору, господарським судом встановлено, що загальна вартість поставленого позивачем товару становить 16 324,86 грн. та, враховуючи частковий розрахунок відповідачем отриманої продукції, сума неоплаченого товару становить 2 168,57 грн. (16 324,86 грн. - 14 156,29 грн.).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що обов'язок оплати поставленого товару виникає в нього лише після реалізації такого товару та виставлення позивачем рахунків-фактур на його оплату і накладних, але оскільки Приватне підприємство «АНАСТАСІЯ Т»відповідно до п. 1.1. додатку №3 до договору поставки №1426 від 27.04.2006 року рахунків-фактур не виставило, то у відповідача відповідно не виник обов'язок оплати товару.
Проте такі заперечення відповідача господарський суд вважає необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Господарський суд зазначає, що предметом укладеного договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата переданих товарно-матеріальних цінностей формує зміст прав і обов'язків відповідача. Умовами договору (1.1. Додатку №3 до договору «Спеціальні умови») передбачено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. При цьому, господарський суд зазначає, що документами, які підтверджують постачання позивачем товару, тобто виконання ним своїх обов'язків є видаткові накладні наявні в матеріалах справи.
Саме видаткові накладні є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію як про кількість та назву товару, так і про його вартість.
Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки кредитор (позивач) надав повну інформацію необхідну для виконання грошового обов'язку боржником (відповідачем), зокрема, банківські реквізити, повне найменування тощо, та необхідні первинні бухгалтерські документи, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 29.09.2009 року у справі №37/405.
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати реалізованого товару становить 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня.
Крім того, господарський суд також відзначає, що відповідач сам по собі факт поставки позивачем товару не заперечує. Також, як стверджує позивач та підтверджується відповідачем, за період існування взаємовідносин між сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю «Край» оплачувало реалізований товар без виставлення позивачем рахунків-фактур, тим самим відповідач підтверджував, що для здійснення розрахунків з постачальником (позивачем) обов'язковим було надання лише видаткових накладних, а не рахунків-фактур. Окрім зазначеного, у відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України відповідач повинен був, вчинити усі дії необхідні для належного виконання взятого на себе обов'язку, а також для забезпечення загальногосподарського інтересу з урахуванням інтересів і другої сторони, зокрема, надати інформацію позивачу про кількість реалізованого товару, направити лист з проханням надати рахунки-фактури на оплату реалізованого товару, тощо, проте відповідач не надав жодних доказів звернення до позивача з такими листами чи заявами.
З системного аналізу правових норм та обставин справи, господарський суд вважає, що відповідач був зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором та оплатити реалізовану продукцію навіть за відсутності рахунку-фактури.
З поданої відповідачем довідки за результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей вбачаться, що у магазинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»станом на 29.06.2010 року залишилось нереалізованого товару постачальника ПП «АНАСТАСІЯ Т»на суму 1 161,96 грн.
Господарський суд зазначає, що договором передбачено обов'язок оплати тільки реалізованого товару, а тому враховуючи те, що загальна вартість поставленого і неоплаченого товару становить 2 168,57 грн. і відповідно до довідки вартість залишків нереалізованого товару становить 1 161,96 грн., то суд дійшов висновку, що вартість реалізованого і неоплаченого товару становить 1 006,61 грн. (2 168,57 грн. загальна вартість поставленого і неоплаченого товару - 1 161,96 грн. вартість товару, який нереалізований відповідачем).
У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на п. п. 2.14., 3.5. договору, стверджує, що суму основного боргу слід зменшити на суму штрафу за недоліки поставленого товару та на суму, яка підлягає сплаті за надання відповідачем маркетингових послуг, шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак господарський суд відхиляє такі твердження відповідача з наступних підстав.
Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. При цьому господарський суд зазначає, що така заява повинна вчинятись у письмовій формі та містити назву документа (форму), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, підписи відповідальних осіб та інші дані (такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.09.2010 року у справі №37/300). Однак з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на зарахування зустрічних однорідних вимог лише у відзиві на позовну заяву, жодних доказів, які підтверджували б існування заборгованості позивача перед відповідачем, останнім суду не надано, також не надано і самої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, з якою відповідач звертався до відповідача. Таким чином, господарський суд відхиляє твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Беручи до уваги те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за реалізовані товари повністю не розрахувався, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 1 006,61 грн. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1 247,06 грн. основного боргу суд відмовляє.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого та реалізованого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.8. договору сторонами визначено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підставі умов договору та вимог чинного законодавства позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 230,37 грн.
Господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також те, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість реалізованого товару протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, а також, враховуючи дату останньої поставки позивачем товару, господарський суд здійснив перерахунок суми пені на суму боргу 1 006,61 грн. за період з 31.10.2009 року по 30.04.2010 року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») і дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 102,89 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 127,48 грн. пені суд відмовляє.
Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 119,22 грн. та 3% річних -33,81 грн.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.
Здійснивши власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу 1 006,61 грн. за період прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58,38 грн. інфляційних втрат та 17,62 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні 60,84 грн. інфляційних втрат та 16,19 грн. 3% річних, суд відмовляє.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 1 185,50 грн., з яких 1 006,61 грн. сума основного боргу, 102,89 грн. пеня, 58,38 грн. інфляційні втрати та 17,62 грн. 3 % річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1 247,06 грн. основного боргу, 127,48 грн. пені, 60,84 грн. інфляційних втрат та 16,19 грн. 3% річних, суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край»(09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, Хутір Ордаша, буд. 19, код ЄДРПОУ 30222493) на користь Приватного підприємства «АНАСТАСІЯ Т»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, к. 252, код ЄДРПОУ 30404955) 1 006 (одну тисячу шість) грн. 61 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 89 коп. пені, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 17 (сімнадцять) грн. 62 коп. 3% річних та судові витрати: 45 (сорок п'ять) грн. 85 коп. державного мита і 106 (сто шість) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В.М.
Рішення підписане 17.09.2010 року