ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/31316.09.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району м.Києва
про стягнення заборгованості - 3 850 585,61грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Ромась Д.М.- довіреність №182 від 01.07.2010; Нікітенко М.І.- довіреність №203, від 01.07.2010, Власенко В.В.- довіреність №259 від 01.09.2010;
від відповідача: Карпічка В.Л.- довіреність №1670 від 11.11.2009
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району м.Києва про стягнення заборгованості - 3 850 585,61грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 06717/2-12 від 12.05.1999р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 3 612 420,64 грн. за період з 01.12.2009 по 01.04.2010.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 612 420,64 грн. - основного боргу, 135 724,88 грн. - інфляційних втрат, 13 077,46 грн. - 3% річних, 89 362,64 грн. - пені, 25 500, 00 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 11.06.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.06.2010.
25.06.2010 представником відповідача, в судовому засіданні, усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Судом оголошувалась перерва до 09.07.2010.
09.07.2010 за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено на 09.09.2010.
09.09.2010 розгляд справи не відбувся у зв'язку з хворобою судді Якименко М.М., у зв'язку з чим розгляд справи було призначено на 16.09.2010.
16.09.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача визнав наявність боргу перед позивачем у розмірі 268 817, 17 грн., в решті позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що позивач безпідставно враховує в суму основного боргу різницю в тарифах на теплову енергію.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
12 травня 1999 р. між позивачем, як правонаступником Державного комунального об'єднання “Київводоканал” та відповідачем, як правонаступником Державного комунального управління житлового господарства Мінського району м. Києва укладено договір № 6717/2-12 на послуги водопостачання та водовідведення.
Факт правонаступництва відповідачем всіх прав та обов'язків Державного комунального управління житлового господарства Мінського району м. Києва встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 25 лютого 2008 р. у справі № 22/103-6/564.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Кількість поданої води згідно п.п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.
Кількість стічних вод згідно п. 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.6 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до розділу 5 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Пункт 3.7 Договору передбачає порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди відповідача з кількістю або вартості отриманих послуг. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем, відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.
Судом встановлено, що відповідач в порушення п 3.7. Договору, у встановлені Договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.
Позивач послуги згідно умов Договору виконав в повному обсязі в період з 01.12.2009 по 01.04.2010, надавши відповідачу послуг на суму 18 019 800,45 грн., що підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 612 420,64 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.
Заперечення відповідача, що різниця між розміром позовних вимог позивача та заборгованістю, яку визнає відповідач складає різниця в тарифах, яку повинна відшкодовувати позивачу Київська міська державна адміністрація спростовуються наступним.
Згідно ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Орган, який затвердив тарифи на комунальні послуги, що є нижчими від рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (далі - різниця в тарифах) зобов'язаний відшкодовувати виробникам цих послуг різницю в тарифах.
Посилання відповідача на ст. 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", яким передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення на погашення різниці в тарифах є безпідставними, оскільки законодавець визначає поняття різниця в тарифах як різницю між економічно обґрунтованими витратами на виробництво (надання) послуг та затвердженими тарифами на послуги з водопостачання та водовідведення. (Закон України "Про ціни та ціноутворення", Постанова КМУ від 05.03.2009р №193).
Таким чином, відмова відповідача від оплати існуючої заборгованості за отриманні ним послуги з водокористування та посилання на Постанову КМУ №193 від 05.03.2009 року є безпідставними.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 135 724,88 грн. - інфляційних втрат та 13 077,46 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 89 362,64 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
В пункті 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 89 362,64 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Служба замовника житлово-комунальних послуг” Оболонського району м. Києва (04213, м. Київ, вул. Г.Сталінграду, 57, код ЄДРПОУ 05757498) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) -3 612 420 (три мільйони шістсот дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 64 коп. - основного боргу, 135 724 (сто тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 13 077 (тринадцять тисяч сімдесят сім) грн. 46 коп. - 3% річних, 89 362 (вісімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 71 коп. - пені, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко