Справа № 641/4705/19 Номер провадження 11-кп/814/1781/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представників потерпілих захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харків від 16 травня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 серпня 2018 року за №12018220060001394, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14 липня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Суми, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -
11 квітня 2001 року Харківським обласним судом за ч.3 ст.142, п.п. "а", "і", "п." ст.93, ч.2 ст.188-1, ч.1 ст.189-4, ч.2 ст.190, ст.42 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам із урахуванням обставин провадження в їх сукупності.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави ОСОБА_10 , який обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства та один із яких спричинив смерть людини.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харків від 16 травня 2024 року, звільнити його з-під варти та закрити кримінальне провадження щодо нього. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України; він бажає здійснювати захист України; пред'явлене йому обвинувачення є необґрунтованим, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а викладені в повідомленні про підозру обставини були в подальшому спростовані в ході досудового розслідування, через це посилання на встановлення слідчим суддею обгрунтованості підозри при застосуванні йому ( ОСОБА_10 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є помилковим; у ході здійснення кримінального провадження були допущені порушення приписів закону.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора й представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 , проти апеляційної скарги, думку представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , про звільнення з-під варти ОСОБА_10 , перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно зі ст.3 Конституції України життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: п.13 ч.2 ст.115 КК України - умисного протиправного заподіяння смерті (умисного вбивства) іншій людині, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; ч.1 ст.153 КК України - задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства; ч.2 ст.15 п.п.1, 10, 13 ч.2 ст.115 КК України - закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство) двом особам, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; ч.2 ст.15 п.п.1, 4, 13 ч.2 ст.115 КК України - закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство) двом особам, вчинене з особливою жорстокістю особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_10 зазначений запобіжний захід.
Місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, ОСОБА_10 неодноразово судимий (3 рази), в тому числі за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, відбував тривалі строки покарань у місцях позбавлення волі та встановлені під час розгляду питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу обставини в їх сукупності вказують на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_10 злочинів проти життя та здоров'я людей, статевої свободи, недоторканості потерпілої, три з яких є особливо тяжкими злочинами, пов'язаними, зокрема, з умисним вбивством людини, вчиненням замаху на вбивство двох осіб із особливою жорстокістю та насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом після відбуття обвинуваченим покарання за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_10 у їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу.
Пунктами 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину: вчиненого із застосуванням насильства; який спричинив загибель людини.
ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства та один із них спричинив загибель людини.
З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому є правильним.
Доводи апелянта та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , які пов'язані з необхідністю здійснення оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй злочинів, вирішення питання щодо закриття кримінального провадження, відповідності обвинувального акта приписам ст.291 КПК України, позбавлені підстав, оскільки виходять за межі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Обґрунтованість же висунутої особі підозри є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування, в тому числі в ході вирішення питання про застосування/продовження особі запобіжного заходу, а після направлення обвинувального акта до суду особа набуває статусу обвинуваченого на стадії судового провадження та саме в межах пред'явленого їй обвинувачення здійснюється судовий розгляд. Разом з цим, обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_10 підозри була встановлена слідчим суддею під час досудового розслідування.
Що стосується посилань обвинуваченого на його бажання захищати Україну, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, то вони є необгрунтованими. Матеріали судового провадження не містять та стороною захисту не наведено даних, які би підтверджували придатність ОСОБА_10 до несення військової служби в умовах воєнного стану, надходження до установи попереднього ув'язнення, органу прокуратури чи суду запиту органу, який здійснює оборону України, про доцільність мобілізації обвинуваченого. На думку колегії суддів, висока суспільна небезпека та конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_10 дій по вчиненню, зокрема, особливо тяжких злочинів, із урахуванням того, що обвинувачений засуджувався за вчинення ряду злочинів на 14 років позблавення волі, не має міцних соціальних зв'язків, дають підстави стверджувати про наявність ризиків вчинення останнім дій по ухиленню від виконання рішень, а також продовження протиправних дій, які створять загрозу суспільству, в умовах воєнного стану, після звільнення його з установи попереднього ув'язнення. Про зазначене вище додатково свідчить і те, що законодавцем у ст.616 КПК України виключено можливість скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для осіб, яким інкриміновано, в тому числі, вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.115, 153 КК України, як і ОСОБА_10 .
Колегія суддів ураховує тривалий термін перебування під вартою обвинуваченого, проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_10 і запобігти встановленим вище ризикам.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Між тим, суд апеляційної інстанції з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання зазначених вище вимог міжнародного й національного законодавства.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харків від 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4