1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 10 липня 2024 року апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року, відносно
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єнакієво, Донецької обл., громадянки України, із незакінченою вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої, а саме: вироком Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, звільнена від відбуття покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі:
в режимі відеоконференцзв'язку
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 12 липня 2024 року включно та визначено заставу у розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 гривеньта покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, підозрювана подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити їй запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт або зменшити розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024100030000984, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
08 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
13 травня 2024 року слідчий СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
14 травня 2024 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва клопотання органу досудового розслідування задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрювану, заслухано позицію прокурора, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Також, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджено матеріалами кримінального провадження. Крім того, підозрювана не заперечувала обґрунтованість підозри, посилаючись на скрутний матеріальний стан та безвідповідальне ставлення до правових наслідків.
Окрім того, слідчий суддя враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого злочину, а також характеризуючі дані підозрюваної, відповідно до яких вона офіційно не працевлаштована, власної родини не має, що вказує на фактичну відсутність міцних соціальних зв'язків, які стримували підозрювану від переховування або вчинення нових правопорушень.
Разом з тим, підозрювана ОСОБА_5 раніше судима вироком Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2024 року за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі. Вчинила інкриміноване правопорушення, в період іспитового строку визначеного відносно до ст.75 КК України. Вчинила інкриміноване правопорушення умисно, з корисливих мотивів, що вказує на безвідповідальне ставлення щодо до правових наслідків.
З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до переконання, що наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відтак, на момент розгляду клопотання інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваної ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
При цьому, ні слідчим суддею, ні колегією суддів Київського апеляційного суду, не встановлено обставин, які б свідчили, що підозрювана ОСОБА_9 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на те, що кримінальне правопорушення стосується охоронюваного законом права власності та вчинено з корисливих мотивів, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав за необхідне визначити підозрюваній ОСОБА_5 заставу, як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214 720 гривень, яка буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваної, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України). З таким висновком погоджується колегія суддів.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , характеризуючих даних про її особу, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою з визначенням розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегією суддів враховано, що строк дії оскаржуваної ухвали закінчився та 08 липня 2024 року ОСОБА_5 продовжено раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року, відносно ОСОБА_5 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 754/6779/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/4161/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України