17 липня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши за участю ОСОБА_1 провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року,-
Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП і на нього накладене адміністративне стягнення в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. в дохід держави.
Згідно постанови, ОСОБА_1 28 травня 2024 року близько 12 год. 30 хв., на порушення статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» разом з ОСОБА_2 слідували в напрямку прикордонного знаку № 893, що на відстані 6000 метрів від лінії державного кордону України з Румунією, з метою перетину державного кордону, однак були затримані працівниками прикордонної служби.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 204-1 КУпАП- спроба незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене групою осіб.
На судове рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати постанову, а провадження по справі відносно нього закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що 28 травня 2024 року він із сином ОСОБА_2 їхали у лікарню м. Герца для продовження групи інвалідності. Перед м. Герца їх зупинили працівники прикордонної служби. Він пояснив мету поїздки, однак прикордонники склали протокол за намагання незаконного перетину державного кордону. При цьому апелянт зазначає, що іншого шляху до м. Герца не існує.
Справа №33/822/474/24 Головуючий у І інстанції: Єфтемій С.М..
Категорія:ч.2 ст.204-1 КУпАП Доповідач:Дембіцька О.О.
Також ОСОБА_1 посилається на те, що він є учасником бойових дій, інвалідом війни, тому може безперешкодно перетинати державний кордон України.
На думку апелянта, в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б беззаперечно підтверджували, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, зокрема те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.
Доказів, які б вказували на його причетність до вчиненого правопорушення, не надано. Більш того, саме по собі перебування у межах прикордонної зони не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України, тому просить скасувати ухвалене відносно нього рішення.
Окрім цього, ОСОБА_1 просить поновити строк для апеляційного оскарження постанови судді, оскільки йому стало відомо про винесення постанови відносно нього лише 18 червня 2024 року. За таких обставини вважає, що строк пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення свідка ОСОБА_2 ,дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду, якщо він пропущений із поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи, судовий розгляд здійснений за відсутності ОСОБА_1 .Доводи,що про наявність судового рішення він дізнався лише 18.06.2024 року, матеріалами справи не спростовані.
За таких обставин строк на апеляційне оскарження необхідно поновити, оскільки він пропущений із поважних причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таких вимог районний суд не дотримався.
За ч.2 ст.204-1 КУпАП може бути притягнута до адміністративної відповідальності особа,яка вчинила перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України,групою осіб.
Із суб'єктивної сторони таке правопорушення може бути вчинене лише із прямим умислом.
Відповідно ч.ч.1-3 ст.9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що разом з ОСОБА_2 слідували в напрямку прикордонного знаку № 893, що на відстані 6000 метрів від лінії державного кордону України з Румунією, з метою перетину державного кордону,однак були затримані.
Вважаючи винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП доведеною, суд зіслався на протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання від 28.05.2024 року.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами,а протокол про адміністративне затримання є лише документом,що фіксує процесуальну дію.
Окрім того, ОСОБА_1 відмовився підписувати такі документи(а.с.4,5),а у апеляційному суді пояснив,що не був згідний із їх змістом.
У протоколі вказано,що ОСОБА_1 затриманий на напрямку 893 п/зн., на відстані 6000 метрів до лінії Державного кордону, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Герцаївської ОТГ Чернівецького р-ну Чернівецької обл.
Разом із тим, у справі відсутня схема правопорушення з позначенням маршруту руху з прив'язкою до місця знаходження державного кордону.
У цьому провадженні з'ясування таких обставин щодо місця затримання ОСОБА_1 має істотне значення для правильного вирішення справи,оскільки він постійно проживає у с.Остриця цього ж колишнього Герцаївського району.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив,що постійно проживає у АДРЕСА_1 ,а 28.05.2024 року разом із сином ОСОБА_2 їхав у лікарню м. Герца для продовження групи інвалідності. Перед м. Герца на блокпосту їх зупинили працівники прикордонної служби та склали відносно нього і сина протоколи про адміністративне правопорушення. При цьому пояснення щодо мети поїздки не були взяті до уваги.Також вказував,що іншого шляху до м.Герца з його населеного пункту немає.
На підтвердження даних обставин ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги копію посвідчення інваліда війни ІІІ групи,яке потребувало продовження та копію посвідчення учасника бойових дій(а.с.29,30)
Із паспорта громадянина України, військового квитка та відповіді з ЄДДР вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно народився та проживав с. Остриця колишнього Герцаївського району Чернівецької області.(а.с.7-8,16)
Під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_2 підтвердив,що дійсно 28.05.2024 року разом із батьком їхав до лікарні у м.Герца,однак на блокпосту перед містом їх зупинили та склали протоколи про ніби-то намір перетнути кордон,хоча таких намірів вони не мали.
Отже,пояснення ОСОБА_1 про те,що він був зупинений на дорозі загального користування у денний час(згідно протоколу-12-30год),коли прямував до лікарні у м.Герца,не спростовані наявними у справі доказами.
За таких обставин перебування на відстані 6000м від державного кордону громадянина України,постійного мешканця громади,який мав при собі паспорт громадянина України ,що підтверджує особу, жодним чином не вказує на його умисел та намір незаконно перетнути кордон.
Належить врахувати,що суд,вказавши у постанові про вчинення правопорушення ОСОБА_1 у групі осіб із ОСОБА_2 , не зважив, що у цьому провадженні протокол щодо ОСОБА_2 не розглядався.Даних,що він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.2 КУпАП,у справі немає.
Отже,суд фактично вирішив питання про винуватість цієї особи без достатніх правових підстав,що є недопустимим.
Викладені вище обставини у їх сукупності свідчать, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом наявними у справі доказами,а відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви суд тлумачить на користь особи,яка притягається до відповідальності.
Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду скасувати та відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження за відсутністю події і складу правопорушення,передбаченого ст.204-1 ч.1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 280, 294КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду О.О.Дембіцька