Справа № 545/1223/23 Номер провадження 11-кп/814/1775/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2023 року за №12023170460000003, задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 22 серпня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Киргизії, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимому, останній раз -
13 квітня 2021 року Ленінський районним судом м. Полтава за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.297, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців.
Одночасно визначено ОСОБА_8 заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 58 400 гривень, і в разі її внесення постановлено покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визначене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який має: постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, раніше дотримувався належної процесуальної поведінки, натомість сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не є достатньою підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення не ґрунтується на доказах і викликає значні сумніви.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна повторно в умовах воєнного стану.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши обставини й тяжкість інкримінованих обвинуваченому двох епізодів кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, особу ОСОБА_8 , який неодноразово судимий (8 разів, у тому числі за корисливі кримінальні правопорушення проти власності), неодружений, не працює, не має: законних джерел доходу та міцних соціальних зв'язків.
Усупереч доводам апелянта, встановлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності свідчать про відсутність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Водночас думка потерпілих осіб щодо виду запобіжного заходу обвинуваченому, на що посилався захисник у судовому засіданні апеляційної інстанції, не є вирішальним фактором у ході обрання цього заходу забезпечення кримінального провадження та підлягає врахуванню з іншими обставинами справи.
Суд апеляційної інстанції ураховує те, що обвинувачений має місце проживання, думку потерпілих, які не заперечували проти застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 двох епізодів умисного тяжкого злочину проти власності повторно (після восьми попередніх засуджень, зокрема, за корисливі кримінальні правопорушення) в умовах воєнного стану - за обставин найбільш несприятливого для суспільства часу, тяжких умов, у яких опинилося суспільство, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу та поведінку обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 і це виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту, про що йдеться в апеляційній скарзі.
Водночас, продовживши ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, місцевий суд на підставі ч.3 ст.183 КПК України визначив обвинуваченому, як альтернативний запобіжний захід, заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка за своїм розміром є мінімальною згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Із урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_8 злочину, даних про особу обвинуваченого, у співставленні з рядом таких, що не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, наведений вище розмір застави здатен забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Доводи ж захисника, які пов'язані з необхідністю здійснення оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину за конкретних обставин, викладених в обвинувальному акті, позбавлені підстав, оскільки виходять за межі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника К ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4