17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/4659/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Ємця А. А., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024
у справі
за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі:
1) Харківської обласної державної адміністрації;
2) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"
про стягнення 32 843,84 грн
04.07.2024 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024.
08.07.2024 до Касаційного господарського суду надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, оскільки вважає викладені скаржником підстави подання цієї скарги необґрунтованими.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4659/23, зважаючи на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 922/4659/23) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 32 843, 84 грн, що є значно меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України справа № 922/4659/23 є малозначною.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК), оскільки правовідносини у даній справі стосуються питання укладання договорів за кошти державного бюджету з порушенням вимог законодавства.
Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому, певних його груп, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого в ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга прокурора не містить належних доводів та обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі. При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, за яких Суд міг би визнати, що оскаржені рішення у справі № 922/4659/23 підлягають касаційному оскарженню, скаржник не наводить.
Вивчивши і проаналізувавши матеріали касаційної скарги, інших передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК підстав для розгляду касаційної скарги Верховний Суд не вбачає.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4659/23.
Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/4659/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 06.03.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.Є. Жайворонок
Судді: А.А. Ємець
І.Б. Колос