01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"11" квітня 2007 р. Справа № 13/131-07
За позовом Бориспільського районного споживчого товариства, м. Бориспіль
до Бориспільського міського споживчого товариства, м. Бориспіль
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія „Київінвестбуд”, м. Київ
про стягнення 779964 грн.
Суддя С.Ю. Наріжний
Представники:
від позивача не з'явився;
від відповідача Ситенок О.Д. - довіреність;
від третьої соби Прудкий В.І. -довіреність;
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільського районного споживчого товариства (далі -позивач) до Бориспільського міського споживчого товариства (далі -відповідач) за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія „Київінвестбуд” про стягнення 779964 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач незаконно відчужив майно позивача на користь третьої особи, у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки в розмірі вартості такого майна.
27.03.2007 р. відповідач надав суду відзив на позов згідно якого позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у відзиві.
Представник позивача в судове засідання 11.04.2007 р. не з'явився, хоча був належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи в попередньому судовому засіданні 02.04.2007 р.
11.04.2007 р. після закінчення судового розгляду справи о 11.00 до суду надійшла телеграма від позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю представників позивача з'явитись в судове засідання.
В судовому засіданні 02.04.2007 р. оголошувалась перерва до 11.04.2007 р. на 09-40 про що сторони були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до Постанови правління Бориспільського РайСТ від 28.04.2004р. за № 18 про передачу майна, Бориспільському МСТ на баланс було передано спірне майно, а саме будівлі Автотранспортного підприємства, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 28 (далі -майно).
Як стверджує позивач в подальшому, Правління Бориспільського МСТ використало вищезазначене майно не за призначенням, не розширило своєї господарської діяльності і перевищивши свої повноваження 30.11.2005р. незаконно відчужило майно АТП Бориспільського РайСТ на користь третьої особи.
Так, 30.11.2005 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою компанією "Київінвестбуд" було укладено договір про відшкодування вартості нерухомого майна в результаті його знесення. Відповідно до п. 1 договору предметом договору є вирішення питання по відшкодуванню вартості нерухомого майна, що підлягає знесенню а саме: будівель Автотранспортного підприємства (Київський шлях, 28), що підлягають знесенню у зв'язку з виділенням земельної ділянки під будівництво багатоповерхового житлового будинку, відповідно до рішення Бориспільської міської ради Київської області від 03.11.2005р .
Відповідно до п. 3.1 сума збитків за цим договором, що підлягає відшкодуванню третьою особою на користь відповідача складає 779964 грн.
Позивач вважає, що дії відповідача по укладання такого договору грубо порушують діюче законодавство, оскільки по-перше, відповідач порушив п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію", так як до компетенції Бориспільського МСТ не входить право розпоряджатися майном Бориспільського РайСТ.
По-друге, відповідач порушив п. 3.2.7. Договору від 17.05.2005р., що був укладений між Бориспільським МСТ та Бориспільським РайСТ про делегування повноважень та виконання окремих функцій, де чітко зазначається, що майнові питання, які пов'язані з продажем, списанням, обміном, вирішуються Бориспільським МСТ за письмовим погодженням з правлінням РайСТ, проте, такого звернення та погодження не було, а фактично, враховуючи умови Договору про відшкодування вартості нерухомого майна в результаті його знесення від 31 грудня 2005 року та Акту прийому-передачі до цього договору Бориспільським МСТ було відчужено майно Бориспільського РайСТ.
По-третє, відповідач порушив ч. 1 ст. 47 Статуту МСТ (зареєстровано Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської Ради народних депутатів від 10 січня 1995р. за №4, реєстр. №01702081), оскільки в даній нормі йдеться про те, що питання щодо передання права володіння, користування та розпорядження майном повинно бути обов'язково погоджено правлінням споживчого товариства з правлінням райспоживспілки, до складу якої воно входить.
В зв'язку із зазначеним саме з вини відповідача позивачу спричинені збитки у розмірі вартості незаконно відчуженого майна в розмірі 779664 грн., які відповідач і повинен відшкодувати позивачу.
Проте, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Позивач стверджує, що відповідач розпорядився майном, яке належить на праві власності позивачу, проте останній не наводить суду належних і допустимих доказів наявності такого права, зокрема позивачем на надано жодного правовстановлюючого документу, що підтверджує наявність у нього права власності на спірне нерухоме майно.
У свою чергу, як вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.12.2004 р. виданого Бориспільською міською радою та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Бориспільського міського бюро технічної інвентаризації №5874199 від 16.12.2004 р. саме відповідачу на праві колективної власності належать будівлі АТП, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 28.
Відповідно до ч. 2 ст. 144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до cт. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України та статтею 4 Закону України „Про власність” передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Таким чином судом встановлено, що на моменту укладання між відповідачем та третьою особою договору про відшкодування вартості нерухомого майна в результаті його знесення від 30.11.2005 р. власником спірного майна був саме відповідач, що виключає можливість порушення відповідачем права власності позивача та п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію».
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Позивачем не надано суду доказів та не доведено обставинами справи, що спірне майно, яке було відчужено відповідачем на користь третьої особи на час укладання договору належало саме Бориспільському районному споживчому товариству, а отже і вимога позивача про відшкодування збитків в розмірі 779964 грн. за майно, яке йому не належить є неправомірною та необґрунтованою.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.