Справа № 120/13376/23
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
16 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 10 днів та виплати заборгованості з 31.07.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та перерахувати з 31.07.2023 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 10 днів та виплатити заборгованість з 31.07.2023 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" від 02 травня 2023 року вих. № 9/4213 ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 22 листопада 1991 року по 24 червня 1997 року, з 29 вересня 2008 року по 04 січня 2021 року. Календарна вислуга на день звільнення становить 19 років 10 місяців 12 днів. Пільгова вислуга років на день звільнення становить 26 років 02 місяці 10 днів. Звільнений зі служби у запас Збройних Сил України в спеціальному званні "старший прапорщик внутрішньої служби".
05 січня 2021 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що не заперечується сторонами.
31 липня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просив призначити та виплачувати йому пенсію відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням вислуги років в календарному та пільговому обчисленні 26 років 02 місяці 10 днів.
Листом від 11 серпня 2023 року відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку пенсії з огляду на те, що календарна вислуга ОСОБА_1 становить менше 25 років. Водночас відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 року або після цієї дати і мають вислугу 25 календарних років і більше.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, тому відповідач правомірно відмовив позивачеві у перерахунку пенсії відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно зі ст.22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон 2262-XII).
Пунктом "а" ст. 12 Закону №2262-XII, визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з пунктами "а", "б", "в" статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Так, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі по тексту - Постановою №393).
Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, й поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Наведене вище узгоджується з останньою правовою позицією, яка викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а.
В зазначеній постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а, та не вбачає підстав для відступу від нього в цій справі.
Водночас, з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, колегія суддів вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.
У вказаній справі Верховний Суд також визнав необґрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі № 2826/16811/18 Верховний Суд зазначив, що до актів правового регулювання умов і Порядку призначення вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи еквіваленти, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 у справі № 2750/9775/16-а зроблено правовий висновок про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсії, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон №2262.
Верховний Суд у вказаній постанові підкреслив, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою №393. З урахуванням викладеного, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач та суд першої інстанції у своєму рішенні зазначають, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", і стаття 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393" усунуто розбіжності між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Виходячи з положень статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що періоди служби на посадах, що визначені в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, підлягають пільговому обчисленню саме для визначення розміру пенсії.
Вказані правові висновки були викладені у постановах Верховного Суду у справах №200/4951/22 від 31.08.2023 та у справі №560/9478/22 від 07.09.2023.
Втім суд апеляційної інстанції наголошує, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, які у подальшому були підтримані у постановах від 10.11.2022 у справі №620/6139/20, від 17.05.2023 у справі №500/2030/20 та висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №200/4951/22 від 31.08.2023 та у справі №560/9478/22 від 07.09.2023, на які посилається суд першої інстанції, ґрунтуються на різному правовому регулюванні, оскільки обумовлені різними обставинами справи. Так, відповідно до обставин справ №200/4951/22 та №560/9478/22 позивачі були звільнені зі служби уже після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", в той час як у даній справі, яка розглядається позивач звільнився зі служби до внесення відповідних змін у Постанову №393.
Відтак, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діяла на момент звільнення позивача зі служби, тому підстави для врахування змін у правовому регулюванні щодо обчислення вислуги років, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, що набули чинності з 19.02.2022 - відсутні.
Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, колегія суддів зауважує, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років (більше 25 років) на підставі наявних в пенсійній справі документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2023 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог п."а" ст.12 Закону № 2262-XII. Відповідно, датою звернення позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно п."а" ст.12 Закону №2262-XII є 31.07.2023 року.
Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, які закріплені в ст.245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів приходить до висновку, що відновлення порушеного права позивача підлягає шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно п."а" ст.12 Закону № 2262-XII та зобов'язання відповідача призначити та перерахувати позивачу пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 10 днів.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, то на користь позивача підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень-відповідача судовий збір в сумі 2684 грн., зокрема 1073,60 грн. - судовий збір за подання позовної заяви + 1610,40 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 10 днів
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та перерахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з вислуги років 26 років 02 місяці 10 днів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 , судові витрати (судовий збір), в розмірі 2684 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.