01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"10" серпня 2010 р. Справа № 22/126-10
За позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”
в особі Київської обласної філії ВАТ “Укртелеком”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Рубі Роз Агрікол КО., ЛТД”,
Київська обл., с. Морозівка
про стягнення 2471,36 грн.
Суддя Третьякова О.О.
Представники сторін:
позивача - Самокиш Л.В., довіреність №103 від 26 січня 2010 року
відповідача - не з'явився
Обставини справи :
До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Рубі Роз Агрікол КО., ЛТД” (далі - Відповідач) про стягнення 2471,36 грн., що складає 2245,52 грн. основного боргу, 81,23 грн. пені, 29,46 грн. 3% річних та 115,14 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року порушено провадження у справі № 22/126-10 та призначено її до розгляду на 14 липня 2010 року об 11:45 год.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 14 липня 2010 року та 28 липня 2010 року Відповідача та необхідністю витребування нових доказів ухвалами господарського суду Київської області від 14 липня 2010 року та 28 липня 2010 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 28 липня 2010 року та 10 серпня 2010 року.
Позивач в судовому засідання 10 серпня 2010 року подав пояснення б/н б/д щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.
Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103224221871 від 01 липня 2010 року, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд
встановив:
Між Позивачем та Відповідачем 28 вересня 2001 року укладено Типовий Договір №70025100 про надання послуг електрозв'язку (далі -Договір), відповідно до умов якого підприємство зв'язку (Позивач) надає споживачу (Відповідачу) послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2 (розділ 1 Договору).
Згідно пункту 4.3 Договору Відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги; розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.
Як зазначено в пункті 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач за період з вересня 2009 року по березень 2010 року включно надав Відповідачу послуги в загальній сумі 7740,31 грн., що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 51-57).
Відповідач в порушення договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплату послуг своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2245,52 грн., що Відповідачем належним чином не заперечено та не спростовано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначено в пункті 5 частини 1 статті 33 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 року № 1280-ІV, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України
В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 2245,52 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2245,52 грн. основного боргу за телекомунікаційні послуги є правомірною та обґрунтованою.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором, Позивачем нарахована пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за наступні періоди: з 20 жовтня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 2260,06 грн. заборгованості в сумі 24,41 грн., з 20 листопада 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1980,06 грн. заборгованості в сумі 21,69 грн., з 20 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1254,67 грн. заборгованості в сумі 3,17 грн., з 20 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 1586,51 грн. заборгованості в сумі 44,55 грн., з 20 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року на 231,16 грн. заборгованості в сумі 4,48 грн., з 20 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 216,13 грн. заборгованості в сумі 2,49 грн., з 20 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 211,72 грн. заборгованості в сумі 0,59 грн., всього в сумі 101,38 грн.
Позивач, враховуючи часткову оплату Відповідачем 29 грудня 2009 року пені в сумі 20,15 грн., заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 81,23 грн.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»від 18.11.2003р. № 1280-IV у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Як встановлено пунктом 5.8. Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі одного відсотка від затриманих платежів, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи кінцеві строки виконання зобов'язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації»та частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок пені за наступні періоди:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2260.0621.10.2009 - 23.11.20093410.2500 %0.028 %21.58
280.0021.11.2009 - 29.12.20093910.2500 %0.028 %*3.07
1980.0621.11.2009 - 29.12.20093910.2500 %0.028 %*21.69
1254.6721.12.2009 - 29.12.2009910.2500 %0.028 %*3.17
1586.5121.01.2010 - 30.04.201010010.2500 %0.028 %*44.56
231.1621.02.2010 - 30.04.20106910.2500 %0.028 %*4.48
216.1321.03.2010 - 30.04.20104110.2500 %0.028 %*2.49
211.7221.04.2010 - 30.04.20101010.2500 %0.028 %*0.60
Оскільки вірна сума пені за вищевказані періоди, за розрахунком суду, з урахуванням заявленої Позивачем сплати Відповідачем пені в сумі 20,15 грн., становить 81,49 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 81,23 грн. пені підлягає задоволенню.
Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 29,46 грн. 3% річних та 115,14 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 20 жовтня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 2260,06 грн. заборгованості в сумі 7,14 грн., з 20 листопада 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1980,06 грн. заборгованості в сумі 6,35 грн., з 20 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1254,67 грн. заборгованості в сумі 0,93 грн., з 20 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 1586,51 грн. заборгованості в сумі 13,04 грн., з 20 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року на 231,16 грн. заборгованості в сумі 1,10 грн., з 20 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 216,13 грн. заборгованості в сумі 0,73 грн., з 20 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 211,72 грн. заборгованості в сумі 0,17 грн. Всього в сумі 29,46 грн.
Враховуючи кінцеві строки виконання зобов'язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок (а.с. 66-70), період нарахування 3% річних, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд здійснив розрахунок 3% річних за наступні періоди:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
2260.0621.10.2009 - 23.11.2009313 %6.32
280.0021.11.2009 - 29.12.2009393 %0.90
1980.0621.11.2009 - 29.12.2009393 %6.35
1254.6721.12.2009 - 29.12.200993 %0.93
1586.5121.01.2010 - 30.04.20101003 %13.04
231.1621.02.2010 - 30.04.2010693 %1.31
216.1321.03.2010 - 30.04.2010413 %0.73
211.7221.04.2010 - 30.04.2010103 %0.17
Оскільки вірна сума 3% річних за вищевказані періоди, за розрахунком суду, становить 29,75 грн., а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 29,46 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Інфляційні втрати нараховані Позивачем за наступні періоди: з 20 жовтня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 2260,06 грн. заборгованості в сумі 29,35 грн., з 20 листопада 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1980,06 грн. заборгованості в сумі 23,93 грн., з 20 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року на 1254,67 грн. заборгованості в сумі 3,28 грн., з 20 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 1586,51 грн. заборгованості в сумі 54,56 грн., з 20 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року на 231,51 грн. заборгованості в сумі 3,34 грн., з 20 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 216,13 грн. заборгованості в сумі 0,69 грн., з 20 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року на 211,72 грн. заборгованості в сумі 0,00грн. Всього в сумі 115,14 грн.
Враховуючи кінцеві строки виконання зобов'язання по оплаті телекомунікаційних послуг за Договором по кожному рахунку, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок (а.с. 66-70), період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?
21.10.2009 - 23.11.20092260.061.01124.862284.92
21.10.2009 - 23.11.2009280.001.0113.08283.08
21.11.2009 - 29.12.20091980.061.00917.821997.88
21.11.2009 - 29.12.20091254.671.00911.291265.96
21.01.2010 - 30.04.20101586.511.02539.661626.17
21.02.2010 - 30.04.2010231.161.0061.39232.55
21.03.2010 - 30.04.2010216.130.997-0.65215.48
21.04.2010 - 30.04.2010211.721.0000.00211.72
Оскільки вірна сума інфляційних втрат за вищевказані періоди, за розрахунком суду, становить 97,45 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 115,14 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 97,45 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2245,52 грн. основного боргу, 81,23 грн. пені, 29,46 грн. 3 % річних та 97,45 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Рубі Роз Агрікол КО., ЛТД” (07526, Київська обл., Баришівський р-н, с. Морозівка, вул. Садова, б. 9, код 30467889) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код 21560766) в особі Київської обласної філії відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, б. 6, код 01184901) 2245,52 грн. (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) основного боргу; 81,23 грн. (вісімдесят одну гривню двадцять три копійки) пені; 29,46 грн. (двадцять дев'ять гривень сорок шість копійок) 3% річних; 97,45 грн. (дев'яносто сім гривень сорок п'ять копійок) інфляційних втрат; 101,27 грн. (сто одну гривню двадцять сім копійок) державного мита; 234,31 грн. (двісті тридцять чотири гривні тридцять одну копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В інших вимогах в позові відмовити.
4. Копію рішення надіслати сторонам.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.
Суддя Третьякова О.О.
Повне рішення складено «20»вересня 2010 року.