Справа № 603/356/24
Провадження № 3/603/231/2024
"15" липня 2024 р. м. Монастириська:
Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І. М.
розглянувши матеріали, що надійшли від сектору поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , інвалід з дитинства, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався
- за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Сектором поліцейської діяльності №1 (м.Монастириська) відділення поліції №2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області направлено матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №163647 від 28.05.2024 року встановлено, що близько 10 год 00 хв 28.05.2024 року ОСОБА_1 не будучи зареєстрованим ФОП, на території ринку м. Монастириська, що по вул. Краснікова Чортківського району Тернопільської області, здійснював господарську діяльність, а саме торгівлю вживаним взуттям без будь-яких дозвільних документів, чим допустив вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, проте 28.05.2024 року на ринку м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області здійснював продаж вживаним взуттям, яке залишилось від батька, який займався його продажом, проте про заборону продажу без відповідного дозволу не знав. Також суду повідомив, що продажом вживаного взуття на постійній основі не займається, це було тільки один раз.
Суд, заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінюючи встановлені судом обставини в їх сукупності та аналізуючи вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, констатує таке.
Статтею 7 КУпАП установлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Диспозиція даної статті є бланкетною, оскільки відсилає до інших актів законодавства, у цьому випадку до Господарського кодексу України (далі ГК України) та інших законодавчих актів України.
Тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, проте в протоколі не зазначено пункт статті нормативно правового акту який така особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не дотрималася.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. В свою чергу, під визначенням господарської діяльності, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під господарською діяльністю в ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. (ст. 3 ГК України).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Проте в протоколі про адміністративне правопорушення від 28.05.2024 року серії ВАД №163647 зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 164 КУпАП, однак не викладені дані, яким чином він здійснював господарську діяльність, відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_1 , отримання від такої діяльності прибутку. Натомість, при складанні протоколу посадова особа обмежилася вказівкою про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та вказівкою на те, що він продавав вживане взуття не зазначивши яке саме, за якою ціною без наявного допуску.
Такі формулювання не містять суті правопорушення і не передбачені диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Із змісту п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України слідує, що суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Отже, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП по даній справі є провадження господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру на провадження певного виду господарської діяльності, одержання якого передбачене законом.
Вважаю, що посадовою особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, не надано до суду будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення останнім адміністративного правопорушення, а саме не надано жодних доказів про те, що були достатні дані та підстави для проведення перевірки, не надано жодних доказів про те, що ОСОБА_1 здійснював самостійну, ініціативну, систематичну господарську діяльність, а саме торгівлю вживаним взуттям, отримання прибутку від цієї діяльності та її систематичність.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення (постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року). Також не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення рапорт працівника поліції (постанова Верховного Суду у справі № 524/5741/16-а від 20.05.2020 року).
Окрім того, суд не може прийняти як доказ вини ОСОБА_1 додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 163647 фотознімки, оскільки вони не підтверджують факт здійснення останнім торгівлі вживаним взуттям без відповідного дозволу, а також не містять жодної інформації про дату і час їх продажу, що унеможливлює підтвердження їх стосунку до даної справи, також в матеріалах справи відсутні докази, що на фото відображений товар, який віднесений до вживаних товарів.
Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Ці всі дані в сукупності свідчать про відсутність події та складу адміністративного правопорушення та є законною та обґрунтованою підставою для закриття провадження по справі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення. При цьому, якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення то відсутній склад правопорушення в цілому. Обов'язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту наявності в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то судовий збір по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до приписів ст. 40-1 КУпАП, - не сплачується.
Керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.
Суддя І. М. Галіян