16 липня 2024 року Справа № 915/560/24
м.Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс”,
до відповідача: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”,
про: стягнення 354818,80 грн, -
16.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “Валтекс” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на його користь грошові кошти в загальному розмірі 354818,80 грн, з яких: 350000,0 грн - заборгованість за поставлений по договору №03/01-2024-Н від 03.01.2024 товар, 2365,30 грн - 3% річних, 2453,50 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства повністю не розрахувався за поставлений по договору товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення суми основного боргу та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає, що ним не своєчасно проведено остаточний розрахунок за поставлений по спірному договору товар. Відповідач вказує, що порушення ним грошових зобов'язань по спірному договору виникли із його важким економічним станом, значному погіршенню якого сприяли такі обставини: епідемія COVID-19; військова агресія Російської Федерації проти України, бойові дій на території Миколаївської, Херсонської областей та пошкодження майна МКП “Миколаївводоканал” внаслідок таких бойових дій; дія в Миколаївській області встановлених для МКП “Миколаївводоканал” тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, нижче від економічно обґрунтованого розміру; неплатоспроможність споживачів МКП “Миколаївводоканал”.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
09.07.2024 від відповідача до суду надійшла заява, в якій він просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 350000,0 грн, у зв'язку із її сплатою та відсутністю предмета спору в цій частині позовних вимог.
Ухвалою від 16.07.2024 судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 350000,0 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в частині стягнення 2365,30 грн - 3% річних та 2453,50 грн інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
03.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Валтекс”, як постачальником, та Міським комунальним підприємством “Миколаївводоканал”, як покупцем, було укладено договір поставки №03/01-2024-Н (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника (CPV): 18220000-7 - Штормовий одяг, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити такий товар. Найменування, максимальна кількість, одиниці виміру, асортимент товару, що підлягає поставці за цим договором зазначено у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п.п.1.1, 1.2 договору).
Згідно п.3.1 договору, загальна сума цього договору становить 430440,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ (20%) 71740,0 грн. Ціни за одиницю товару, який поставлятиметься за цим договором, зазначені у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Додатком 1 до договору (специфікація) визначено, що поставці підлягає 170 костюмів зимових (куртка і напівкомбінезон) загальною вартістю 430440,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ (20%) 71740,0 грн.
На виконання умов договору постачальник здійснив поставку покупцеві товару на загальну суму 430440,0 грн, що підтверджується видатковою накладною №108 від 25.01.2024.
Згідно п.4.2 договору, оплата за договором здійснюється на підставі виставленого рахунку постачальника протягом 30 календарних днів з моменту фактичної поставки товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% вартості товару.
25.01.2024 постачальником виставлено покупцю рахунок на оплату №162 на суму 430440,0 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Враховуючи зазначене та умови п.4.2 договору, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач зобов'язаний був розрахуватись за отриманий по договору товар у строк до 24.02.2024 включно, однак, судом встановлено, що такий день є суботою.
За приписами ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, останнім днем для здійснення розрахунку за поставлений по договору товар є 26.02.2024, а першим днем прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання є 27.02.2024.
Відповідачем 11.03.2024 здійснено часткову оплату вартості поставленого по договору товару на суму 80440,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1581 від 11.03.2024.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст.617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2365,30 грн - 3% річних за період з 25.02.2024 по 14.05.2024, а також 2453,50 грн інфляційних втрат за березень, квітень 2024 року.
Судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивачем невірно визначено період здійснення таких нарахувань, а саме невірно визначено перший день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання. Також враховуючи принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, а саме визначених позивачем періодів нарахувань 3% річних.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 27.02.2024 по 10.03.2024 (включно) на суму заборгованості 430440,0 грн та з 12.03.2024 по 14.05.2024 (включно) на суму заборгованості 350000,0 грн вказує, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2294,74 грн - 3% річних.
За такого, у задоволені вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 70,56 грн - 3% річних, - слід відмовити.
Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що такий розрахунок є вірними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс” 2453,50 грн інфляційних втрат, 2294,74 грн - 3% річних та 71,22 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.В.Мавродієва