Постанова від 17.07.2024 по справі 904/5541/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5541/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 (повний текст рішення складено 21.02.2024, суддя Бондарєв Е.М.) у справі № 904/5541/23

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850)

до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 165 536,29 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152,74 грн 3% річних, 130,50 грн заборгованості за абонентське обслуговування,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №8152/09 від 17.10.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни заборгованості на загальну суму 192 167,49 грн, з яких:

- 165 536,29 грн заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по березень 2023 року;

- 611,54 грн пеня за період з 03.04.2023 по 21.09.2023;

- 20 736,42 грн інфляційні втрати за період з січня 2022 року по вересень 2023 року;

- 5 152,74 грн 3% річних за період з 03.01.2022 по 21.09.2023;

- 130,50 грн заборгованість за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 882,51 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, а саме позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: нежитлове приміщення №40 загальною площею 206,2 кв.м. вбудоване в перший та підвальний поверх чотирьохповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд.8.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024, у даній справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни про стягнення 165 536,29 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152,74 грн 3% річних, 130,50 грн заборгованості за абонентське обслуговування задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) 130,50 грн заборгованості за абонентське обслуговування та 1,96 грн витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 по справі №904/5541/23 прийняте судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, ґрунтується на висновках, зроблених при неповному та необ'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.

У своїй апеляційній скарзі позивач щодо нарахувань на площу нежитлового приміщення в розмірі 206,2 м2 зазначає, що між Позивачем та Відповідачем 27.12.2019 було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії №1848. Відповідно до додатку №3 до договору купівлі-продажу теплової енергії №1848 від 27.12.2019, послуга надавалася до нежитлового приміщення загальною площею 206,2 м2, яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8 прим. 40. Вказаний договір діяв до 01.11.2021 (тобто до укладення Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії).

В період дії Договору №1848 правовідносини між сторонами регулювалися, в тому числі, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 3 жовтня 2007 №1198.

Відповідно до п. 23 Постанови №1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Скаржник зазначає, що до 01.11.2021 розрахунок спожитої теплової енергії Відповідачеві здійснювався відповідно до теплового навантаження, визначеного в Договорі №1848 (копія даного договору надана Відповідачем та наявна в матеріалах справи).

01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово- комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктами 1, 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189¬VIII).

Також апелянт вказує, що листом від 04.08.2020 за вих. №3050/30 Відповідачу до укладення публічного договору приєднання було запропоновано надати інформацію щодо опалювальної площі приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 для коректного нарахування вартості послуги.

Крім того позивач звертає увагу, що Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Типовий індивідуальний договір) за посиланням: https://tec.dp.ua/typovyj- indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-z-postachannya-teplovoyi-energiyi/, який є публічним договором приєднання (Скріншот із офіційного сайту АТ «КТЦ» додається). Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу Позивача не надходило документів про рішення власників/співвласників багатоквартирного будинку 8 по вул. Ракітіна про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року з ФОП Ніколаєнко Н.І. фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. У Позивача даний Типовий договір з Відповідачем обліковується за реквізитами № 1848/жб від 01.11.2021.

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 10 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії. У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/ будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.

Додатково апелянт звертає увагу, що враховуючи відсутність у Позивача на момент укладення Типового індивідуального договору з Відповідачем інформації щодо опалювальної площі нежитлового приміщення за спірною адресою, Товариство, керуючись положеннями п. 10 розділу 1 зазначеної вище Методики правомірно здійснювало нарахування вартості послуги з постачання теплової енергії на загальну площу приміщення - 206,2м2, зазначену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо часткової відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог апелянт вказує, що оскаржуваним рішенням стягнуто на користь Позивача 130,50 грн. плати за абонентське обслуговування. Проте, у стягненні 165 536,29 грн основного боргу, 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152,74 грн. 3% річних - відмовлено. Тобто, суд відмовив у стягненні суми основного боргу в повному обсязі.

Як вказує у своїй апеляційній скарзі позивач, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив: «за результатами аналізу наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 165 536,29 грн.».

Апелянт вважає, що судом не було враховано те, що відповідач у відзиві на позовну заяву та доданих до нього документах підтвердив, що частина нежитлового приміщення обладнана системою централізованого опалення, наголошуючи при цьому на опалювальній площі. Тобто, фактично Відповідач визнав, що отримував послугу з постачання теплової енергії в іншому обсязі, ніж заявлено в позовній вимозі, і позивач вважає, що таким чином фактично частково визнав позовні вимоги - постачання теплової енергії в частину приміщення. Незважаючи на це, суд першої інстанції відмовив у стягненні основного боргу в повному обсязі.

З огляду на вказане, у разі якщо суд першої інстанції дійшов висновку, що площа об'єкта нерухомого майна, на яке має здійснюватися нарахування становить 124,2 м2 (хоча позивач і не погоджується з такою позицією суду), вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягнення основного боргу в повному обсязі.

Фізичною особою-підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання не погоджується з доводами, викладеними позивачем у апеляційній скарзі та зазначає наступне.

Як вже зазначалося у відзиві на позовну заяву та було встановлено судом, відповідач дійсно є власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Між позивачем та відповідачем дійсно 27 грудня 2019 був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1848. Відповідно до Додатку 3 вказаного Договору, позивач надав послуги за дислокацією об'єкта який належить відповідачу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40, при цьому загальна S м2 визначена - 206,20 м2.

Після чого, під час листування між позивачем та відповідачем, у листі позивача від 04 серпня 2020 року «Щодо організації договірних відносин», серед іншого за текстом документу визначено: «Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі, згідно Методики, є опалювальна площа (об'єм) приміщення». Також в листі визначено було про необхідність надати відомості стосовно площі приміщення (опалювальна/загальна) визначені даними, зазначеними у Держаному реєстрі речових прав на нерухомого майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення (копія листа міститься в матеріалах справи).

01.10.2021 року приймаючи до уваги зміни в законодавстві, AT «Криворізька теплоцентраль», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua розмістило Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання далі Типовий договір. Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку 8 по вул. Ракітіна про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року, відповідно що відповідач фактично уклав Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінрегіону) від 22.11.2018 року № 315 далі Методика розподілу.

В будинку 8, що по вул. Ракітіна у м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 30.10.2018 року. Прилад розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої теплової енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення.

Відповідно до п. 30 Типового договору, визначено, що плата за послугу з постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

Пунктом 31 Типового договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Приймаючи вище вказане, відповідач вивчивши наявні в неї документи на житлове приміщення, а саме технічний паспорт на нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40. встановила, що загальна площа приміщення становить 206,2 кв.м, до якої входить 82,0 кв.м. літньої (неопалювальної площі) з яких 80,2 кв.м неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на І-му поверсі, вказане підтверджується технічним паспортом копія якого надається.

Враховуючи вказане, при розрахунку вартості послуг позивача, варто виходити з розміру опалювальної площі нежитлового приміщення яке належить відповідачу, яка становить 206,2-82,0=124,2 кв.м.

З метою забезпечення здійснення коректного нарахування вартості послуг з централізованого опалення, відповідач зверталась на адресу позивача з відповідною заявою про здійснення перерахунку.

08 вересня 2022 року позивач відмовив у здійснені перерахунку.

Після чого в 2023 році відповідач повторно зверталась із здійснення заяви про перерахунок, однак знову отримала відмову, оскільки позивач посилається, що розрахунок вартості здійснює відповідно до загальної площі приміщення наведеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (копія відповіді міститься в матеріалах справи).

Приймаючи вище вказане, та з огляду на надані позивачем документи, вбачається, що позивач здійснює нарахування за постачання теплової енергії на всю загальну площу приміщення за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 в розмірі 206,2 кв.м., коли фактичний розмір опалювальних приміщень становить 124,2 кв.м.

Відповідач у серпні 2022 року надав на адресу позивача копію на нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40.

Відповідно до Технічного паспорта, площа неопалювальних приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 становить 82,0 кв.м.

Після чого відповідач окрім технічного паспорту на приміщення також надала копію технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 8 по вулиці Ракітіна міста Кривий Ріг від 10 жовтня 2018 року, відповідно до експлікації вказана площа літніх приміщень (неопалювальних) в підвалі в приміщені 40 становить 80,2 м.кв., що підтверджує дані технічного паспорту на нежитлове приміщення відповідача.

Згідно Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.12.2018, Відповідачу на праві приватної власності належить об'єкт нерухомості, а саме:

Тип майна: нежиле приміщення, об'єкт житлової нерухомості;

Адреса нерухомого майна: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Ракітіна, будинок 8, приміщення 40;

Загальна площа (кв.м): 206,2;

Опис майна: Нежитлове приміщення, вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьох поверхового житлового будинку;

Номер запису на право власності: 29597369;

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 2806 виданий 21.12.2018, видавник: Рисіна С.В. приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області.

Враховуючи п. 10 Методики розподілу та п. 26 Правил № 830, надання позивачу копії Технічного паспорту та інформації про опалювальну та неопалювальну площу, є достатньою для прийняття позивачем вказаної інформації до уваги, в роботу та здійснення нарахувань/перерахувань, враховуючи підтверджену та фактичну опалювальну площу приміщення, що становить 124,2 кв.м. (тобто від загальної площі приміщення, що становить 206,2 кв.м., відмінусовати 82,0 кв.м. літньої (неопалювальної площі) з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на І-му поверсі).

Всі інші документи (витяг з державних реєстрів про право власності, проектна документація, тощо), на які позивач посилається при відмові у здійсненні перерахунку не знаходяться у переліку необхідних документів для пред'явлення як підтверджуючих опалювальної площі. У той же час, в чинному законодавстві України відсутня вимога щодо внесення відомостей до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та у документи, що посвідчують право власності, про опалювальну та неопалювальну площу приміщень, оскільки відповідні дані являються технічним описом об'єкту нерухомості, який вказується лише в Технічному паспорті, який був наданий позивачу.

Відповідач, маючи відповідну претензію до позивача щодо порядку нарахування вартості послуг з централізованого опалення, звертався із заявою про забезпечення участі представника позивача у перевірці наявності/відсутності теплоносіїв у приміщенні та в подальшому здійсненні перерахунку (копія заяви та докази направлення додаються).

Однак позивач, не забезпечив явку свого представника, у зв'язку з чим відповідачем разом з представниками багатоквартирного будинку за адресою вул. Ракітіна, буд. 8, було здійснен акт - Претензію, в якому зафіксовано відсутність опалювальних приладів в підвальному приміщенні вище вказаного нежитлового приміщення (копія акту-претензії міститься в матеріалах справи).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, на думку Відповідача, прийшов до правомірного висновку, що останнім «були вчинені всі необхідні дії, на підтвердження наміру належного виконання своїх обов'язків як споживача комунальної послуги (теплопостачання). Позивач же, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 165 536,29 грн. Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152,74 грн 3% річних також правомірно відмовлено, так як вони є похідними вимогами від основної вимоги».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що з огляду на наведене суд першої інстанції правомірно зазначив, що «позовна заява взагалі не містить розрахунку обсягу переданої теплової енергії, а лише містить посилання на зміст Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на підтвердження факту її передачі, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та правильність нарахування, тобто розрахунок кількості спожитої відповідачем теплової енергії взагалі не обґрунтований та не підтверджений первинною технологічною документацією. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами».

Позивач в апеляційній скарзі все ж таки додає детальний розрахунок обсягу споживання послуги з постачання теплової енергії ФОП Ніколаєнко Н.І. згідно договору №1848/жб від 01.11.2021 на нежитлове приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 за період з листопада 2021 по березень 2023, але знову ж таки, останній не дає можливості встановити правильність нарахувань адже не підтверджений вихідними данними та первинною документацією та є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків.

Окрім того, що показники у наданому позивачем розрахунку не підтверджені вихідними даними (наприклад загальна спожита теплова енергія згідно показників приладу обліку на будинок), вони ще й змінюються незрозумілим чином (наприклад показник загальної площі житлового будинку по березень 2022 становить 2 735,80 м2, а з листопада 2022 - 2 804,60 м2 тобто чи будинок збільшився, чи позивач використовує некоректні данні).

Також, позивач маючи в наявності всі необхідні документи на підтвердження опалювальної площі приміщення, ігноруючи норми діючого законодавства, використовує для нарахування загальну площу належного відповідачу нежитлового приміщення (206,20 м2), що, як встановлено судом першої інстанції, є неправомірним.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ФОП Ніколаєнко Наталії Ігорівни залишити без задоволення в повному обсязі, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі №904/5541/23 - без змін.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5541/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5541/23.

22.03.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/5541/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

02.04.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію від 12.03.2024 про сплату судового збору в розмірі 4323,77 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/5541/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. З 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 8 по вул. Ракітіна є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150685426 власником нежитлового приміщення №40 вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8 є Ніколаєнко Наталія Ігорівна.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.06.2015, основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Згідно з приписами статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

За статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).

За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 р., викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Пунктом 13 цих Правил визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку 8 м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, приміщення 40, між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною є укладеним з 01.11.2021.

01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою - підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (у позивача даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №1848/жб від 01.11.2021) (далі - договір), відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

На підтвердження факту постачання теплової енергії в опалювальні сезони в період з листопада 2021 року по березень 2023 року у м. Кривому Розі до будинку 8 по вул. Ракітіна, в якому розміщене нежитлове приміщення №40, що належить відповідачу, позивач надав рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради:

- №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років" від 22.09.2021;

- №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років" від 23.03.2022;

- №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років" від 28.09.2022;

- №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років" від 22.03.2023.

Крім того, в підтвердження виконання АТ "Криворізька теплоцентраль" зобов'язань стосовно надання послуги з теплопостачання відповідачу в період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачем надані акти подачі та припинення подачі теплоносія за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, а саме:

- Акт про подачу теплоносія від 11.11.2021;

- Акт про припинення подачі теплоносія від 01.04.2022;

- Акт про самовільне включення центрального опалення від 07.11.2022;

- Акт про припинення подачі теплоносія від 24.03.2023.

Таким чином, позивач стверджує, що опалення нежитлового приміщення №40 у житловому будинку №8 по вул. Ракітіна у місті Кривому Розі здійснювалось через внутрішньобудинкову систему опалення та є невід'ємною частиною системи центрального опалення даного житлового будинку. В будинку 8 по вул. Ракітіна в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом вводу в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 30.10.2018. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150685426 загальною площею нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40, що належить відповідача, є 206,2 кв.м.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем спожито послуги на загальну суму 165 666,79 грн, з яких: за поставлену теплову енергію у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на суму 165 536,29 грн та з абонентського обслуговування на суму 130,50 грн, за наступними актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):

- №7255 від 30.11.2021 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за листопад 2021 року на суму 15 795,28 грн;

- №11396 від 31.12.2021 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за грудень 2021 року на суму 35 335,09 грн;

- №2104 від 31.01.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за січень 2022 року на суму 36 812,70 грн;

- №5531 від 28.02.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за лютий 2022 року на суму 22 575,71 грн;

- №9262 від 02.03.2022 плата за постачання теплової енергії за січень та лютий 2022 року на суму - 33 865,20 грн;

- №11848 від 31.03.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за березень 2022 року на суму 20 267,37 грн;

- №3879 від 30.04.2022 плата за постачання теплової енергії за лютий та березень 2022 року на суму - 13 260,56 грн;

- №14366 від 30.04.2022 плата за абонентське обслуговування за квітень 2022 року на суму 7,28 грн;

- №16238 від 31.05.2022 плата за абонентське обслуговування за травень 2022 року на суму 7,28 грн;

- №17862 від 30.06.2022 плата за абонентське обслуговування за червень 2022 року на суму 8,00 грн;

- №19557 від 31.07.2022 плата за абонентське обслуговування за липень 2022 року на суму 8,00 грн;

- №21179 від 31.08.2022 плата за абонентське обслуговування за серпень 2022 року на суму 8,00 грн;

- №22812 від 30.09.2022 плата за абонентське обслуговування за вересень 2022 року на суму 8,00 грн;

- №24181 від 31.10.2022 плата за абонентське обслуговування за жовтень 2022 року на суму 8,00 грн;

- №27420 від 30.11.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за листопад 2022 року на суму 14 384,06 грн;

- №32470 від 31.12.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за грудень 2022 року на суму 19 567,99 грн;

- №2121 від 31.01.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за січень 2023 року на суму 19 621,44 грн;

- №5791 від 28.02.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за лютий 2023 року на суму 34 264,71 грн;

- №9077 від 31.03.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за березень 2023 року на суму 1 558,18 грн;

- №4074 від 31.05.2023 плата за постачання теплової енергії за грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень 2020 року на суму - 7 444,54 грн.

Однак вказані акти відповідачем підписані не були.

Крім того, в оплату спожитої в період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії відповідачу щомісяця виставлялись рахунки-фактури на оплату, а саме:

- №7255 від 30.11.2021 на суму 15 795,28 грн;

- №11396 від 31.12.2021 на суму 35 335,09 грн;

- №2104 від 31.01.2022 на суму 36 812,70 грн;

- №5531 від 28.02.2022 на суму 22 575,71 грн;

- №9262 від 02.03.2022 на суму - 33 865,20 грн;

- №11848 від 31.03.2022 на суму 20 267,37 грн;

- №3879 від 30.04.2022 на суму - 13 260,56 грн;

- №14366 від 30.04.2022 на суму 7,28 грн;

- №16238 від 31.05.2022 на суму 7,28 грн;

- №17862 від 30.06.2022 на суму 8,00 грн;

- №19557 від 31.07.2022 на суму 8,00 грн;

- №21179 від 31.08.2022 на суму 8,00 грн;

- №22812 від 30.09.2022 на суму 8,00 грн;

- №24181 від 31.10.2022 на суму 8,00 грн;

- №27420 від 30.11.2022 на суму 14 384,06 грн;

- №32470 від 31.12.2022 на суму 19 567,99 грн;

- №2121 від 31.01.2023 на суму 19 621,44 грн;

- №5791 від 28.02.2023 на суму 34 264,71 грн;

- №9077 від 31.03.2023 на суму 1 558,18 грн;

- №4074 від 31.05.2023 на суму - 7 444,54 грн.

Вказані рахунки надсилались відповідачу супровідними листами, наявними в матеріалах справи, разом з актами. Доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.

Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 165 536,29 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, 611,54 грн пені за період з 03.04.2023 по 21.09.2023, 20 736,42 грн інфляційних втрат за період з січня 2022 року по вересень 2023 року, 5 152,74 грн 3% річних за період з 03.01.2022 по 21.09.2023 та 130,50 грн заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наданням послуг теплопостачання, їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі, наявність підстав для стягнення плати за абонентське обслуговування, а також наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань у вигляд стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 165 536,29 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152, 74 грн 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги.

Позовні вимоги про стягнення 130,50 грн заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 ГК України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" зазначено, що серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Частинами 1 та 2 ст.12 даного Закону передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку 8 м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, приміщення 40, між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною є укладеним з 01.11.2021.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі №904/6293/17.

Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд.8, приміщення № 40, в період з листопада 2021 року по березень 2023 року, а також підтвердження факту отримання рахунків на оплату, в тому числі плати за абонентське обслуговування у спірний період, відповідно, настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення 130,50 грн. плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що правильно стягнуті господарським судом.

У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз'яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".

Позивачем було здійснено розрахунок спожитої Фізичною особою - підприємцем Ніколаєнко Н.І. у нежитловому приміщенні загальною площею 206,20 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, приміщення 40, теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на загальну суму 165 536,29 грн., розрахунок здійснено, виходячи з загальної площі вказаного нежитлового приміщення - 206, 20 кв.м.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що нарахування обсягів поставленої теплової енергії здійнено виходячи з даних щодо загальної площі об'єкта нерухомості. Щодо цього, то суд зазначає наступне.

Відповідач з метою забезпечення здійснення коректного нарахування вартості послуг з централізованого опалення звертався до позивача із заявою щодо здійснення перерахунку. Позивач листом №7020/30 від 08.09.2022 відмовив у здійсненні перерахунку. Відповідач повторно у 2023 році звертався із заявою про здійснення перерахунку, однак знову отримав відмову від 10.05.2023 № 3692/30, оскільки позивач посилався, що розрахунок вартості здійснює відповідно до загальної площі приміщення наведеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідач звертався до позивача із заявою про забезпечення участі представника позивача у перевірці наявності/відсутності теплоносіїв у приміщенні та в подальшому здійсненні перерахунку. Однак позивач, не забезпечив явку свого представника, у зв'язку з чим відповідачем разом з представниками багатоквартирного будинку за адресою вул. Ракітіна, буд. 8, було здійснено огляд нежитлового приміщення 40 в будинку 8 по вулиці Ракітіна та складено Акт-претензію від 11.05.2023 в якому зафіксовано відсутність опалювальних приладів в підвальному приміщенні вищевказаного нежитлового приміщення.

Також місцевим господарським судом вірно враховано, що у складеному позивачем Акті від 07.03.2019 представники позивача зафіксували факт обладнання приміщення 40 будинку 8 по вулиці Ракітіна всіма опалювальними приладами, з їх довжиною, та за змістом якого так само відсутні дані про опалювальні прилади в підвальному приміщенні.

Отже відповідачем були вчинені всі необхідні дії, на підтвердження наміру належного виконання своїх обов'язків як споживача комунальної послуги (теплопостачання).

Також, з матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлове приміщення №40 загальною площею 206,20 кв.м., вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку 8 розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Ракітіна, відповідачем набуто 21.12.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150685426 від 21.12.2018. Вказане право власності відповідачем набуто на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2806, виданий 21.12.2018.

Відповідно до наданої відповідачем технічної документації на об'єкт який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення №40 вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку. Крім того, відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг вул. Ракітіна буд. 8, прим. 40, площа неопалювальних приміщень становить 82,0 кв.м., з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на 1-му поверсі.

Відповідно до технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 8 вулиці Ракітіна міста Кривий Ріг від 10 жовтня 2018 року, відповідно до експлікації вказана площа літніх приміщень (неопалювальних) в підвалі в приміщенні 40 становить 80,2 м2, що підтверджує дані технічного паспорту на нежитлове приміщення відповідача.

Посилання у апеляційній скарзі позивача на п. 10 розділу 1 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є безпідставними, оскільки відповідач з метою забезпечення здійснення коректного нарахування вартості послуг з централізованого опалення звертався до позивача із заявою щодо здійснення перерахунку, позивач, в свою чергу, листом №7020/30 від 08.09.2022 відмовив у здійсненні перерахунку. Відповідач повторно у 2023 році звернувся із заявою про здійснення перерахунку, однак знову отримав відмову від 10.05.2023 №3692/30, оскільки позивач посилався, що розрахунок вартості здійснює відповідно до загальної площі приміщення наведеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідач звертався до позивача із заявою про забезпечення участі представника позивача у перевірці наявності/відсутності теплоносіїв у приміщенні та в подальшому здійсненні перерахунку. Однак позивач, не забезпечив явку свого представника, у зв'язку з чим відповідачем разом з представниками багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , було здійснено огляд нежитлового приміщення 40 в будинку 8 по вулиці Ракітіна та складено Акт-претензію від 11.05.2023 в якому зафіксовано відсутність опалювальних приладів в підвальному приміщенні вище вказаного нежитлового приміщення. Але сам позивач ухилився від з'ясування вказаної інформації.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо часткової відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позовна заява взагалі не містить розрахунку обсягу переданої теплової енергії, а лише містить посилання на зміст Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на підтвердження факту її передачі, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та правильність нарахування, тобто розрахунок кількості спожитої відповідачем теплової енергії взагалі не обґрунтований та не підтверджений первинною технологічною документацією. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Крім того, долучені до матеріалів справи Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також Акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його нежитловому приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, 8, приміщення 40 у заявлених позивачем обсягах.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 165 536,29 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 611,54 грн пені, 20 736,42 грн інфляційних втрат, 5 152,74 грн 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/5541/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/5541/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв