Справа №567/1039/24
Провадження №1-кп/567/121/24
16.07.2024 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, -
встановив:
В провадженні Острозького районного суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.
Ухвалою слідчого судді Острозького районного суду від 18.04.2024 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з утриманням в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор", з визначенням розміру застави в межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року запобіжний захід щодо ОСОБА_5 було продовжено строком на 60 днів.
04.07.2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 , так як попередній строк обрання запобіжного заходу завершується, а кримінальне провадження на даний час перебуває на розгляді у суді.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, та в подальшому при його продовженні, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, а застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе забезпечити його належної поведінки та запобігти вищевказаним ризикам.
Посилається на те, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків, за місцем проживання його нічого не утримує, вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та в разі доведення вини ОСОБА_5 , йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Окрім того вказує, що існує ризик впливу з боку обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_5 може встановити особу під псевдонімом « ОСОБА_6 », яка діяла під контролем правоохоронних органів (конфіденційно співпрацювала), та щодо якої відповідно до ст.15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» здійснюються заходи безпеки, з метою вмовляння та схиляння її до дачі інших показань у кримінальному провадженні, а також впливати на іншого свідка - ОСОБА_7 , яка спільно проживає з обвинуваченим.
Також посилається на те, що ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема, передбачені ст.ст.309, 307 КК України, оскільки обвинувачується в тому, що 11.04.2024 р. та 16.04.2024 р. здійснив збут особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» неподалік свого житлового будинку, в досить короткий проміжок часу, а тому, якщо до нього буде застосований запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі, останній зможе продовжити свою злочинну діяльність, в тому числі не покидаючи своє місце проживання, за умови обрання йому менш суворого запобіжного заходу, такого як домашній арешт, у зв'язку з чим наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховування від суду, незаконного впливу на свідків, ухилення від виконання процесуальних обов'язків, просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 подав суду клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на особисте зобов'язання, посилаючись на відсутність на його думку на даний час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та вказуючи на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, просить змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_5 з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Одночасно зазначає, що обвинувачений є військовослужбовцем, проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та бажає і надалі виконувати свій конституційний обов'язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України в складі ЗСУ, що, на його думку, також є підставою для зміни запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав своє клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 з підстав, викладених у ньому, та просив продовжити застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Водночас просив відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання, та в обґрунтування своїх заперечень проти клопотання захисника обвинуваченого зазначив, що доводи сторони захисту про відсутність ризиків є необґрунтованими та будь-якими доказами не підтверджені.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається на розсуд суду, разом з тим підтримав клопотання свого захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 вважає, що клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, наявність ризиків є недоведеною, а тяжкість злочину може бути достатньо підставою для тримання під вартою лише на початку подання відповідних доводів. Вважає, що з перебігом досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зменшуються ризики, які стали підставою для взяття обвинуваченого під варту на початковій стадії розслідування. Одночасно вказує, що ОСОБА_5 має намір проходити військову службу в складі ЗСУ, однак наявність запобіжного заходу перешкоджає йому у цьому.
Суд, дослідивши доводи, наведені прокурором в обґрунтування продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також доводи захисника, наведені в обґрунтування зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши всі обставини відповідно до вимог ст.ст.177-178 КПК України відносно особи обвинуваченого, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 18.04.2024 року щодо ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з утриманням в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" з визначенням розміру застави в межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, було взято до уваги те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та наявні ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
При обранні забіжного заходу у виді тримання під вартою та в подальшому при його продовженні були враховані наявність ризиків, передбачених пп.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений буде переховуватись від суду та не буде виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому зважаючи, що ОСОБА_5 не має міцних родинних та соціальних зв'язків та за відсутності обставин, які можуть утримувати його за місцем проживання, з метою уникнення відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинення яких йому ставиться у провину, він може покинути межі міста Острог та Острозької територіальної громади та ухилитися від суду.
Водночас тяжкість покарання не визначається як обов'язкова підстава для застосування запобіжного заходу. Разом з тим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Окрім того суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у випадку обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі, останній може встановити особу, яка діяла під контролем правоохоронних органів, щодо якої відповідно до ст.15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» здійснюються заходи безпеки, з метою вмовляння та схиляння її до дачі інших показань у кримінальному провадженні, а також впливати на свідка ОСОБА_7 , з якою спільно проживає,з метою її схиляння до дачі неправдивих свідчень.
Окрім того, станом на даний час у кримінальному провадженні, яке перебуває у провадженні суду, свідки по суті ще не допитані. При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду - безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать, що станом на сьогоднішній день не встановлено, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.
Водночас прокурором доведено, що ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема, передбачене ст.ст.309, 307 КК України, оскільки обвинувачується в тому, що 11.04.2024 та 16.04.2024, в досить короткий проміжок часу, здійснив збут особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», неподалік свого житлового будинку, а тому, якщо до нього буде застосований запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, останній зможе продовжити свою злочинну діяльність, в тому числі не покидаючи своє місце проживання, за умови обрання йому менш суворого запобіжного заходу, такого як домашній арешт, у зв'язку з чим наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , зокрема, те, що вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України карається позбавленням волі на строк від 6 до 10 років, відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, а також бере до уваги відомості про його особу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і обрання йому іншого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки він не буде переховуватися від суду та буде виконувати покладені на нього обов'язки, та впливати на свідків злочину, жодними доказами не підтверджена. Будь-яких нових обставин, що свідчать про відсутність встановлених ризиків, стороною захисту не наведено.
З приводу доводів захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв'язку з наміром обвинуваченого проходити військову службу під час мобілізації у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту положень параграфу 1 глави 18 КПК України, питання про застосування, зміну або продовження запобіжного заходу, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності кримінального провадження, судом вирішується виключно на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента №69/2022 від 24.02.2022 року оголошено загальну мобілізацію.
Порушуючи перед судом питання про зміну запобіжного заходу, захисник обвинуваченого посилається на зміну, на його думку, обставин, які враховувалися при застосуванні запобіжного заходу у зв'язку з наявністю у обвинуваченого наміру брати участь у захисті незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з тим, захисником не надано доказів, що обвинувачений являється військовослужбовцем станом на даний час.
Також, ймовірне проходження обвинуваченим військової служби за мобілізацією не свідчить про те, що перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, або ж, що кримінальне провадження відносно нього не підлягає розгляду в подальшому.
Окремо суд зазначає, що частиною 1 ст.616 КПК України визначено порядок звернення обвинуваченого з таким клопотанням, згідно якої у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Цією ж нормою визначені вимоги до клопотання прокурора, строк та порядок розгляду такого клопотання судом або слідчим суддею (залежно від стадії кримінального провадження), а також дії підозрюваного (обвинуваченого) у разі скасування щодо нього запобіжного заходу.
Таким чином, як слідує з приписів ч.4 ст.616 КПК України позитивне реагування прокурора на звернення обвинуваченого про ініціювання перед судом клопотання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, є виключно правом прокурора, тобто належить до повноважень, які реалізуються прокурором у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин.
Разом з тим, клопотання про зміну запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації подано захисником обвинуваченого всупереч порядку, визначеному положеннями ст.616 КПК України.
Отже, законодавством визначено процесуальний порядок подання такого клопотання, який захисником обвинуваченого дотримано не було.
Окрім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.309 КК України, а відтак відповідно до положень вказаної статті не відноситься до осіб, які мають право ініціювати дане клопотання.
Відповідно до ст.ст.7, 26 КПК України однією із засад кримінального провадження є диспозитивність.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Обвинувачений не є суб'єктом звернення, визначеним в ч.1 ст. 616 КПК України,та не є особою, яка входить до кола осіб, які визначені ст.616 КПК України, що може ініціювати питання про скасування запобіжного заходу в порядку визначеному цією статтею.
Отже, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 в судовому засіданні не встановлено, а відтак клопотання захисника задоволенню не підлягає.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та станом на даний час не встановлено, що застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.
Враховуючи наведене, з метою недопущення впливу на хід судового розгляду та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд вбачає фактичні та правові підстави для продовження застосування запобіжного заходу.
Також суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, який зазначив, що «продовження тримання під вартою може бути виправдано за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості». Суспільний інтерес полягає в тому, щоб кожна особа, причетна до вчинення кримінального правопорушення, була притягнута до відповідальності в міру своєї вини, а також щоб мало місце забезпечення швидкого судового розгляду і виконання обвинуваченим усіх покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому суд вважає, що запобіжний захід обраний обвинуваченому відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, підстави для продовження вказаного запобіжного заходу не відпали, та приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою.
Аналізуючи при цьому в сукупності всі обставини справи, передбачені ст.178 КПК України з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, приходить до висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 слід продовжити та вважає, що обраний запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виключає собою можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу, зокрема особистого зобов'язання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372 КПК України, -
ухвалив:
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити застосування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з подальшим його утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 19 год. 48 хв. 14 вересня 2024 року включно.
Залишити відносно ОСОБА_5 можливість внесення застави на умовах та в розмірі визначених ухвалою слідчого судді Острозького районного суду Рівненської області від 18.04.2024 року в межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 107360 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, банк отримувача ДКСУ м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати на виклики до слідчого, прокурора та суду, не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити строком 60 днів.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю та обвинуваченому вимоги, передбачені ч.8 ст.182 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з дня отримання ним копії ухвали.
Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.
Повний текст ухвали суду оголошено 18.07.2024 року о 12 год.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1