01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" липня 2010 р. Справа № 14/053-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Овдієнко І. Ф. (довіреність б/н від 14.04.2010 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Фастів
до Приватного підприємства „Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського”, м. Фастів
про зобов'язання укласти договір
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського” про зобов'язання укласти договір.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що він з 1995 року здійснює торгівельну діяльність на Фастівському вечірньому ринку, власником якого є відповідач, систематично здійснює оплату послуг ринку та ринкового збору. В серпні 2007 р. з дозволу адміністрації ринку позивач встановив на торгівельній площадці № 147 торгівельну споруду -контейнер.
07.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору оренди торгівельного місця № 147 площею 4 кв.м. Однак, заява була проігнорована відповідачем, в укладенні договору ним було відмовлено позивачу.
У зв'язку із чим, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір оренди торгівельної площадки № 147 площею 4 кв.м. на Вечірньому ринку м. Фастів за типовою формою, затвердженою Постановою Кабінетом Міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в мовах фінансово-економічної кризи”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2010 р. порушено провадження у справі № 14/053-10 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПП „ Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського” про зобов'язання укласти договір і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.04.2010 р.
14.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.05.2010 р.
12.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.06.2010 р.
04.06.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.06.2010 р.
18.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.06.2010 р.
30.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.07.2010 р.
14.07.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 16.07.2010 р.
15.07.2010 р. ПП „Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського” (відповідач по справі) до прийняття рішення у справі № 14/053-10 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання припинити незаконну торгівельну діяльність та зобов'язання звільнити торгівельне місце.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2010 р. повернуто ПП „Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського” зустрічну позовну заяву б/н від 15.07.2010 р. та додані до неї матеріали без розгляду
16.07.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомив.
За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Позивач у 2008 році здійснював торгівельну діяльність на Вечірньому ринку м. Фастів, що належить відповідачу, про що йому було видано абономентний талон про право на зайняття торгового місця № 2.112.
Також за період з 20.08.2009 р. по липень 2010 р. позивач перераховував на користь відповідача грошові кошти в якості оплати ринкового збору, що підтверджується фіскальними чеками, наявними у матеріалах справи.
07.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача із листом б/н від 07.09.2009 р., у якому він запропонував відповідачу укласти з ним договір оренди торгівельної площі № 147 площею 4 кв.м., на якій встановлена металева конструкція, так як він постійно сплачує ринковий збір протягом 14 років. Також позивач у листі зазначив, що при визначенні умов оплати за оренду торгівельної площі запропонував врахувати Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продоольчих та непродовольчих товарів, затверджений Наказом Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 638/109 від 30.06.2009 р. Факт направлення позивачем листа б/н від 07.09.2009 р. відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3973 від 07.09.2009 р. про відправлення цінного листа № 0850000249738 і описом вкладення до нього від 07.09.2009 р.
Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології і сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 р. „Про затвердження Правил торгівлі на ринках” ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Пунктом 4 цього ж наказу передбачено, що торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності.
Згідно п. 13 цього ж наказу торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Пунктом 20 цього ж наказу передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи” затверджено примірний договір оренди торговельного місця та рекомендовано суб'єктам господарювання, які надають в оренду торговельні місця на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, укладати відповідні договори з орендарями.
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 868 від 29.07.2009 р. „Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків” у положенні під терміном „ринок” розуміється об'єкт торгівлі, на території якого суб'єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об'єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.
Пунктом 4 цієї ж постанови передбачено, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи”.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із укладенням договорів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України і іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Частиною 4 ст. 179 цього ж кодексу передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 181 цього ж кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 184 цього ж кодексу передбачено, що при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надавав відповідачу проект договору оренди торгівельного місця на ринку із всіма визначеними зі свої сторони його істотними умовами. Такий проект договору не був наданий позивачем суду і в процесі розгляду даного спору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що укладення договору оренди торгівельного місця на ринку лише із визначенням його предмету не відповідає вимогам чинного законодавства України. Сторонами не було дотримано вимог ст.ст. 181, 184 Господарсього кодексу України щодо порядку укладення господарських договорів та не було узгоджено всіх істотних умов договору оренди торгівельного місця на ринку.
Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем не було надано суду належних доказів, що б підтверджували всі обставини, на які позивач посилається у своєму позові як на підставу своїх позовних вимог, а саме підтвердження здійснення ним торгівельної діяльності на ринку з 1995 року та здійснення ним торгівельної діяльності на ринку та сплату ринкового збору на ринку за тридцять і більше днів до моменту його звернення до відповідача із листом б/н від 07.09.2009 р. та інші обставини, що б в свою чергу підтверджувало виникнення у відповідача обов'язку по укладенню договору оренди торгівельного місця на ринку.
За таких обставин, суд вважає, що недоведеними є всі обставини, на які позивач посилається у своєму позові як на підставу своїх позовних вимог, що сторонами не було дотримано вимог ст.ст. 181, 184 Господарсього кодексу України щодо порядку укладення господарських договорів та не було узгоджено всіх істотних умов договору оренди торгівельного місця на ринку, і відповідно позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди торгівельної площадки № 147 площею 4 кв.м. на Вечірньому ринку м. Фастів за типовою формою, затвердженою Постановою Кабінетом Міністрів України № 278 від 05.03.2009 р. „Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в мовах фінансово-економічної кризи”, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
17 вересня 2010 р.