2 липня 2024 року місто Київ
справа № 755/3298/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/11424/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Обухівського районного суду Київської області у складі судді Проць Т.В. від 17 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу "Садівницьке товариство "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці" про визнання рішення та дій незаконними,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці" у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення правління ОК "СТ "Стугна-1", яке оформлене протоколом від 10 червня 2023 року; зобов'язати ОК "СТ "Стугна-1" здійснити перерахунок заборгованості по електроенергії по земельній ділянці № 35 по вулиці Прохолодна, СК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-західної залізниці"; стягнути з ОК "СТ "Стугна-1" моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 10 червня 2023 року на засіданні правління ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-західної залізниці", членом якого є позивач, було абсолютно безпідставно та незаконно прийнято рішення про підняття тарифів за електроенергію в розмірі 3 грн за 1 кВт. Це рішення прийнято всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 (зі змінами), якою на період з 1 червня 2023 року по 31 грудня 2023 року затверджена фіксована ціна за 1 кВт год в розмірі 2 грн 64 коп.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із оспорюванням рішення правління товариства, що є порушенням прав учасника на управління товариством і є корпоративним спором, належить до юрисдикції господарських судів, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаржник зазначає, що суд неправомірно відмовив у відкриття провадження, оскільки спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер - щодо користування членом товариства майном товариства - електричними мережами, а тому не мають характеру корпоративних. Відповідні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 182/1576/19, від 29 вересня 2021 року у справі № 761/3726/19.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала клопотання про розгляд справи без її участі, апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити.
ОК "СТ "Стугна-1" в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За загальним правилом, передбаченим у частині 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
Разом з тим відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.
За змістом частин 1-3 - статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти
підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб'єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльностітакої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
У частині 1 статті 1 Закону України "Про кооперацію" визначено, що кооперація - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних,соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (частина 1 статті 2 Закону України "Про кооперацію").
Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу, серед іншого, є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:06:004:002, яка знаходиться в СТ "Стугна-1", Українська міська рада, Обухівський район, Київська область. ОСОБА_1 також є членом ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці".
Згідно пункту 5.2 Статуту ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці" органами управління товариством є Загальні збори членів товариства та виконавчий орган правління товариства.
Рішенням Правління ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці", оформлене протоколом від 10 червня 2023 року встановлено з 1 червня 2023 року плату за надані послуги з електрозабезпечення садових будинків в кооперативі в розмірі 3 грн за 1 кВт.
Згідно письмового попередження у разі несплати боргів, садова ділянка № 35 Чірікова буде відключена від електропостачання з 1 березня 2024 року.
Вважаючи, що тариф за електроенергію підвищено незаконно, в результаті чого відбувається переплата за відповідні послуги, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спір про дійсність рішення правління ОК "СТ "Стугна-1" Управління Південно-Західної залізниці", зокрема про підняття тарифу на електропостачання, охоплюється поняттям "управління юридичною особою" як такий, що є спором про компетенцію органу управління кооперативу приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, що відповідно до пункт 3 частини 1 статті 20 ГПК України віднесено до юрисдикції господарських судів.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірне питання має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права, які регулюють юрисдикцію даного спору.
Колегія суддів не бере до уваги посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 січня 2022 року у справі № 182/1576/19, від 29 вересня 2021 року № 761/3726/19, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними. Так, у наведених постановах спірні правовідносини виникли у зв'язку із відключенням споживача від електропостачання, що суттєво відрізняється від предмету даного позову - оскарження рішення органу правління товариства.
З урахуванням викладеного, ухвала Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: