Справа № 560/20868/23
Головуючий у 1-й інстанції: Драновський Я.В.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Залімського І. Г. Кузьмишина В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 06.11.2023 № 2200-0304-8/101349 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах комунального засобу масової інформації з 01.01.1992 по 01.03.2013;|
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 27.07.2023 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про складові заробітної плати від 05.10.2023 №751 та від 05.10.2023 №752.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. Однак, пенсійним органом протиправно відмовлено у задоволенні її заяви.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.10.2023 №96806015281 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 29.03.2023 отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
05.10.2023 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням довідок про заробітну плату Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05.10.2023 №751 та №752.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.10.2023 №96806015281 позивачу відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу", у зв'язку із відсутністю станом на 01.05.2016 20 - річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, про що додатково проінформовано листом пенсійного органу від 06.11.2023.
Позивач, вважаючи порушеними її права щодо переведення з одного виду пенсії на інший, звернулась з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник", який підтверджений записами у трудовій книжці, слід зарахувати до стажу державної служби.
Оскільки на момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, вона досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, позивач має право на призначення вищевказаної пенсії.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, однак без врахування довідок про складові заробітної плати, виданих Управлінням соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області, оскільки застосування при розрахунку пенсії державного службовця складових заробітної плати, з яких позивач не сплачував страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечитиме нормам Закону №3723-XII.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржили його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо зарахування періодів роботи позивача з 01.01.1992 по 01.03.2013 до стажу державної служби. За документами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Також апелянт звертає увагу, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, що не погоджується з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог та датою, з якої суд зобов'язав відповідача перевести її на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До 01 травня 2016 року суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), в Прикінцевих та перехідних положеннях якого закріплено, що Закон України №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII, втратив чинність.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Так згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за №283(далі - Порядок №283).
Згідно пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 № 377.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 №377 переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів апарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування, "Друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні, Київська та Севастопольська міські ради", серед іншого визначено, що посада редактор (завідуючий) відділу відноситься до посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів апарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування зокрема: завідуючий відділу - заступник завідуючого відділом, заступник начальника відділу.
Згідно п. 1 Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств №377 (далі - Порядок №377), до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації, зараховується стаж роботи на посадах, зазначених у переліку, затвердженому цією постановою, а також на посадах журналістів державних інформаційних агентств, зазначених у додатку 1, а саме: з 24.08.1991 - у засобах масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є (були) органи державної влади або органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3 Порядку документами для визначення стажу роботи журналіста є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.
Якщо засновника (співзасновника) засобу масової інформації неможливо визначити за записами у трудовій книжці чи печаткою, що засвідчує ці записи, підставою для його визначення є довідка таких органів виконавчої влади та телерадіокомпаній.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник", який підтверджений записами у трудовій книжці, слід зарахувати до стажу державної служби.
Досягнення позивачем необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у даній справі.
Оскільки на момент звернення із відповідною заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права на призначення вищевказаної пенсії та визнання протиправною та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Щодо доводів позивача по справі, про необхідність зобов'язання відповідача врахувати довідки Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05.10.2023 №751 та №752 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, то колегія суддів зазначає наступне.
Предмет апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині стосується можливості при переведенні на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-XII та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII врахування довідок про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для розрахунку такої пенсії.
Разом з цим, у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
У свою чергу, вимоги позивача зобов'язати відповідача обрахувати їй пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 05.10.2023 №751 та №752 є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, які ще не обраховані суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Аналогічна правова позиція стосовно вказаного питання висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 року у справі №560/8328/22.
Щодо доводів позивача, що у даному випадку йдеться саме про призначення пенсії, яке має бути здійснено з дня досягнення пенсійного віку, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена у поставах від 25.05.2023 №580/3805/22, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Щодо дати, з якої належить зобов'язати перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" колегія суддів зазначає.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, із заявою про перехід на інший на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" до пенсійного органу позивач звернулась 05.10.2023.
Отже, саме з поданням такої заяви позивач висловила своє бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Тому, ураховуючи вимоги Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач повинна бути переведена з 05.10.2023 року, тобто з дня подання нею відповідної заяви.
Інших доказів звернення позивача до відповідача щодо питання про перехід на інший вид пенсії матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини у цій справі стосуються права позивача на переведення з одного виду пенсії на інший, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушеного права позивача слід визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зобов'язати відповідача зарахувати до стажу державної служби спірний період роботи та перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" з 05.10.2023.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редакція газети "Дунаєвецький вісник" та перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Дніпропетровській області.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії за віком та зарахування страхового стажу позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з зобов'язанням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник" та перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Стосовно інших посилань учасників справи, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6" (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а апеляційні скарги частковому задоволенню.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині, ухвалити в скасованій частині нове рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник" та перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 01.01.1992 по 01.03.2013 в комунальному підприємстві Дунаєвецької районної ради "Редекція газети "Дунаєвецький вісник".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 05.10.2023 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Залімський І. Г. Кузьмишин В.М.