Справа № 755/13814/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12469/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
09 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Марфіної Н.В., у цивільній справі № 755/13814/21 за позовом Акціонерного товариства «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-
У серпні 2021 року АТ «Аграрний фонд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. Зазначало, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №1060-р ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд». Згідно наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к відповідач приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд». Перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», ОСОБА_1 прийняв рішення про звільнення заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ОСОБА_2 із займаної посади за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України, про що свідчить наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 09 грудня 2019 року №550-к «Про звільнення працівників». Не погодившись зі своїм звільненням, ОСОБА_2 оспорив його у судовому порядку. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» №550-к від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд»; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд»; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 771 379,10 грн.; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 15 600,00 грн., витрат на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 718,38 грн.; стягнуто з АТ «Аграрний фонд» в прибуток держави судовий збір розмірі 840,80 грн. Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року вказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року залишено без змін та вирішено стягнути з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 8 350,00 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу. На виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року АТ «Аграрний фонд» 08 лютого 2021 року було перераховано ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 46 340,32 грн., а саме середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць та 05 липня 2021 року було перераховано 594 477,90 грн., а саме, 574 619,86 грн. - залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 19 858,04 грн. судових витрат. Крім того, з вказаних вище сум сплачено суми податку, а саме ПДФО у сумі 143 288,55 грн., військовий збір у сумі 11 940,71 грн. та ЄСВ у розмірі 169 703,40 грн. Також за розгляд вищевказаної справи в суді АТ «Аграрний фонд» було понесено витрати на судовий збір у розмірі 33 724,66 грн. Посилаючись на те, що саме ОСОБА_1 було видано незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 , АТ «Аграрний фонд» просило стягнути з ОСОБА_1 999 475,54 грн. завданої матеріальної шкоди.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 963 052,02 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати, застосувати наслідки пропуску позивачем строків звернення до суду з позовом та відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в зв'язку з чим, був позбавлений можливості подати відзив на позов та заяву про застосування наслідків пропуску строку на звернення АТ «Аграрний фонд» до суду з цим позовом. Вважає, що АТ «Аграрний фонд» пропустило строк на звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, які випливають з трудових відносин і були припинені сторонами 13 травня 2020 року. Згідно зі статтею 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік. Отже, на момент звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 АТ «Аграрний фонд» пропустило однорічний строк, який закінчився 13 травня 2021 року. Суд не врахував, що з 14 травня 2020 року особа, яка підписала позовну заяву від імені АТ «Аграрний фонд», - новопризначений в.о. голови правління - ОСОБА_3, перебрав на себе усі повноваження керівника, у тому числі негативні наслідки вчинення або невчинення дій зі зменшення збитків акціонерного товариства. Отже, відповідальність за порушення прав працівників позивача з 14 травня 2020 року покладається на особу, яка мала усі повноваження власними вольовими діями припинити такі порушення. Як убачається з матеріалів справи про поновлення на посаді, ОСОБА_3 як керівник позивача складав, підписував та подавав суду процесуальні документи, зі змісту яких убачається безумовне твердження про правомірність звільнення. ОСОБА_3 перебрав на себе всю відповідальність за наслідки ухваленого рішення про звільнення ОСОБА_2 , з 14 травня 2020 року він не учинив дій, які перебували у його компетенції з поновлення звільненого працівника на роботі. У ОСОБА_1 не було об'єктивної можливості та повноважень для поновлення ОСОБА_2 на роботі, оскільки його повноваження як керівника припинилися з 13.05.2020. Також вважає, що позивач не довів наявності збитків, безпосередньо спричинених його поведінкою, та причинно-наслідкового зв'язку між його діями та негативними наслідками для позивача. На його думку позивач помилково обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст. 134 КЗпП України, яка оперує поняттям «службова особа». Натомість, керівник господарського товариства не є службовою особою, а тому відповідальність позивача обмежується середнім заробітком згідно зі статтями 130, 132 КЗпП України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про акціонерні товариства» керівник акціонерного товариства є посадовою особою, а не службовою, що є відмінними поняттями. Звільняючи ОСОБА_2 , його дії були наслідком переконання про їх законність з огляду на принцип правової визначеності. Жодний працівник АТ «Аграрний фонд», включаючи працівників юридичного департаменту та департаменту кадрів АТ «Аграрний фонд», не заперечував щодо законності звільнення ОСОБА_2 . Вважає, що суд першої інстанції порушив правила юрисдикції спору. Згідно ст. 20 ГПК України до компетенції господарських судів належать справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи. AT «Аграрний фонд» є акціонерним товариством, а відповідач до 13 травня 2020 року був посадовою особою зазначеного господарського товариства. АТ «Аграрний фонд» не діє як учасник господарського товариства, а звертається з позовом у власних інтересах до відповідача як до керівника з вимогами про стягнення збитків, а не як роботодавець з позовом до працівника. Аналіз змісту та підстав позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо завданих юридичній особі збитків діями її посадової особи, повноваження якої припинені, а тому він підвідомчий господарському суду.
В.о. голови правління АТ «Аграрний фонд» ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечував проти доводів відповідача, вважав їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року скасовано, провадження у справі за позовом АТ «Аграрний фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, закрито.
Роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а також положення ч.1 ст.256 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні адвокат Каленська М.А., яка діє в інтересах АТ «Аграрний фонд», проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. 08 липня 2024 року до суду надійшла заява адвоката Мельникова Д.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте у визначений час останні не зайшли та не авторизувалися в системі, не активували технічні засоби (мікрофон, навушники та камера), в зв'язку з чим проведення судового засідання в режимі відеоконференції виявилося неможливим. Також адвокат Мельников Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з раптовим погіршенням стану здоров'я. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини суду надано не було. Відтак, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання,колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1060-р від 15 листопада 2019 року відповідача ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.
Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к відповідач ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.
09 грудня 2019 року виконуючим обов'язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 виданий наказ № 550-К «Про звільнення працівників», яким, зокрема, звільнено ОСОБА_2 заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу, із займаної посади 09 грудня 2019 року за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р, відповідача ОСОБА_1 звільнено від виконання обов'язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» №169-к від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнений в порядку п. 5 ст. 41 КЗпП України.
ОСОБА_2 оскаржив в судовому порядку своє звільнення за наказом № 550-К від 09 грудня 2019 року, пред'явивши позов до АТ «Аграрний фонд».
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Аграрний фонд» №550-К від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд», поновлено позивача на посаді, стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 771 379,10 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 15 600,00 грн., витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 718,38 грн., а також стягнуто з АТ «Аграрний фонд» в дохід держави судовий збір в сумі 840 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційні скарги АТ «Аграрний фонд» та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 залишене без змін, а також стягнуто з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 350,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ «Аграрний фонд» залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишено без змін.
На виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року АТ «Аграрний фонд» виплатило працівнику ОСОБА_2 грошові кошти, відтак, понесло матеріальну шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.
Зі змісту поданого стороною позивача розрахунку сум, що стягуються, загальна сума, яку АТ «Аграрний фонд» просило стягнути з відповідача, становить 999 475,54 грн. та складається з: - середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 46 340,32 грн. згідно з платіжним дорученням №521 від 08 лютого 2021 року; - ПДФО, який було вирахувано із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 10 361,81 грн. згідно з платіжним дорученням №527 від 08 лютого 2021 року; - військовий збір 1,5%, який було вирахувано із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 863,48 грн. згідно з платіжним доручення №526 від 08 лютого 2021 року; - ЄСВ нарахований на середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12 664,43 грн. згідно з платіжним дорученням №528 від 08 лютого 2021 року; - залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду в сумі 574 619,86 грн. згідно з платіжним дорученням №2404 від 05 липня 2021 року; - ПДФО, який було вирахувано із залишку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 132 926,74 грн. згідно з платіжним дорученням №2406 від 05 липня 2021 року; - військовий збір 1,5%, який було вирахувано із залишку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11 077,23 грн. згідно з платіжним дорученням №2405 від 05 липня 2021 року; - ЄСВ нарахований на залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 157 038,97 грн. згідно з платіжним дорученням №2407 від 05 липня 2021 року; - судові витрати за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 19 858,04 грн. згідно з платіжним дорученням №2404 від 05 липня 2021 року; - судовий збір перерахований на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 840,80 грн. згідно з платіжним дорученням №2714 від 04 серпня 2021 року; - судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 14 093,08 грн. згідно з платіжним дорученням №602 від 15 лютого 2021 року; - судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду у справі №569/1159/20.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Аграрний фонд» про стягнення з ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням працівника.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Згідно ст. 13 Статуту АТ «Аграрний фонд» Голова правління очолює правління, здійснює керівництво та контроль за поточною господарською діяльністю товариства і несе відповідальність за виконання покладених на правління завдань. Голова правління організовує роботу правління, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Голова правління відповідно до своєї компетенції видає накази з питань діяльності товариства; розпоряджається відповідно до законодавства та цього Статуту майном товариства, в тому числі коштами, з урахуванням обмежень, визначених цим Статутом та законодавством; призначає на посаду і звільняє з посади працівників товариства, застосовує щодо них заходи заохочення і матеріальної відповідальності, дисциплінарні стягнення у порядку визначеному законодавством; затверджує організаційну структуру, штатний розпис товариства та положення про його структурні підрозділи; вирішує питання добору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; укладає контракти з керівниками дочірніх підприємств (а.с. 52-56 т. 1).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1060-р від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 призначений виконуючим обов'язки голови правління АТ «Аграрний фонд» і приступив до виконання своїх обов'язків з 27 листопада 2019 року. Як голова правління АТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 видав наказ № 550-К від 09 грудня 2019 року про звільнення заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ОСОБА_2 із займаної посади 09 грудня 2019 року за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Наказ голови правління АТ «Аграрний фонд» ОСОБА_1 № 550-К від 09 грудня 2019 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року визнаний незаконним, ОСОБА_2 поновлений на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ «Аграрний фонд», а також на користь ОСОБА_2 стягнуто з АТ «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 945 892,84 грн.з наступним утриманням з цієї суми податків та обов'язкових платежів,15 600,00 грн. витрат на правничу професійну допомогу, 718,38 грн. витрат на відправлення поштової кореспонденції, а також 840 грн. судового збору.
З урахуванням положень ст.ст. 134, 237 КЗпП України, роз'яснень Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Аграрний фонд» про стягнення із ОСОБА_1 шкоди в розмірі 963 052,02 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на неможливість застосування положень ст. 134 КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про акціонерне товариство» він був посадовою, а не службовою особою, оскільки враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2023 року у справі №766/23789/19, в якій Верховний Суд погодився з роз'ясненням Державної інспекція України з питань праці, що в рамках трудового законодавства терміни «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.
Також колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на пропуск АТ «Аграрний фонд» річного строку на звернення до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, які випливають з трудових відносин.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду у питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Згідно з ч. 4 вказаної статті встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.
Як встановлено судом, незаконність наказу АТ «Аграрний фонд» №550-К від 09 грудня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» із стягненням з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу була встановлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року. Присуджені згідно вказаного рішення кошти були виплачені ОСОБА_2 08 лютого та 05 липня 2021 року. З даним позовом до суду АТ «Аграрний фонд» звернулося 11 серпня 2021 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 3 ст. 233 КЗпП України.
Доводи ОСОБА_1 , що річний строк на звернення до суду з даним позовом мав починати обраховуватися для АТ «Аграрний фонд» з дня припинення трудових відносин між ними, а саме, з 13 травня 2020 року та закінчився 13 травня 2021 року, не відповідають положенням ч. 3 ст. 233 КЗпП України, яка визначає початок відрахування вказаного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він не мав можливості усунути порушення прав ОСОБА_2 , оскільки з 13 травня 2020 року він звільнений з посади, а новопризначений в.о. голови правління - ОСОБА_3 перебрав на себе усі повноваження керівника та відповідальність за наслідки ухваленого рішення про звільнення ОСОБА_2 . Наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ПАТ «Аграрний фонд» був виданий саме ОСОБА_1 . Відповідно до положень ст. 134 КЗпП України матеріальна відповідальність покладається саме на службову особу, яка видала незаконний наказ про звільнення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил юрисдикції спору. На думку відповідача відповідно до положень ст. 20 ГПК України спір мав би бути переданий на розгляд до господарського суду. Разом з тим, спір між сторонами не є таким, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Предметом позову АТ «Аграрний фонд» є вимоги щодо відшкодування заподіяної підприємству шкоди у зв'язку з незаконним звільненням працівника. За правилами ст. 134, 237 КЗпП України такий спір є трудовим.
Чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Спори щодо покладення на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наведене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 22 червня 2019 року у справі № 462/8925/14, від 22 січня 2021 року у справі № 332/832/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 235/6519/17, від 12 січня 2022 року у справі № 161/10391/21, від 03 травня 2022 року у справі № 676/2149/20, від 19 грудня 2022 року у справі №686/11075/21, від 22 грудня 2021 року у справі №658/28/21).
Відтак, за своїм суб'єктним складом, предметом та підставою позову, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічних висновків щодо розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року, за наслідками якої дану справу було направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 15 липня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: