про залишення позовної заяви без розгляду
16 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/1746/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 3965,18 грн за період з 01.03.2018 по 12.03.2021 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 3965,18 грн за період з 01.03.2018 по 12.03.2021 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.03.2018 по дату виплати заборгованих сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що відповідачем протиправно під час проходження позивачем військової служби не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.03.2021 включно, крім того, на думку позивача вона має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Вказані дії відповідача Позивач вважає протиправними, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
13.05.2024 на адресу суду надійшов відзив за вх. №26889/24 та клопотання про залишення позову без розгляду вх. №26884/24, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами тримісячного строку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 21.06.2024 вх. №35329/24. Продовжено строк залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 , встановлений ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2024.
03.07.2024 на адресу суду представником позивача на виконання вимог вищевказаної ухвали суду надіслано пояснення за вх. №37727/24, у яких представник позивача посилається на практику Верховного Суду та вказує, що на момент звільнення позивача з військової служби, 12.03.2021, частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Також представник позивача, посилається на висновок Верховного Суду у справі №580/4684/22, викладений у постанові від 24.04.2024, у якій виснував правову позицію: «Тому, з огляду на вище перелічені правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, колегія суддів уважає, що дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, є сталою і послідовною».
Оскільки позивач виключена із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 12.03.2021, тому позивач вважає, що її право на звернення до суду, щодо невиплаченої заробітної плати не обмежене будь-яким часом. Тому, на думку представника позивача, строку звернення до суду позивачем не пропущено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 продовжено розгляд справи.
Дослідивши матеріали позовної заяви, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та доводи заяви представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції чинній, з 19.07.2022), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Враховуючи зазначене, застосуванню підлягає тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Вказані представником позивача у поясненнях доводи щодо строку звернення до суду у справах стосовно виплати сум грошового забезпечення належних працівникові під час його звільнення з військової служби суд вважає безпідставним та нічим не обґрунтованими.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
При цьому слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики (сформованою постановами Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, у постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23 та у постанові від 24.04.2024 у справі №580/4684/22) і таке інше.
Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
У статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, що діє на момент звернення до суду з позовом, зазначено: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Слід зауважити, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісячно, позивач отримавши грошове забезпечення може знати його розмір та з яких видів воно складається, а відповідно і знати, чи правильно воно обчислюється; що при звільненні військовослужбовцям видається на руки грошовий атестат, в якому зазначаються суми нарахованого по день виключення зі списків особового складу (звільнення) грошового забезпечення, які підлягають виплаті.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що у 2022 році позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 у справі №240/11263/22 адміністративний позов позивача задоволено частково, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
25.01.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/11263/22 було здійснено відповідні виплати.
Однак, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.08.2022 №204 ОСОБА_1 було призвано на військову службу за мобілізацією, яка прибула з ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.08.2022 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 31.07.2023, що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_1 31.07.2023 №219 (по стройовій частині) про виключення зі списків особового складу частини.
З матеріалів позову встановлено, що позивач проходила військову службу у ЗСУ, а саме у Військовій частині НОМЕР_1 , звільнена зі служби та виключена зі списків особового складу з 31.07.2023.
Станом на дату звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 (січень 2024 року (а.с.12) із запитом про належні позивачу до виплати під час звільнення кошти, строк звернення до суду, який розпочав свій відлік з 31.07.2023 вже був пропущений позивачем, оскільки про невиплачені суми позивач мала дізнатися при звільненні, зокрема при ознайомленні з наказом про звільнення та проведення розрахунку, а також при отриманні грошового атестата.
З даним позовом про оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в розмірі 3965,18 грн за період з 01.03.2018 по 12.03.2021 включно, та про виплату компенсації втрати частини доходів, позивач звернулась до суду 24.01.2024, тобто з порушенням тримісячного строку звернення до суду.
Отже, активні дії, такі як звернення із запитом до Військової частини НОМЕР_1 про належні позивачу до виплати під час звільнення кошти, позивач розпочала здійснювати лише з січня 2024 року, тобто тримісячний строк звернення до суду, який розпочав свій відлік з 31.07.2023 вже був пропущений позивачем.
Позивач не вказала причини пропуску строку звернення до суду та не надала до суду докази, які б підтверджували поважність причин пропуску стоку звернення до суду.
За змістом частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в даній адміністративній справі, викладені представником позивача доводи у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, судом визнаються неповажними, суд вважає, що дану позовну заяву слід залишити без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду від 13.05.2024 вх. №26888/24 задовольнити.
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін