Справа № 545/309/23 Номер провадження 22-ц/814/310/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
04 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.
секретар: Андрейко Я.Г.
розглянув в відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року, постановлене суддею Потетій А.Г.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0439 га з кадастровим номером 5324087705:05:001:1234, що розташована в с. Розсошенці на території Щербанівської сільської ради.
На вказаній земельній ділянці він збудував складську будівлю для господарських потреб.
Після будівництва господарської будівлі позивач отримав технічний паспорт та звернувся до органу архітектури виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за отриманням містобудівних умов для подальшого узаконення будівництва та державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У відповідь на звернення позивач отримав лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, відсутності дозвільних документів на будівництво.
Позивач вказав, що не має дозвільних документів на будівництво господарської будівлі, але він здійснював будівництво будівлі на власній земельній ділянці без порушень прав третіх осіб.
Крім того, згідно архітектурно-будівельного висновку про стан складської будівлі та господарських споруд на АДРЕСА_1 будівля розташована на ділянці без порушень Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Технічний стан основних конструктивних елементів будівлі - добрий. Основними видами інженерного обладнання будівля забезпечена. Дана складська будівля придатна для подальшої експлуатації. Отже, позивач при будівництві забезпечив надійність об'єкту у відповідності до чинних будівельних норм.
За описом технічного паспорту, складеного КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» станом на 09 грудня 2022 року в АДРЕСА_1 , ворота № 1, огорожа № 2, свердловина № 3, вигріб № 4. Всі будівлі та споруди збудовані в 2022 році.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати право власності на самовільно збудований виробничий будинок (складська будівля).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на виробничий будинок (складська будівля) «А-1,а» загальною площею 96,4 м. кв., ворота № 1, огорожу № 2, свердловину № 3, вигріб № 4, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що господарська будівля збудована позивачем на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що повністю відповідає статусу будівлі.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила Державної інспекції архітектури та містобудування України, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач не має дозвільних документів на будівництво господарської будівлі, а наявність звіту про технічне обстеження не є доказом відсутності порушень будівельних норм, адже лише встановлює технічну можливість експлуатації.
Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (кадастровий номер 5324087705:05:001:1234) для ведення особистого селянського господарства в с. Розсошенці на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області площею 0,0439 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 5-7).
На належній йому земельній ділянці позивач збудував складську будівлю для господарських потреб.
Після будівництва господарської будівлі позивач отримав технічний паспорт та звернувся до органу архітектури виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за отриманням містобудівних умов для подальшого узаконення будівництва та державної реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с. 8-10).
За описом технічного паспорту, складеного КП «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району» станом на 09 грудня 2022 року в АДРЕСА_1 знаходиться складська будівля "А-1, а", ворота № 1, огорожа № 2, свердловина № 3, вигріб № 4. Всі будівлі та споруди збудовані в 2022 році.
У відповідь на звернення позивач отримав лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (а.с. 12).
Згідно архітектурно-будівельного висновку про стан складської будівлі та господарських споруд на АДРЕСА_1 будівля розташована на ділянці без порушень Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Технічний стан основних конструктивних елементів будівлі - добрий. Основними видами інженерного обладнання будівля забезпечена. Дана складська будівля придатна для подальшої експлуатації (а.с. 11).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У частині четвертій статті 373 ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об'єкт самочинного будівництва (пункт 148).
Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 378/729/21, провадження № 61-8307св23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Виходячи зі змісту статей 331, 376 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України може бути встановлення судом відповідності такого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам лише у разі, якщо визнання права власності на самочинно збудоване майно не порушує права інших осіб.
Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними; чи не будуть порушуватися визнанням права власності на самочинне будівництво у судовому порядку права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, належить позивачу на праві приватної власності.
ОСОБА_1 звертався до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації, проте отримав відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови з підстав невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, проте, в даній відмові не конкретизовано, в чому саме полягає невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації.
Згідно архітектурно-будівельного висновку про стан складської будівлі та господарських споруд на АДРЕСА_1 будівля розташована на ділянці без порушень Державних будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Технічний стан основних конструктивних елементів будівлі - добрий. Основними видами інженерного обладнання будівля забезпечена. Дана складська будівля придатна для подальшої експлуатації.
Отже, позивач при будівництві забезпечив надійність об'єкту у відповідності до чинних будівельних норм.
Докази того, що визнанням за позивачем права власності на самочинне будівництво у судовому порядку будуть порушені права інших осіб, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Тобто визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку не позбавляє обов'язку прийняття даного нерухомого майна в експлуатацію згідно з цим порядком.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382, 383, 384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. Б. Бутенко
Г. Л. Карпушин