ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/40813.09.10
За позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах
держави в особі Міністерства оборони України
до державного підприємства "Київський державний науково-дослідний
інститут гідроприладів"
про стягнення 129 868,01 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від прокуратури Лесько Г.Є. (дов. від 11.01.2010 №20)
Від позивача Шутов О.О. (дов. від 08.02.2010 № 220/177/д)
Від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 13.09.2010 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства "Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів" про стягнення 129 686,01грн. заборгованості за договором про надання послуг № 1/889/ВП-2006 від 31.01.2006.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2010 порушено провадження у справі № 50/408 та призначено її до розгляду на 19.07.2010.
В судове засідання 19.07.2010 з'явилися представники прокуратури та позивача, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 13.09.2010.
В судове засідання 13.09.2010 прибули представники прокуратури і позивача, надали докази та дали пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач в судове засідання і вдруге не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів. Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Так, згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України»- Збройні Сили України - це військова державна структура (військове формування), на яку відповідно до Конституції України повкладаються оборона України, захист її суверенітету. територіальної цілісності і недоторканності.
Міністерство оборони України, відповідно до статті 3 зазначеного Закону та пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1080 та 5 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та, зокрема, військові представництва.
Згідно пунктів 5, 8, 13 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107, військові представництва Міністерства оборони України, є підрозділами Міноборони України основними завданням яких є, зокрема контроль якості продукції оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів і технічної документації; приймання від підприємств продукції оборонного призначення згідно з умовами відповідних контрактів (договорів) і контроль за виконанням умов постачання цієї продукції споживачам. Послуги з контролю якості та приймання продукції оборонного призначення військовими представництвами для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності надаються на договірній основі. Кошти, що надходять від надання зазначених послуг, зараховуються в дохід державного бюджету і використовуються відповідно до чинного законодавства.
Відтак шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України невиконанням грошових зобов'язань замовниками послуг з контролю якості та прийманням продукції оборонного призначення, є безпосередньо шкода інтересам держави.
Судом встановлено, що 31.01.2006 між Міністерством Оборони Україна (далі - позивач, виконавець за договором) та державним підприємством "Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів" (далі-відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг № 1/889/ВП-2006 (із змінами та доповненнями).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг, чим порушив норми чинного законодавства України та укладеного договору.
Відповідно до п.п. 1.1. та 1.2. договору, виконавець приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення підпорядкованим йому військовим представництвом № 818 (далі - представництво) надання замовнику послуг з контролю якості продукції згідно з переліком продукції (додаток № 1 до договору, далі - перелік продукції) та її приймання (виконання робіт) відповідно до вимог технічного завдання та конструкторської документації, а замовник зобов'язався оплатити виконавцю надані послуги з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт) відповідно до умов договору.
Сторони погодили, що за надані послуги замовник перераховує на рахунок Міністерства оборони України 1 % (один відсоток) від вартості продукції (виконання робіт), яка підлягає контролю згідно Переліку продукції, що становить на момент укладання договору 101 000,00 грн. без податку на додану вартість (п. 3.1. договору).
Згідно п. 3.2. договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2009 до договору, розрахунки за надані послуги здійснюються замовником у національній валюті України - гривнях, у 30-ти денний термін після затвердження сторонами акту про надання послуг з контролю якості та прийняття продукції (виконання робіт).
Відповідно до умов п. 10.3. договору, виконання обов'язків з боку виконавця вважається здійснення контролю якості, приймання представництвом продукції та складання акту про надання послуг з контролю якості та приймання продукції (виконання робіт).
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач, відповідно до акту про надання послуг з контролю якості та прийняття продукції (виконання робіт) від 10.12.2009 надав відповідачеві послуги згідно умов договору на загальну суму 101 000,00 грн. Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг.
Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором про надання послуг № 1/889/ВП-2006 від 31.01.2006 становить 101 000,00 грн., що підтверджується крім іншого наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 13.01.2010, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних господарюючих суб'єктів.
Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. А також в силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором про надання послуг № 1/889/ВП-2006 від 31.01.2006 в сумі 101 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 101 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 15 756,00 грн. та штраф в розмірі 7 070,00 за період прострочення вказаний в розрахунку.
Відповідно до умов п. 4.2. договору, за порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Замовника стягується додатково штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Дії відповідача є порушенням вимог договору (п.3.2.), тому є підстави для застосування до нього правових наслідків відповідно до норм Господарського та Цивільного кодексів України, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за період прострочення, вказані в розрахунку позивача, є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом сплати пені в розмірі 15 756,00 грн. та штрафу в розмірі 7 070,00 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором прокурор просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов'язані з інфляцією в сумі 4 747,00 грн. та 3% річних в розмірі 1 295,01 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 101 000,00 грн. суд погоджується з розрахунком суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 4 747,00 грн., з розрахунком 3% річних у розмірі 1 295,01 грн., пені в розмірі 15 756,00грн. та штрафу в розмірі 7 070,00 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за договором № 4 від 03.03.2009 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 14310098) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) основний борг в сумі 101 000 (сто одна тисяча)грн. 00 коп., пеню у сумі 15 756 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., штраф в розмірі 7 070 (сім тисяч сімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 1 295 (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн. 01 коп. та індекс інфляції в сумі 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 00 коп.
3. Стягнути з державного підприємства "Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; код ЄДРПОУ 14310098) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 1 298 (одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн. 68 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати прокурору та сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 18.09.2010