Справа № 940/712/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10815/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Косович Т.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
09 липня 2024 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Косович Т.П., у цивільній справі № 940/712/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності,-
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від насильницьких дій помер його старший брат ОСОБА_3 22 травня 2019 року через мережу Інтернет в додатку «Facebook» його матір ОСОБА_4 в своєму обліковому записі розмістила звернення до односельчан з метою відшукання свідків та очевидців даного злочину. В тексті даного звернення вона також повідомила про істотні порушення допущені судово-медичним експертом Тетіївської ЦРЛ, які фактично звели нанівець притягнення винного до справедливого покарання за вчинений злочин. Після опублікування даного звернення ОСОБА_2 залишила свої коментарі під даною публікацією в яких вона поводилась зверхньо, ображала інших коментуючих, а також образила честь та гідність його покійного брата, обізвавши його «наркоманом» та повідомивши про діагноз на захворювання СНІД, хоч це і не відповідає дійсності. Дані коментарі сильно засмутили його матір, після чого посилився її загальний депресивний стан, розпочались безсоння, сильні душевні хвилювання, в результаті чого й він отримав різке погіршення свого емоційного стану здоров'я. Після того, як він провів бесіду з відповідачкою, остання повідомила, що написала даний коментар не подумавши, жалкує про свій вчинок та пообіцяла вибачитись перед його матір'ю. В подальшому відповідачка скинула свої вибачення його матері в особисті повідомлення. Оскільки коментар відповідачки був залишений в мережі Інтернет на сторінці матері в додатку «Facebook», він звернувся до поліції з заявою про притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності за ст. 132 КК України. 28 вересня 2019 року було внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження № 12019110300000240 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 132 КК України, в рамках якого було проведено тимчасовий доступ до речей та документів під час якого в присутності свідків ОСОБА_2 особисто повідомила, що вищезгаданий коментар зробила з особистого мобільного телефону. Дане кримінальне провадження на підставі ст. 218, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України було закрито, вибачень від ОСОБА_2 його матір не отримала. Вважає, що поширена ОСОБА_2 неправдива інформація щодо його покійного брата ОСОБА_3 свідчить про принизливе ставлення до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи, паплюжить честь та гідність його покійного брата та його родини, тому підлягає спростуванню.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив:
- визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію розповсюджену ОСОБА_2 в мережі Інтернет, в додатку «Facebook», а також честь та гідність його покійного брата ОСОБА_3 , образивши його «наркоманом» та повідомивши про діагноз на захворювання СНІД, хоч це не відповідає дійсності;
- зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену відносно ОСОБА_3 інформацію, публічно вибачитись в мережі Інтернет, в додатку «Facebook», в обліковому записі його матері ОСОБА_4 , а також розмістити аналогічне вибачення в районній газеті «Тетіївська Земля», за розповсюдження неправдивих відомостей, що паплюжать честь та гідність його покійного брата ОСОБА_3 , його та його рідних, оскільки є неправдивими.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції не надано оцінку доказам, дослідженим у судовому засіданні, зокрема, показам свідків, які мають доказове значення для доведення винуватості відповідачки в розповсюдженні неправдивих відомостей про його покійного брата ОСОБА_3 . Вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що інформація розповсюджена саме відповідачкою та є неправдивою. Долучені до справи докази, а саме: протокол огляду речей і документів від 20 серпня 2020 року, фотокопії переписок з користувачем з профілем «ОСОБА_5», скрін публікації, розміщеної в додатку «Facebook» 21 травня о 22:21 год., в своїй сукупності разом з поясненнями свідків доводять причетність відповідачки до розповсюдження неправдивих відомостей, що паплюжать честь та гідність його покійного брата ОСОБА_3 , його та його рідних.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (т.1, а.с. 8-10).
Згідно копії відповіді КНП Київської обласної ради «Київський обласний центр громадського здоров'я» від 02 червня 2021 року наданої на адвокатський запит ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в Центрі не перебував (т.1, а.с. 11).
Підставою звернення до суду позивач ОСОБА_1 зазначав, що 22 травня 2019 року через мережу Інтернет в додатку «Facebook» його матір ОСОБА_4 в своєму обліковому записі розмістила звернення до односельчан та повідомила подробиці загибелі сина ОСОБА_3 , просила відгукнутися свідків та очевидців даного злочину. На підтвердження даної публікації позивачем було надано скрін публікації, розміщений у додатку «Facebook» 21 травня 2019 року о 22:21 (т.1, а.с. 70-71).
З наданих позивачем фотокопій коментарів, розміщених у соціальній мережі «Fасеbооk», вбачається, що користувач з аккаунтом «ОСОБА_5» залишив коментар такого змісту: «В нього спід я працюю в лікарні» (т.1, а.с. 13).
З наданих фотокопій переписки вбачається, що користувач з профілем «ОСОБА_5» на повідомлення розміщене в додатку Messenger від 19 липня 2019 року о 20:33 год.: «Доброго вечора! Не дочекався вашої відповіді, що Ви вирішили?» відповіла 27 липня 2019 року о 23:21 год. повідомленням наступного змісту: «Я скинула мамі вибачення в лічку бо в мене не було її в друзях!» (т.1, а.с. 18).
Також з наданих фотокопій переписки вбачається, що 12 липня 2019 року о 15:16 год. користувач з профілем « ОСОБА_5 » в соціальній мережі «Fасеbооk» залишила повідомлення наступного змісту: «Прошу у Вас вибачення, за те що публічно оскорбила Вашого покійного сина. Написати там не можу та як Ви у мене не у друзях.» (т.1, а.с. 69).
28 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з заявою про те, що відповідачка ОСОБА_2 поширила неправдиві відомості в мережі Інтернет у додатку «Fасеbооk» щодо його покійного брата ОСОБА_3 , на підставі якої 28 серпня 2019 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12019110300000240, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 132 КК України (т.1, а.с. 65).
В подальшому відповідно до ухвали слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 27 січня 2020 року було здійснено тимчасовий доступ до речей, які були вилучені, а саме до особистого мобільного телефону відповідачки ОСОБА_2 (т.1, а.с. 66-67).
З копії протоколу огляду речей і документів від 20 серпня 2020 року вбачається, що на мобільному телефоні відповідачки ОСОБА_2 встановлено програмне забезпечення «Fасеbооk», на якому відкритий профіль «ОСОБА_5» (т.1, а.с. 21).
Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Так, свідок ОСОБА_6 показала суду, що була запрошена працівниками поліції бути свідком до приміщення лікарні. В її присутності ОСОБА_2 сказала, що вона відправляла текст з власного телефону та останній повідомили, що її телефон будуть вилучати. Телефон ОСОБА_2 особисто їй не показували, та про яку інформацію йшла мова, їй не відомо. Пояснили лише, що виник конфлікт у розмові.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що її бабуся ОСОБА_4 попросила зробити публікацію в додатку «Facebook». Зі свого мобільного телефону вона створила сторінку бабусі і вела від її імені переписку. Коментарі під публікацією бабусі були позитивні та негативні. Вона показала бабусі коментар, залишений ОСОБА_2 : «В нього спід я працюю в лікарні». ОСОБА_2 образливо коментувала смерть бабусиного сина ОСОБА_3 . Бабуся, в свою чергу, говорила що їй писати у коментарях.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона попросила свою внучку ОСОБА_7 створити їй сторінку в додатку «Facebook» та викласти публікацію. Прочитавши коментар, залишений ОСОБА_2 , в якому остання написала, що її син помер від хвороби, наркоман, вона прийшла до відповідачки в лікарню та запитала чи остання знала її покійного сина, на що ОСОБА_2 відповіла, що не знає його. Після чого вона попросила відповідачку написати вибачення в додатку «Facebook», проте ОСОБА_2 написала їй вибачення лише в особисті повідомлення. Крім того, вона особисто просила внучку не видаляти коментарі під її публікацією.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він був запрошений працівниками поліції в якості свідка до лікарні. У його присутності ОСОБА_2 сказала, що свої записи робила з власного телефону, який в подальшому було вилучено. Мова йшла про розміщені в додатку «Facebook» публікації образливого характеру, а саме про те, що у ОСОБА_3 був СНІД. Даних публікацій і кого вони стосуються він особисто в телефоні ОСОБА_2 не бачив.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона як слідча була присутня під час проведення в Тетіївській ЦРЛ тимчасового доступу до комп'ютерної техніки, на якій працює ОСОБА_2 та її мобільного телефону. Вилучення мобільного телефону ОСОБА_2 проводилось у зв'язку з тим, що остання поширювала неправдиву інформацію про покійного брата позивача, а саме, що у нього був СНІД. В її присутності ОСОБА_2 пояснила, що до мережі «Facebook» вона підключена через особистий мобільний телефон, а чи говорила ОСОБА_2 про те, що вона поширювала дану інформацію, вона не пам'ятає. З вилученого мобільного телефону ОСОБА_2 встановити, чи дійсно вона поширювала неправдиву інформацію здобути не представилось можливим. Дане кримінальне провадження було закрито в зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд виходив з того, що матеріали справи не містять відповідей від власника соціальної мережі «Fасеbооk» - Meta Platforms Inc., про те що акаунт з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » належить саме відповідачці, вказаний в соціальній мережі «Fасеbооk», з якого начебто була поширена інформація не є верифікованим, а отже будь-хто міг зареєструвати цей акаунт, відтак, відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили б про те, що ОСОБА_2 є належною відповідачкою в даній справі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
В свою чергу згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
При цьому при вирішенні зазначених спорів суди мають враховувати, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Слід зазначити, що мережа «Facebook» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь-яку кількість сторінок, під будь-яким, в тому числі вигаданим іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок.
Оскільки, інтернет мережа «Facebook» при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, як на підставу його задоволення, посилався на те, що саме ОСОБА_2 в мережі Інтернет на сайті соціальної мережі Facebook під публікацією його матері ОСОБА_4 розміщено коментар наступного змісту: «В нього спід я працюю в лікарні».
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, які б могли беззаперечно підтвердити, що автором зазначених публікацій є саме відповідачка.
Так, на підтвердження поширення ОСОБА_2 в мережі «Facebook» указаної інформації, позивачем надано суду аркуші паперів, які не містять жодних даних про те, де саме, ким і коли оспорювана інформація була розміщена, та не є достатніми, належними і допустимими доказами, які б підтверджували факт поширення зазначеної у позові інформації саме відповідачкою ОСОБА_2 , а отже з огляду на відсутність будь-яких інших доказів, наприклад, експертного висновку, як офіційного письмового доказу змісту веб-сторінки, який містить інформацію про дату та час фіксації, а також інформацію про доменну назву, якою адресується веб-сайт, суд позбавлений можливості достовірно встановити джерело походження спірного матеріалу та факт його поширення саме відповідачкою.
Відповідачка ОСОБА_2 в своєму відзиві на позовну заяву заперечувала проти того, що саме нею у соціальній мережі була викладена вказана в позовній заяві позивача інформація.
В матеріалах справи наявні скріншоти переписки, які судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки вони не містять відомостей того, що саме відповідачка ОСОБА_2 виклала зазначену у позовній заяві інформацію про покійного брата позивача.
Оскільки, інтернет-сайт «Facebook» є соціальною мережею, де кожен користувач, без ідентифікації може створити будь-яку сторінку та публікувати тексти, коментарі, тощо під вигаданим ім'ям, самі по собі скріншоти особистої сторінки у соціальній мережі «Fасеbооk» користувача « ОСОБА_10 » та скріншоти переписки у соціальній мережі користувача « ОСОБА_10 » з іншими користувачами, не свідчать про те, що акаунт під назвою « ОСОБА_10 » був створений саме відповідачкою ОСОБА_2 .
Відтак, викладені у позовній заяві доводи позивача про те, що саме ОСОБА_2 в мережі Інтернет на сайті соціальної мережі Facebook було викладено недостовірну інформацію відносно його покійного брата, є лише припущенням, яке, за відсутності належних доказів, не може прийматись судом до уваги.
Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_2 , але не доведено, що саме вона є авторкою коментаря під дописом його матері ОСОБА_4 , а тому в задоволенні позовних вимог судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що інформація розповсюджена саме відповідачкою, зокрема, протокол огляду речей і документів від 20 серпня 2020 року, фотокопії переписок з користувачем з профілем «ОСОБА_5», скрін публікації, розміщеної в додатку «Facebook» 21 травня о 22:21 год., які, на думку позивача, в своїй сукупності разом з поясненнями свідків доводять причетність відповідачки до розповсюдження неправдивих відомостей, що порушують честь та гідність його покійного брата ОСОБА_3 , його та його рідних.
Так, в протоколі огляду речей і документів від 20 серпня 2020 року старшим інспектором УПК в м. Києві Департаменту кіберполіції Національної поліції України Подунаєм О.О. зазначено про те, що в ході проведення тимчасового доступу до речей і документів проведено огляд мобільного телефону Huawei IMEI НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в результаті якого виявлено встановлене на вказаний мобільний пристрій програмне забезпечення «Facebook», на якому відкритий профіль «ОСОБА_5». В ході проведеного огляду вказаного телефону інформації, яка б становила оперативний інтерес не виявлено (т.1, а.с. 21).
При цьому, свідкок ОСОБА_9 , яка є слідчою та була присутня під час проведення в Тетіївській ЦРЛ тимчасового доступу до комп'ютерної техніки, на якій працює ОСОБА_2 та її мобільного телефону, в суді першої інстанції показала, що з вилученого мобільного телефону ОСОБА_2 встановити, чи дійсно вона поширювала неправдиву інформацію здобути не представилось можливим, а кримінальне провадження було закрито в зв'язку з тим, що строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
Покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , допитаних в суді першої інстанції, також беззаперечно не вказують на те, що саме ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook було викладено недостовірну інформацію відносно покійного брата позивача. При цьому, самі по собі покази свідків не є належними та допустимими доказами поширення недостовірної інформації.
Таким чином, вказані письмові докази та покази свідків у своїй сукупності не підтверджують належним чином ту обставину, що саме ОСОБА_2 в мережі Інтернет на сайті соціальної мережі Facebook було викладено недостовірну інформацію відносно покійного брата позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді