ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/28612.08.10
За позовом Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату
"Західукртранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспрінг"
про стягнення 23 917,00 грн.
Суддя Катрич В.С.
Представники:
від позивача Білинський М.О. за довіреністю №10/06-191-21 від 30.06.2010р.
від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 19 831,00 грн., що становить заборгованість за виконане перевезення вантажу, 2 038,00 грн. пені, 1 586,00 грн. інфляційних нарахувань та 462,00 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/286, розгляд справи призначений на 29.07.2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. розгляд справи відкладений на 12.08.2010р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, неподанням сторонами витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання 12.08.2010р. з'явився, подав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судове засідання 08.07.2010р. не з'явився, витребувані судом докази та відзив на позовну заяву не подав.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.07.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроспрінг" (надалі -замовник, відповідач) та Закритим акціонерним товариством транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" (надалі -перевізник, позивач) було укладено договір №527-07/2009 перевезення вантажу у міжнародному сполученні (надалі -договір), предметом якого є регулювання взаємовідносин між сторонами, що виникають при плануванні, організації та здійсненні міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по оплаті наданих транспортних послуг (п.1.1 договору).
Сторони підписали та скріпили печатками заявку-договір №EUR 17/07/2009 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Іспанія -Україна (Київ) - Україна (Одеса). Сума за перевезення -27 831,00 грн.
Позивач здійснив перевезення вищезазначеного вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А №149085 наявною в матеріалах справи.
Розрахунок за виконане перевезення здійснюється замовником на протязі 7 банківських днів з моменту отримання підтверджуючих документів, оплата проводиться в гривнях; про неотримання банківських документів на оплату замовник зобов'язаний письмово повідомити перевізника протягом тридцяти днів з моменту розвантаження, в разі відсутності такого повідомлення у вказаний період вважається, що підтверджуючі документи замовник отримав (п.4.2, п.4.3 договору).
Позивачем був виставлений рахунок №СФА-003680 від 20.07.2009р. на суму 27 831,00 грн. за виконані перевезення.
Відповідач оплатив послуги позивача частково, а саме суму 8 000,00 грн. (докази містяться в матеріалах справи.
Як встановлено судом, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо виплати відповідачем заборгованості за виконані перевезення за договором. Як вбачається із матеріалів справи, а саме з повідомлення про вручення поштового відправлення №17121468 претензія була отримана відповідачем 31.10.2009 року. Однак відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.
Відповідач розрахунок за отриманні послуги в повному обсязі не здійснив. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 831,00 грн. (27 831,00 грн.- 8 000,00 грн.).
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно -експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг в повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 19 831,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2 038,00 грн. пені, 1 586,00 грн. інфляційних нарахувань та 462,00 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).
Згідно п.5.6.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати за надану перевізником послугу, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше ніж розмір плати за перевезення, а також річні та інфляційні витрати.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем послуг в повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 1 586,00 грн. інфляційних нарахувань та 462,00 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 586,00 грн. інфляційних нарахувань та 462,00 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.
Вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в розмірі 2 038,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.
Керуючись Законом України "Про транспортно -експедиторську діяльність", ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 611, 612, 625, 626, 929, 931 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроспрінг" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код 34353794) на користь Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату "Західукртранс" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 22; код 13825481) 19 831 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 00 коп. основного боргу, 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн. 00 коп. пені, 1 586 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. інфляційних збитків, 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 17 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.С. Катрич
Рішення підписано 17.09.2010 р.