Справа № 199/1828/24
(2/199/1567/24)
Іменем України
12 червня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Богун О.О.,
при секретареві Буточкіній М.К.,
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Проскуріної Є.К ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено шлюб, зареєстрований 12 червня 2009 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя сторін не склалося. Після чого шлюб між сторонами було розірвано.
З березня 2022 року відповідачка переїхала мешкати до м. Кам'янське, з цього часу з донькою не спілкується.
На теперішній час донька проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені всі необхідні умови для життя, навчання та духовного розвитку.
Висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 11.04.2024 №4/5-298 визначено доцільним позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, позивач просив суд - позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.
Ухвалою від 11.03.2024 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та по справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог на задоволенні позову наполягав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про визнання позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовільнити. Крім того, до суду надано висновок в якому визначено доцільним позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, вислухавши сторони, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було укладено шлюб, зареєстрований 12 червня 2009 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
З березня 2022 року відповідачка переїхала мешкати до м. Кам'янське, з цього часу з донькою не спілкується.
На теперішній час донька проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені всі необхідні умови для життя, навчання та духовного розвитку.
Мати дитини - ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_4 , не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Крім того, відповідачем ОСОБА_3 надано до суду нотаріально завірену заяву від 22 березня 2024 року, зареєстровану в реєстрі під №695 про визнання позову про позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про розгляд справи у її відсутність.
Висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради від 11.04.2024 №4/5-298 визначено доцільним позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зібраними по справі письмовими доказами встановлено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших2 осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Встановлені судом обставини і факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками.
У справі «Хант проти України» ЄСПЛ вказав, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, проаналізувавши встановленні обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача - позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.
Керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.
Суддя О.О.Богун
12.06.2024