про повернення позовної заяви
16 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/11294/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
13.06.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Богунського районного суду міста Житомира суду від 23.01.2024 №11-АК у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби начальнику загального відділу (канцелярії) ОСОБА_1 на 2024 рік, а саме: у період з 01.01.2024 на рівні 20% місячного посадового окладу;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату начальнику загального відділу (канцелярії) Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 надбавки за вислугу років державної служби з 01.01.2024 відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про державну службу», а саме: на рівні 3% посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 13.06.2024 вх. №33706/24. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення зазначені в ухвалі суду недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску.
03.07.2024 позивачем на виконання вимог ухвали суду надіслано заяву про поновлення строку вх. №37877/24. У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач вказала, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками. Позивач, на обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, посилається на введення на території України воєнного стану, який станом на дату подання позову продовжує свою дію. На думку позивача, такий стан впливає на усі події, що відбуваються в державі Україні, на організацію життя та психоемоційний стан кожної людини, у тому числі він сильно вплинув і на моє життя. У зв'язку з тривалими та частими оголошеннями про повітряні тривоги на території нашого регіону, необхідністю перебування значного періоду часу в укриттях, перебоями в електроенергії. Позивач посилається на значне збільшення у неї кількості тривожних станів, хвилювань, переживань, порушення сну, головних болей, підвищення глюкованого гемоглобіну у крові (має діабет 2 типу), постійну втому та виснаженість (моральну та фізичну), що супроводжується переживанням за життя рідних та близьких, що завадило їй вжити необхідних заходів для подачі позову до суду раніше. Наказом керівника апарату Богунського районного суду м.Житомира від 23.01.2024 №11-АК позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 20% посадового окладу. Позивач зазначає, що на той час вона не розуміла про порушення своїх прав, оскільки у розрахункових листах за січень-травень 2024 року у неї не була відображена заробітна плата за повністю відпрацьований робочий місяць, оскільки позивач перебувала у відпустках. Також, протягом січня-травня 2024 року постійно був борг по заробітній платі, виплату заробітної плати протягом цього періоду позивач отримувала постійно із запізненням, з виплатою 2 сум, тому не могла зрозуміти про різницю в оплаті праці, пов'язану із зменшенням розміру надбавки за вислугу років на державній службі.
Позивач стверджує, що після ознайомлення із судовою практикою, зокрема з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №420/9623/24, вона зрозуміла, що її права порушено і відразу розпочала готувати матеріали адміністративного позову, з яким і звернулася до суду.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов наступних висновків.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Ураховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.
Так, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Оскільки до даних правовідносин застосовується тримісячний строк, то останній день на звернення до суду з цим позовом є - 23.04.2024.
Позивач почав вчиняти дії на поновлення свого порушеного права у червні 2024 року, коли строк на звернення до суду вже сплинув.
Щодо посилання позивача на дію воєнного стану, як на підставу для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введений в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово був продовжений, тобто, воєнний стан в країні почався з 24.02.2022.
Запровадження воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Крім того, воєнний стан введено 24.02.2022, а оскаржуваний наказ виданий майже через два роки після введення воєнного стану. Проте позивачем не надано жодних доказів того як саме воєнний стан спричинив об'єктивні перешкоди для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Саме по собі посилання на військовий стан не свідчить про наявність перешкод для звернення до суду без пояснення та надання доказів того, яким чином введення воєнного стану перешкодило звернутися до суду у даному конкретному випадку.
Також суд звертає увагу позивача на те, що воєнний стан був введений з 24.02.2022 і діє на даний час, що не перешкоджало позивачу звернутися до суду з позовом 13.06.2024.
Проте позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод, пов'язаних із введенням військового стану, для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд також зазначає, що сама по собі наявність захворювань, тривожних станів не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду та не є безумовними підставами для поновлення строку звернення до суду з позовом без пояснення та надання доказів яким чином наведеними життєвими обставинами були спричинені перешкоди звернення до суду. Зокрема позивач не надав доказів перебування на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні в період з 23.01.2024 до 23.04.2024, або інші докази, що у взаємозв'язку з переліченими нею життєвими обставинами свідчили б про наявність дійсних істотних перешкод для звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Вказані позивачем у заяві про поновлення строку доводи суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
При цьому слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше.
Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач була ознайомлена з оскаржуваним наказом 23.01.2024, отже про порушення свого права щодо розміру надбавки за вислугу років державної служби позивач дізналась під час ознайомлення з оскаржуваним наказом, а саме: 23.01.2024, а не з моменту ознайомлення з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2024, як помилково вважає позивач. З даним позовом позивач звернулась до суду 13.06.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на позовній заяві, тому суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з позовом.
У статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, що діє на момент звернення до суду з позовом, зазначено: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання нею адміністративного позову до 23.04.2024, оскільки у вказаний період позивач вже була обізнана про порушення її права.
Обставини наведені позивачем у заяві не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Отже, суд вважає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом у строк, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про усунення недоліків позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду від 03.07.2024 вх. №37877/24.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії - повернути особі яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін