ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/40316.09.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс"
до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»
про стягнення заборгованості з виплати перестрахового відшкодування в розмірі 2 692,44 грн.
Суддя І.Д. Курдельчук
Представники:
від позивача Малков Д.Є. -дов. № 67 від 27.08.2010 р.
від відповідача не з'явився
в судовому засіданні 16.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (надалі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного страхового товариства "АИС-Поліс" (надалі -відповідач) стягнення заборгованості з виплати перестрахового відшкодування в розмірі 2 692,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором не виконав, не сплатив позивачу долю у страховому відшкодуванні.
05.08.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/403, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 16.09.2010 року.
16.09.2010 року через канцелярію суду відповідачем було подано письмовий відзив на позов.
В судове засідання, призначене на 16.09.2010 року, з'явився позивач, надав витребувані судом додаткові письмові докази та просив суду та звернувся до суду з клопотанням про заміну відповідача його правонаступником ЗАТ «СК «Український страховий стандарт».
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, проте надав відзив у якому заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що друга частина перестрахової премії не була сплачена, що припиняє зобов'язання з виплати долі пере страхового відшкодування.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.
Відповідно до положень ст..ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
23.09.2008 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (надалі - позивач) та Акціонерним страховим товариством "АИС-Поліс" правонаступником якого, відповідно до витягу з ЄДРПОУ є ЗАТ «СК «Український страховий стандарт» (надалі - відповідач) було укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцессії) № 38-ПФ від 20.04.2007 року(надалі -Генеральний договір перестрахування), предметом якого є загальні умови факультативного перестрахування ризиків, що взаємно передаються (приймаються) сторонами на факультативній (необов'язковій) підставі конкретних договорів факультативного перестрахування, а також права і обов'язки сторін, що приймають участь у перестрахуванні.
Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним страховиком за певним договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотом ризику виконання усіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика.
Згідно п. 2.1 Генерального договору перестрахування, пропозиція конкретного ризику у перестрахування здійснюється у вигляді конкретного договору перестрахування, підписаного перестрахувальником та завіреного печаткою.
Як передбачено ч. 2 п. 1.4 Сторони в разі потреби, можуть змінити порядок застосування окремих положень цього Договору по конкретних договорах перестрахування, письмово обмовивши ці зміни в конкретному договорі перестрахування.
На виконання вимог п. 2.1. Генерального договору перестрахування 22.09.2008 року було укладено Договір перестрахування № 462-2008 (надалі -договір перестрахування) та перестраховано всі ризики за Договором № 3137.06.00 від 22.09.2008 року (надалі -договір страхування), укладеного між ОСОБА_2 та позивачем відповідно до умов якого позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля Skoda Oktavia, державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі -застрахований автомобіль).
Умовами Договору перестрахування передбачено порядок сплати позивачем перестрахової премії, а саме чотирма частинами по 594,50 грн.: першу частину до 25.09.2008, другу -до 22.12.2008, третю -до 22.03.2009, четверту -до 22.06.2009.
Пунктом 6 розділу «Додаткові умови»Договору перестрахування зазначено, що перестраховик ніяким чином не може звільнитися від відповідальності, прийнятої за цим Договором перестрахування, без письмового повідомлення перестрахувальника в строк не менше 10 робочих днів до дати запланованого припинення або призупинення відповідальності.
08.04.2009 року на проспекті Маяковського в місті Києві на капот застрахованого автомобіля Skoda Oktavia, державний номерний знак НОМЕР_1, впала гілка, внаслідок чого він був пошкоджений. Факт ДТП підтверджується заявою-повідомленням № 536 від 09.04.2009 року та актом огляду транспортного засобу № 1866 від 09.04.2009 року. (належним чином засвідчені копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи). Після розслідування обставин ДТП, позивач визнав її страховим випадком та відповідно до умов Договору страхування № 3137.06.00 здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 2 872,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 262 від 26.05.2009 року.
Як передбачено положеннями Договору перестрахування, ліміт відповідальності перестраховика, тобто відповідача, - 53,70%, що в даному випадку складає 1 542,26 грн.
Позивач звернувся з Дебет-нотом № 751 від 15.07.2009 року з вимогою перерахувати перестрахове відшкодування в розмірі1 542,26 грн. Зазначений Денбет-нот був отриманий відповідачем 27.07.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але останній на зазначену вимогу не відреагував.
Таким чином у відповідача станом на 11.08.2009 року виникла заборгованість перед позивачем з виплати перестрахового відшкодування в розмірі 1 542,26 грн.
09.04.2009 року на проспекті Маяковського в місті Києві відбулося дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля, внаслідок чого він був пошкоджений. Факт ДТП підтверджується заявою-повідомленням № 535 від 09.04.2009 року та актом огляду транспортного засобу № 1865 від 09.04.2009 року (належним чином засвідчені копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи). Після розслідування обставин ДТП, позивач визнав її страховим випадком та відповідно до умов Договору страхування № 3137.06.00 здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 2 601,26 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 263 від 26.05.2009 року.
Як передбачено положеннями Договору перестрахування, ліміт відповідальності перестраховика, тобто відповідача, - 53,70%, що в даному випадку складає 1 369,88 грн.
Позивач звернувся з Дебет-нотом № 752 від 15.07.2009 року з вимогою перерахувати перестрахове відшкодування в розмірі 1 396,88 грн. Зазначений Денбет-нот був отриманий відповідачем 27.07.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але останній на зазначену вимогу не відреагував.
Таким чином у відповідача станом на 11.08.2009 року виникла заборгованість перед позивачем з виплати перестрахового відшкодування в розмірі 1 396,88 грн.
Згідно 4 Договору перестрахування, при настанні страхового випадку, перестраховик зобов'язується виплатити перестрахувальнику (або за його дорученням страхувальнику) належне перестрахувальнику перестрахове відшкодування протягом 10 робочих днів після отримання від перестрахувальника страхового акту та інших документів, що підтверджують факт і розмір збитку чи рішення судового органу на підставі якого у перестрахувальника виникло зобов'язання виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до п.п. 3.4.2., 4.3 Генерального договору перестрахування перестраховик, тобто відповідач, має право відмовити у виплаті перестрахового відшкодування. При цьому, згідно п. 7.3 Генерального договору перестрахування, у випадку відмови відповідача в оплаті свої частини страхового відшкодування за конкретним договором перестрахування або зменшення її частини, відповідач зобов'язаний письмово повідомити про це позивача протягом 5 робочих днів з дня надання позивачем переліку документів, обумовлених цим Договором, з обґрунтуванням причин відмовлення.
Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, 27.07.2009 року відповідач отримав визначений Генеральним договором перестрахування перелік документів по факту настання обох страхових випадків та був зобов'язаний повідомити про відмову в виплаті перестрахових відшкодувань до 03.08.2009 року включно.
В порушення вимог п. 7.3 Генерального договору перестрахування та п. 6. Договору перестрахування, відповідач про відмову у здійснені оплати перестрахового відшкодування в строки передбачені вищезазначеними договорами позивача не повідомив.
В ході розгляду справи позивач повідомив, що ним помилково було не перераховано другу частину перестрахової премії в розмірі 594,50 грн.
Як передбачено п. 4.3 Генерального договору перестрахування, якщо ковер-нотом обумовлено внесення перестрахувальної премії в декілька термінів, відповідальність перестраховика за цим ковер-нотом починається в повному обсязі з дати надходження першої частини перестрахувальної премії на його розрахунковий рахунок та автоматично закінчується наступного дня, який слідує за днем, обумовленим ковер-нотом для внесення чергової частини перестрахувальної премії, якщо чергова частина перестрахувальної премії не надійшла перестраховику в передбачений термін, якщо інше не передбачено конкретним ковер-нотом.
Від відповідача не надходило письмових повідомлень про припинення або призупинення відповідальності за Договором перестрахування.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Частиною 1 статті 987 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Згідно із частиною 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Кодексу).
Господарський суд бере до уваги, що друга частина перестрахової премії не була здійснена проте, прийнявши третю і четверту частини відповідач визнав зобов'язання за договором перестрахування продовженими і дійсними.
Водночас в силу п.6 договору перестрахування для зупинення зобов'язань за ним відповідач повинен був письмово відмовитись від нього чого не зробив.
Згідно до п. 8 Договору перестрахування при сплаті перестрахової премії частинами та за наявності відповідної поточної заборгованості перестрахувальника, виплата пере страхового відшкодування здійснюється без вирахування відповідної частини заборгованої перестрахової премії. При цьому, перестраховик не вправі вимагати від перестрахувальника сплати заборгованої частини перестрахової премії. У випадку, коли страхувальник не сплатив чергову частину страхової премії, перестраховик не вправі вимагати від перестрахувальника сплати чергової частини перестрахової премії, навіть за наявності здійсненого перестрахового відшкодування.
Відповідач у відзиви заперечував проти позову з підстав не сплати перестрахової премії.
Втім, як вбачається з матеріалів справи перестрахові премії в частина 1,3,4 сплачені і прийняті , тому не має підстав вважати договір перестрахування припинений і зобов'язання за ним також.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення страхового відшкодування за страховими випадками від 09.04.2009 року в розмір 1 396,88 грн. та від 08.04.2009 року в розмірі 1 542,26 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, беручи до уваги положення п. 8 договору перестрахування друга частина перестрахової премії в розмірі 594,50 грн. підлягає зарахуванню відповідачеві.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо сплати страхового відшкодування за страховим випадками, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 127,12 грн. за першим страховим випадком та в розмірі 142,66 грн. за другим.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.2.6 Генерального договору перестрахування передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмрі 0,05 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.
Прострочення виконання зобов'язання відповідача по сплаті перестрахового відшкодування настало 11.08.2009 року за обома страховими випадками.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи положення п. 3.2.6 Генерального Договору, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та період нарахування пені, визначений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено нарахування пені поза можливими межами нарахування, а саме після 11.02.2010 року, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 37,08 грн. (за першим страховим випадком) та 40,94 грн.(за другим страховим випадком) за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 344,64 грн. та 3% річних в розмірі 78,02 грн.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20 (юр.адр.); 03115, м. Київ, вул.. Кільцева дорога, 15А (факт.адр.), код ЄДРПОУ 22229921) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54 (юр.адр.); 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, оф. 910 (факт.адр.), код ЄДРПОУ 32641358) 2 344 (дві тисячі триста сорок чотири),64 грн. перестрахового відшкодування, 78 (сімдесят вісім),02 грн. 3% річних, 102 (сто дві),00 грн. витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять),35 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 23.09.10