Справа № 740/2138/24
Провадження № 2/740/821/24
17 липня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Зінич А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацької державної нотаріальної контори про скасування заборони відчуження нерухомого майна,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати заборону відчуження об'єктів нерухомого майна з житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28.08.2006 за №3652774 та зобов'язати нотаріуса Ніжинської державної міської нотаріальної контори Чернігівської області (обов'язки по обслуговуванню населення міста Ніжина з питань вчинення нотаріальних дій покладені на працівників Бахмацької районної нотаріальної контори) провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони).
Позов аргументує тим, що 01.06.1978 Ніжинським АТП 24011 її матері ОСОБА_2 надано ссуду в сумі 700 карбованців на сім років на будівництво будинку на земельній ділянці, відведеній в АДРЕСА_1 . На підставі повідомлення про видачу ссуди Ніжинського АТП 24011 від 01.06.1978 до державної нотаріальної контори, державним нотаріусом Ніжинської державної нотаріальної контори 08.06.1978 накладено заборону відчуження будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , до повного погашення ссуди.
Матір'ю ОСОБА_2 ссуда була сплачена, а Ніжинське АТП 24011 після реорганізації ліквідовано у 2007 році.
Матір ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залишила заповіт, яким все належне майно заповіла позивачці. Після смерті матері 27.11.2019 відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок позивачка успадкувала після своєї матері, проте у встановленому законом порядку спадкові права оформити не може, оскільки нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок, у зв'язку із наявністю заборони зареєстрованої Ніжинською міською державною нотаріальною конторою 28.08.2006 за № 3652774 у зв'язку з видачею позики (ссуди) ОСОБА_2 . Ніжинським АТП 24011.
Наявність арешту на майно позбавляє можливості позивачку реалізувати свої спадкові права, тому єдиним способом захисту її прав є звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді 13.05.2024 провадження у справі відкрито та справу призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду 24.06.2024 підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд.
Учасники справи в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явилися.
Згідно поданої заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Щербака О.В. просить позов задовольнити, розглядати справу за її відсутності.
Від представника відповідача - Бахмацької державної нотаріальної контори Чернігівської області заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надійшло.
Враховуючи, що відповідачем відзиву не подано, суд відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що Ніжинським АТП 24011 складено 01.06.1978 повідомлення за формою № 09 в Ніжинську державну нотаріальну контору про видачу ОСОБА_2 ссуди в сумі 700 карбованців строком на 7 років на будівництво будинку в АДРЕСА_1 . Просили державну нотаріальну контору накласти заборону на будівлю позичальника, зведену нею за рахунок наданої ссуди (а.с. 36).
Згідно із забороною, складеною 08.06.1978 державним нотаріусом Ніжинської державної нотаріальної контори Гайдук В.І., на підставі Закону УРСР "Про державний нотаріат" і повідомлення про видачу ОСОБА_2 ссуди для будівництва житлового будинку у сумі 700 карбованців, накладено заборону відчуження будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , до повного погашення ссуди. Зареєстровано в реєстрі за №171 (а.с.31).
У Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про тип обтяження - заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження - 3652774; зареєстровано - 28.08.2006 за № 3652774 реєстратором: Ніжинська міська державна нотаріальна контора; підставу обтяження - не вказано, б/н; об'єкт обтяження - будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власника - ОСОБА_3 ; додаткові дані - архівний номер 1896098CHERNIGOV9, архівна дата - 17.01.2000, дата виникнення - 28.06.1978, № реєстра 171-19, внутр. № A601303222F1482D6454.
Згідно архівної довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.03.2024 №Х.-52, Ніжинському автотранспортному підприємству 24011 в 1986 році присвоєно індекс Ніжинське автотранспортне підприємство 17406 (Наказ Міністра автотранспорту УРСР від 29.04.1986 року №91). В 1995 році засновано Відкрите акціонерне товариство «Ніжинське автотранспортне підприємство АТП 17406» шляхом перетворення державного автотранспортного підприємства АТП 17406 у відкрите акціонерне товариство «Ніжинське автотранспортне підприємство АТП 17406» (наказ Представництва фонду державного майна в м. Ніжині і Ніжинському районі від 21.11.1995 року №183, відповідно до наказу Президента України №699 від 26.11.1994 року «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів»). Відкрите акціонерне товариство «АТП 17406» зареєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської Ради народних депутатів (рішення від 20.02.1996 року №45). Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.12.2007 було ліквідовано юридичну особу - Відкрите акціонерне товариство «Ніжинське автотранспортне підприємство №17406».
Будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_2 в цілому на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, виданого 19.12.2012 виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, згідно рішення № 619 (а.с. 4).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідений 21.08.2015 приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Варавою Н.П., яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . На неї поклала обов'язок надати право довічного проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с. 9).
Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 заведена 05.05.2020 приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Варавою Н.П. (а.с. 3).
Постановою нотаріуса від 27.03.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). Відмова нотаріуса мотивована виявленням заборони відчуження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 54 Закону УРСР "Про державний нотаріат" від 25.12.1974 №3377-VIII, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.
Згідно з ст. 55 цього Закону одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.
За правилами ст. 73 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-XII, які діють на даний час, нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири).
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (ст. 74 цього Закону).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-ІV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як: скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі №910/10963/19 вказав, що за змістом частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідного до ст. 1216, 1217 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, висновок про що викладено у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 203/3435/21 (провадження №61-5467св22). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03.11.2021 у справі №161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі N 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 року (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Заборона відчуження є одним із обтяжень речових прав на нерухоме майно (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З урахуванням обставин справи, з огляду на те, що в справі на даний час відсутні жодні докази на підтвердження доцільності й необхідності продовження дії обтяження вказаного нерухомого майна, що у свою чергу впливає на можливість позивачки повноцінно реалізувати свої права як спадкоємця власника майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про скасування обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна. При цьому враховується також, що у справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що внаслідок скасування обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна будуть порушені права інших осіб.
За позовними вимогами про скасуваня арешту з майна особою, яка має відповідати за позовом є особа, в інтересах якої накладено арешт. Беручи до уваги, що арешт був накладений у 1978 році в інтересах Ніжинського АТП 24011, яке після реорганізації припинено шляхом ліквідації, суд у даній справі не вбачає порушень у залученні до справи відповідачами органів нотаріату, якими здійснювалася реєстрація заборони.
Вимоги ж про зобов'язати нотаріуса Ніжинської державної міської нотаріальної контори Чернігівської області (обов'язки по обслуговуванню населення міста Ніжина з питань вчинення нотаріальних дій покладені на працівників Бахмацької районної нотаріальної контори) провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони) задоволенню не підлягають, оскільки відсутні дані про те, що нотаріусом прийнято рішення про відмову в цьому.
Керуючись ст. 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Скасувати заборону відчуження, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28.08.2006 за № 3652774 реєстратором: Ніжинська міська державна нотаріальна контора; підставу обтяження - не вказано, б/н; об'єкт обтяження - будинок, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_1 ; власник - ОСОБА_3 ; додаткові дані - архівний номер 1896098CHERNIGOV9, архівна дата - 17.01.2000, дата виникнення - 28.06.1978, № реєстра 171-19, внутр. № A601303222F1482D6454.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Копію заочного рішення направити учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Карпусь