Справа № 761/41605/23
Провадження № 2/761/4246/2024
30 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
13 листопада 2023 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В позовній заяві позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року у розмірі 36 560,00 грн. та судовий збір.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20257-01/2022.
31.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №31012023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги за кредитним договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року, укладеним з відповідачем.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 36 560,00 грн., з яких: 13 600,00 грн. - заборгованість за кредитом; 22 960,00 грн. - заборгованість за відсотками, а тому для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
26.03.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому уповноважений представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів, а також не доведено перехід до нього права вимоги за кредитним договором. Крім того, сума відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування не може перевищувати 10 200,00 грн., оскільки сторони погодили термін кредитування строком на 30 днів. При цьому, сторони погодили Додаток до договору про надання фінансового кредиту, відповідно до якого було узгоджено розмір відсотків, що будуть нараховані на вказаний 30-ти денний строк кредитування, а саме 10 200,00 грн. Водночас, як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору, відповідачу були нараховані відсотки за період поза межами строку кредитування, тобто всупереч умовам договору.
29.03.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі усіх істотних умов такого договору. Крім того, представник позивача зазначив, що нарахована заборгованість відповідає погодженим умовам за кредитом.
03.04.2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, а саме: листа вих. №2919_240402104320 від 02.04.2024 року, підписаного директором ТОВ "Універсальні платіжні рішення" щодо перерахування коштів та розрахунок заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №20257-01/2022 від 21.01.2022 року, який не підписаний, відсутня будь-яка печатка.
Крім того, до відповіді на відзив, яка надійшла до суду 29.03.2024 року представник позивача надав Договір факторингу №31012023 від 31.01.2023 року з додатками.
Однак суд не може прийняти до розгляду зазначені докази, надані позивачем з відповіддю на відзив та клопотанням про долучення доказів, оскільки вони подані з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України за наступних підстав.
Частиною 1, 4 статті 83 ЦПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як вбачається, позивач не зазначав у позові про те, що він не має можливості подати всі докази разом з позовом; у відповіді на відзив та клопотанні про долучення доказів не просив поновити строк для подання таких доказів.
Згідно ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив проводити розгляд справи у його відсутність та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
У відповідності до положень ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, враховуючи процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.01.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) укладено Договір про надання фінансового кредиту №20257-01/2022 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 1.1. Договору Товариство зобов'язалось надати Клієнту фінансовий кредит в розмірі 13 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'явався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів, тобто до 19.02.2022 року.
У п. 1.3. Договору передбачено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912.5% річних від суми кредиту в розрахунку 2.50% на добу.
Відповідно до п. 1.7 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
31.01.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №31012023. Як зазначає позивач, відповідно до умов договору до нього перейшло право вимоги за кредитним договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року, укладеним із відповідачем.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Стаття 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів, що на виконання положень п. 1.7. Договору кошти кредиту були перераховані на картку відповідача.
Крім того, надані суду докази не містять інформації про номер картки на яку відповідач мала наміротримати кредит.
Як зазначає позивач, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року становить: 13 600,00 грн. - заборгованість за кредитом, 22 960,00 грн. - заборгованість по відсоткам, а загальна сума заборгованості складає 36 560,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Відповідач у відзиві заперечувала факт отримання кредитних коштів.
В той же час розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
Крім того, варто зазначити, що суд позбавлений можливості встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за кредитним договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року, укладеним із ОСОБА_1 , оскільки до Договору факторингу №31012023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», позивач надав витяг з Реєстру боржників, як додаток до Договору, який в порушення умов Договору та чинного законодавства підписаний лише представником позивача.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивач не надав доказів, що відповідачу були надані в розпорядження грошові кошти, не надано доказів, що до позивача перейшло право вимоги за договором №20257-01/2022 від 21.01.2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула