Справа № 766/22543/21
н/п 2/766/383/24
07.06.2024 року Херсонській міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участі секретаря Капінус О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач у листопаді 2021 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути з відповідача борг в сумі 45000,00 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2020 року відповідач отримала від позивача грошові кошти у розмірі 45 000 грн, які вона зобов'язалася повернути до 01.04.2021 року, на підтвердження чого склала розписку від 01.03.2021 року про визнання боргу та зобов'язання віддати позивачу грошові кошти. Отримані грошові кошти в передбачені строки відповідачем не повернуті, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором позики, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 07.12.2021 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
17.04.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своє позиції зазначила, що наданий позивачем документ (розписка) не може вважатися договором позики, адже не відбулося фактичної передачі грошових коштів. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди житлового приміщення від 05.03.2020 року за яким відповідач позивачу сплачувала кошти. Також, зазначила, що від відповідача коштів ніяких не отримувала, тому написання розписки не є наслідком отримання коштів від відповідача.
24.04.2024 року позивач надала суду письмові пояснення по справі у яких зазначила, що ОСОБА_2 у борг від ОСОБА_1 коштів не отримувала, проте винна позивачу кошти за оренду квартири та комунальні послуги, про що склала розписку, проте кошти добровільно не повернула.
Позивач в судове засідання з'явилися, просила розгляд справи проводити без її участі за наявними у справі доказами.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Згідно розписки від 01.03.2021 року, складеної російською мовою, ОСОБА_2 зобов'язалася виплатити борг у розмірі 45000,00 грн до 01.04.2021 року ОСОБА_1 .
При цьому, зміст розписки не містить відомостей про передачу позивачем грошових коштів та отримання відповідачем цих грошових коштів. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі коштів відповідачу.
Наявність у наданій позивачем розписці зобов'язань повернути борг у грошовій сумі, не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір позики та те, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти, оскільки даний борг міг виникнути на підставі інших правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Тобто, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо передачі відповідачу грошових коштів в борг.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Відповідно до роз'яснень, що надані в п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Однак, позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів, які він вимагає повернути.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 756/9498/19: «У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов».
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Такі правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду України від 20 вересня 2023 року у справі №760/22898/20, від 14 липня 2021 року у справі № 750/2316/19, від 25 березня 2020 року у справі №569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі №628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі №758/2418/17.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин.
Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано підтверджень, що між нею та відповідачем виникли правовідносини із договору позики грошових коштів, бо надана розписка не містить відомості, що відповідач отримала кошти із зобов'язанням повернення, а не отримала їх на будь-якій іншій підставі.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем не було доведено суду факту укладення між сторонами договору позики, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.
Керуючись ст.ст. 202, 207, 526, 610, 626, 639, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 , 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.06.2024 року
Суддя Я.В. Шестакова